Отже, від влади Януковича було відсторонено ще 22 лютого 2014-го — відразу після його втечі з України. Саме тоді парламент попереднього, сьомого скликання ухвалив рішення про дочасні вибори, а Олександр Турчинов став в. о. Президента України. А от спеціальний Закон «Про позбавлення Віктора Януковича звання Президента України» ухвалювався уже чинною Верховною Радою майже через рік після згаданого вище рішення — 4 лютого 2015-го.
Хто старе пом’яне...
Ініціаторами позбавлення втікача почесного звання виступила група депутатів на чолі з лідерами фракцій «Батьківщина» та Радикальної партії Юлією Тимошенко та Олегом Ляшком. За цей законопроект проголосував 281 депутат. Навіть зважаючи, що торік у лютому парламент ще не був настільки розрізненим, як сьогодні, результат надзвичайно промовистий.
Понад те рішення підтримали 12 депутатів з «Опозиційного блоку» — фракції, по суті, сформованої з уламків очолюваної Януковичем Партії регіонів. Серед цієї дюжини особливо виділяються прізвища колишнього віце-прем’єр-міністра уряду Миколи Азарова Олександра Вілкула або екс-судді Конституційного Суду Василя Німченка...
Проти позбавлення Віктора Януковича президентських регалій виступив лише колишній керманич Харківської області Михайло Добкін. Решта парламентських «опозиціонерів» або не голосували, або повисмикували картки.
Після ухвалення цього законопроекту епопея зі статусом Віктора Януковича на певний час затихла. А от президентський підпис під документом з’явився аж ніяк не миттєво — у парламентській газеті «Голос України» текст закону було опубліковано лише через 4 місяці після ухвалення — 18 червня 2015-го.
Здавалось би, на цьому все. Лише поодинокі правники несміливо прогнозували, що Віктор Янукович набереться нахабства і спробує оскаржити таке парламентське рішення через суд. Утім, буквально за кілька днів після офіційної публікації оскаржити легітимність позбавлення четвертого президента цього почесного звання вирішив... його наступник.
Саме Петро Порошенко торік у червні надіслав до Конституційного Суду подання з проханням визнати Закон «Про позбавлення Віктора Януковича звання Президента України» неконституційним.
«Оскільки закон, конституційність якого оспорюється, не має нормативного характеру, Верховна Рада, прийнявши його, діяла всупереч нормам Конституції України, а отже, це суперечить частині 2 статті 19 Основного Закону, яка зобов’язує парламент діяти на підставі і в межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією України», — йдеться у поданні чинного Президента.
В документі також підкреслюється, що згідно з Конституцією звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, за винятком відсторонення його в порядку імпічменту.
В пошуках істини
Саме позавчора конституційні служителі вітчизняної Феміди взялися за пошук істини в цьому питанні. І, судячи зі стартових хвилин цього процесу, наступна пауза стосовно сумісності прізвища «Янукович» з терміном «Президент» може знову затягнутися.
Так, суддя-доповідач у справі Наталя Шаптала у своїй доповіді зазначила, що ініціатор подання — Президент — вважає, буцімто Верховна Рада не мала права ухвалювати такий закон. Також вона додала, що, на думку Глави держави, зміна або розширення переліку випадків позбавлення Президента його звання можливі лише шляхом внесення змін до Конституції.
А далі — найцікавіше. Суддя-доповідач повідомила, що КС отримав висновки науковців з приводу даного питання, і їх можна поділити на три групи. Одні науковці вважають, що цей закон є безумовно неконституційним і підлягає скасуванню.
Інші експерти не настільки категоричні. Вони хоч і вважають, що за формальними ознаками Верховна Рада перевищила свої повноваження, але вказують на цілу низку додаткових обставин. Зокрема, на те, що ситуація, яка призвела до дострокових президентських виборів, є унікальною і не передбачена ні Конституцією, ні законами нашої держави. А відтак Верховна Рада торік у лютому ухвалила цілком повноважне рішення.
Третя група науковців має таку позицію: ці експерти вважають, що за формальними ознаками парламент не повинен був ухвалювати згаданий закон, але водночас це рішення парламенту носить політичний характер. А оскільки Конституційний Суд не може розглядати політичні акти, то було б доцільно просто-напросто відмовитися від подальшого розгляду.
Як буде далі, поживемо — побачимо. А поки що після виступу судді-доповідача КС перейшов до письмових слухань у справі. Це означає, що судді вивчатимуть аргументи, надані сторонами — Президентом України та Верховною Радою, а також уже перелічені висновки наукових і юридичних установ. Лише після цього буде ухвалене остаточне рішення. Знаючи ж практику роботи конституційних суддів, можна спрогнозувати, що з вивченням аргументації вони не надто поспішатимуть.
