І взагалі, «Інтер» — це об’єкт серйозний, аби кого там в охорону не поставлять. Її (охорони) можливості не обмежуються камерами відеоспостереження і двома хлопцями при вході. Так що ж із ними сталося? Чи міг це бути спонтанний напад хуліганів «з вулиці»?
Укрінформ спробував знайти відповідь на ці запитання в мережі. Колишній журналіст «Інтера» Юрій Колесніков на своїй Фейсбук-сторінці пише, що не вірить версіям щодо підпалу телеканалу зловмисниками з вулиці. За його словами, проникнути в офіс доволі проблематично — зазвичай, потрібно пройти турнікети і коридори охорони — суворих «дядьків», які «навіть ментів викидали з приміщення».
Юрій Ко­лес­ні­ков: «Повірив би, якщо б не працював там свого часу журналістом. По-перше, там, прямо на вході, сидить дуже професійна охорона. Маю право це оцінювати, адже сам пропрацював рік (1992–1993 рр.) «лічніком» у Придністров’ї. Повірити, що ті, котрі там на вході сидять, когось пропустять усередину? Це треба бути дитиною, щоб у таке повірити. Вони ментів із рішенням суду і силовим супроводженням викидали з приміщення! Які «поджигатєлі в масках»? Ми про що? Єдине, що могло бути, — охорону зняли — підготували коридор для «підпалювачів».
Схожі думки з цього приводу висловлює журналіст «Українського тижня» Денис Казанський. На його думку, людині з вулиці прорватися у будівлю «Інтера» не «так-то просто».
Де­нис Ка­зан­ський: «Кажу це як людина, яка часто буває на телебаченні і знає, що прорватися в будівлю телеканалу не так-то просто — зазвичай потрібно пройти кордони охорони і турнікети. Маю великі сумніви, що якісь люди з вулиці могли просто так пройти в приміщення і підпалити студію. Спочатку я подумав, що коктейль Молотова могли кинути з вулиці у вікно, але коли співробітники телеканалу самі заявили, що горючу суміш розлили всередині будівлі, виникли серйозні сумніви, що це міг зробити хтось із сторонніх».
Укрінформ зателефонував в охоронну службу «Сіріус», де нам детально пояснили, які заходи повинен був вжити охоронець у такому випадку. У підприємства, що охороняється, є як внутрішні, так і зовнішні камери спостереження. Отже, якщо під будівлею щось відбувається, то працівнику охоронної служби про це відомо, адже на екрані комп’ютера все добре видно. Тому, в разі проникнення сторонніх осіб у середину, охоронець повинен:
по-перше, натиснути «тривожну кнопку» і спробувати потягнути час до приїзду «пультової охорони» або поліції;
по-друге, якщо співробітникам телеканалу або безпосередньо працівникові охорони загрожує небезпека, він має право застосувати засоби фізичного впливу та спеціальні засоби — травматичну зброю.
Звичайно, перед застосуванням пневматичного пістолета необхідно здійснити попереджувальний постріл угору.
Однак на відео, що «гуляє» просторами Інтернету, видно, як люди в масках, застосувавши як зброю вогнегасник, проникають у середину офісу телеканалу «Інтер» фактично без спротиву збоку працівників охорони.
Один з охоронців підняв руки, ніби намагаючись зупинити нападників — у нього пирснули з вогнегасника. Другий охоронець за цим просто спостерігав. Відомо, що на шляху нападників були й інші пости, які нічого не зробили, щоб зупинити зловмисників. Дивно? Не те слово!
Журналісти Укрінформу «витягнули» з мережі типовий «договір» на охорону об’єкта, який укладають між собою замовник та охоронна служба. У ньому зазначено основні заходи безпеки, що здійснюються персоналом охоронної фірми. Зобов’язання охоронця розписані в шести пунктах. Цитуємо лише два:
1. Організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей та грошових сум Замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання та не до­пус­ка­ти про­ник­нен­ня сто­рон­ніх осіб на об’­єк­ти, що охо­ро­няю­ть­ся;
2. Забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на постах силами працівників охорони під час несення ними служби, а у ви­пад­ку ви­яв­лен­ня на об’­єк­ті, що охо­ро­няє­ть­ся, по­же­жі або спра­цьо­ву­ван­ня охо­рон­но-по­жеж­ної сиг­на­лі­за­ції вна­слі­док тех­ніч­ної не­справ­но­сті, не­гай­но по­ві­дом­ля­ти про це по­жеж­ну час­ти­ну та вжи­ва­ти за­хо­дів що­до лік­ві­да­ції по­же­жі та на­слід­ків тех­ніч­ної не­справ­но­сті охо­рон­но-по­жеж­ної сиг­на­лі­за­ції.
Також слід зазначити, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про охоронну діяльність» чітко прописаний порядок застосування персоналом охорони заходів фізичного впливу та спеціальних засобів.
Повернімося до початку. «Заворуха» навколо «Інтера» — пікетування, підпал, реакція правоохоронців, влади, опозиції, соціальних мереж... Десятки людей у полі зору відеоспостереження і «на гачку» в поліції, купа свідків. Це ми до того, що маємо справу не з тих, які не розслідуються або розслідуються роками. Навпаки, це можна зробити швидко і з гарантією достовірності у 100%.
Безперечно, про це знали організатори і пікету, і підпалу, і адміністрації каналу. Передивіться запис на прохідній «Інтера», де охорона ледве не честь віддає нападникам: сумнівів у тому, що це не спонтанна акція, немає жодних. Усе було сплановано. Чому ж пішли на це? Бо мали гарантії. Варіантів немає. Власне, неупередженому слідству треба встановити саме це: хто і по якому ланцюжку ці гарантії давав.
Мирослав ЛІСКОВИЧ