Позбавляти чи не позбавляти?
Поки ж конституційні служителі Феміди думають, пропонуємо поглянути на нинішню дискусію дещо ширше. Більшість як вітчизняних, так і зарубіжних правників хоч і сумніваються в конституційності задіяної парламентом процедури позбавлення колишнього президента звання, але погоджуються, що після 18 червня минулого року Віктор Янукович його більше не має.
Взагалі ж, Конституція України передбачає, що всі колишні глави держав зберігають за собою звання Президента довічно. І справді, як сказано в конституційному поданні до КС від Петра Порошенка, єдиною підставою для позбавлення цього звання є усунення з посади у порядку імпічменту, що передбачено статтею 105 Конституції.
Про те, що проект закону не узгоджується з нормами Конституції, написано у висновку головного науко-експертного управління парламенту. «Конституція передбачає, що Президент зберігає звання пожиттєво, окрім як усунення його в порядку імпічменту. Ухвалення цього закону є юридично неправовим актом. Верховна Рада має базувати рішення на Конституції, а такої процедури немає», — вважає один зі співавторів Конституції Віктор Мусіяка.
У 1996-му році, коли Основний Закон зі скрипом проходив через парламентські погодження, Мусіяка був представником Президента Леоніда Кучми у Верховній Раді. І саме через надмірний тиск з боку глави держави на парламент подав у відставку з цієї посади.
Показово, що попри такий коментар експерт вважає інше парламентське рішення — про усунення Януковича — абсолютно виправданим, оскільки той утік із країни. «Але вже через рік позбавляти його звання Президента — це недолуго. В цьому випадку політики просто себе прорекламували», — додає пан Мусіяка.
Дещо іншої думки дотримується суддя Конституційного Суду у відставці Микола Козюбра. Він припускає, що теоретично можна обґрунтувати конституційність ухвалення цього закону, але зробити це складно. «Ухвалення такого закону — це, скоріше, політичне рішення, а не юридичне».
Експерт також наполягає, що позбавляти звання Президента можна тільки шляхом імпічменту, але додає: через рік після втечі Януковича його проводити вже було б абсурдно. «Не думаю, що варто було ухвалювати такий закон, але позбавляти Януковича звання Президента потрібно було», — резюмує пан Козюбра.
Власне, не виключено, що чинні конституційні судді, ухвалюючи рішення стосовно Віктора Януковича, намагатимуться дати відповідь на всі запитання подібним чином. Бо ж нерідко ми ставали свідками того, як КС виносив вердикти, підлаштовуючись під ту чи іншу політичну кон’юнктуру...
Реальні втрати
Втім, окрім формального звання та статусу, колишні президенти також мали низку матеріальних пільг. Зокрема, державну охорону, медичне забезпечення, проживання на державних дачах та деякі інші фінансові вигоди. Загалом статус і пільги колишніх президентів України прописані у вісімнадцяти (!) підзаконних актах.
Щоправда, позаторік, у момент найбільших громадських очікувань боротьби з надмірними пільгами, Кабінет Міністрів скасував для колишніх президентів право безплатно користуватися державними автомобілями, медичним забезпеченням у відомчих клініках та можливість жити на державній дачі.
Більше того, і до, й тим паче після такої корекції прав колишніх глав держав їм не надавалося імунітету від кримінального переслідування — колишні президенти втрачають недоторканність з моменту залишення посади.
Чинний міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак у 2014 році працював міністром Кабінету Міністрів і якраз і був одним із тих, хто займався скасуванням пільг для колишніх чиновників включно з президентами. А торік, працюючи народним депутатом, брав участь у підготовці законопроекту про позбавлення Віктора Януковича президентського статусу.
Ось як пан Семерак коментував парламентське рішення від 4 лютого 2015 року невдовзі після його ухвалення: «Колишні глави держав зберегли обов’язкову державну охорону та деякі інші матеріальні блага. Але головна мета закону — не позбавлення матеріальних пільг. У першу чергу ми хотіли позбавити Віктора Януковича політичного статусу, адже це дивно виглядало, що він досі мав право на це звання».
Хоч би там як, а рішення Конституційного Суду може поставити остаточну крапку в цьому питанні. Попри видиму другорядність воно залишається доволі важливим для формування подальшого майбутнього нашої держави. Принаймні, кожен керманич мусить усвідомлювати власну відповідальність. Лише так можна справді розраховувати на подальші реальні успіхи державотворення.
Ярослав ГАЛАТА
