Тепер від рішення КС залежить не тільки їхнє майбутнє, а й, без перебільшення, майбутнє країни. Скасування люстрації або ж її корекція може стати не тільки серйозним репутаційним ударом по нинішній владі, а й початком абсолютно небажаного для держави реваншу.
Етапи можливого скасування
З моменту ухвалення Закону «Про очищення влади» його конституційність намагалися оскаржити тричі: двічі це робив Верховний Суд і один раз — група з 47 депутатів. Позивачі посилалися на висновки Венеціанської комісії і апелювали до прав і свобод тих, хто потрапив під люстрацію.
Йдеться про тих чиновників, які за часів правління Януковича не менше року обіймали вищі керівні посади в органах державної влади. Крім того, під люстрацію потрапили ті, хто був на посадах у керівних органах КПРС, працювали в КДБ, раніше судимі чиновники і ті з них, які подавали недостовірну інформацію про своє майно.
Проте першу справді системну атаку на люстраційний документ здійснили судді: одна з гілок влади, а заразом і одна з найбільших каст недоторканних, вирішила своїми силами звільнитися від люстрації. Ще 17 листопада позаминулого року пленум Верховного Суду спрямував до своїх конституційних колег подання, в якому просив скасувати ті норми закону про люстрацію, які стосувалися служителів Феміди. А в березні 2015-го Верховний Суд подав ще одне подання, де вже оскаржив автоматичну люстрацію, яка передбачена для чиновників режиму Януковича.
Зрозуміло, що подібні ініціативи від суддів не минули безслідно. Вони надихнули ще й депутатів Верховної Ради, котрим люстрація також неабияк муляла й муляє досі. Торік 20 січня 47 колишніх регіоналів внесли подання про скасування цілої низки положень закону про люстрацію. Їх, в основному, цікавила люстрація колишніх високопосадовців з Кабміну, силовиків, митників та податківців.
Власне, в цьому немає нічого дивного, якщо врахувати, що серед підписантів подання були екс-глава АП Сергій Льовочкін, колишні міністри та інші чиновники найвищих категорій.
Експерти, котрі усе ще продовжують боротися за збереження люстраційного закону, вважають, що так їхні опоненти хочуть після наступних виборів (хоч коли б там вони відбувалися) не просто пройти в парламент, а отримати доступ до посад в уряді. Загалом, можна було б відвойовувати кожне окреме рішення для конкретних людей через суди загальної інстанції, як це вже не раз відбувалося впродовж останніх півтора року. Але то — справа доволі марудна, і, вочевидь, їм хочеться системного рішення для всіх.
Варто також відзначити, що Конституційний Суд об’єднав головні подання в одне провадження, визнав його невідкладним і розпочав розгляд ще у квітні 2015-го. Проте вже на першому ж засіданні представники Кабміну і парламенту заявили відвід шести суддям через конфлікт інтересів.
«Якщо в рамках справи буде доведено, що ці судді сприяли узурпації влади Януковичем, то вони зацікавлені в тому, щоб скасувати люстрацію», — пояснював тоді представник Верховної Ради Леонід Ємець.
Власне, саме після цього Конституційний Суд оголосив перерву на невизначений термін, доки парламент не ухвалить поправки до люстраційного закону, які були розроблені спільно з Венеціанською комісією. Однак до останнього часу про цей документ майже ніхто й не згадував, попри те, що зареєстровано його було ще торік навесні. Власне, тільки реальна перспектива скасування люстрації змогла повернути депутатів до тями, і зараз робота над законопроектом триває...
Після піврічної перерви, у жовтні 2015-го, судді знову повернулися до питання люстрації. Тоді проти категорично виступив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, який небезпідставно заявив, що судді, які підпадають під люстрацію, не можуть розглядати її скасування.
Саме засідання 22–23 жовтня завершилося ще одним клопотанням про відвід шести суддів і черговою перервою майже на півроку. Хоча вже в березні року нинішнього судді КС, здається, перевершили самих себе — ні сіло ні впало вирішивши, що присутність журналістів та інших представників громадськості «заважає» працювати. Відтак засідання було переведене в закритий режим.
А перед останнім закритим засіданням, що відбувалося минулої п’ятниці — 10 червня, стався злив інформації, і у ЗМІ потрапив, буцімто, проект рішення КС, де цілу низку ключових положень закону про очищення влади пропонувалося визнати неконституційними.
Попри ось таку виснажливу боротьбу за скасування люстраційного закону, варто відзначити й те, що, за великим рахунком, широкомасштабної чистки органів влади в Україні поки що так і не вийшло. Хоча б тому, що колишні «кити» вітчизняного політикуму спокійнісінько стали депутатами Верховної Ради, на яких дія закону про люстрацію не поширюється.
Більше того, чиновники епохи Януковича рангом нижче спокійно освоїлися в новій владі. Результат: по регіонах прокотилася ціла хвиля «сміттєвої» люстрації, коли громадські активісти кидали чиновників до сміттєвих баків. Останнім часом така практика вже значно затихла, але достатньо пригадати кінець 2014-го — початок 2015 років, щоб переконатися: на той час настрої були вельми радикальними.
Але в умовах, коли жоден з вищих чиновників епохи Віктора Януковича не сів на лаву підсудних, скромні результати люстрації також не видаються чимось аж надто екстраординарним...
А судді хто?
Ми не даремно наголосили на ініціативі представників парламенту й Кабміну в КС щодо відводу суддів. Річ у тім, що за іронією долі майбутнє закону про люстрацію в КС вирішують судді, які були основою режиму Януковича. Голова Конституційного Суду Юрій Баулін і суддя Сергій Вдовиченко у вересні 2010-го ухвалювали рішення щодо надання диктаторських повноважень тодішньому президенту. Йдеться про рішення стосовно скасування конституційної реформи 2004 року.
Згадані судді, до речі, є фігурантами кримінальної справи про узурпацію влади Януковичем. Але Президент Петро Порошенко, за чиєю квотою вони перебувають на посадах у Конституційному Суді, за два роки так і не вважав за потрібне їх змінити. До речі, у справі про узурпацію влади Януковичем проходять аж семеро суддів КС, проти яких Служба безпеки України вела розслідування.
І ось тепер від тих, хто сам винен, по ідеї, стати об’єктом люстрації якщо не на законодавчому, то, принаймні, на політичному рівні, залежить доля цього закону.
Звісно, формально супротивники закону про очищення влади вказують на висновки Венеціанської комісії, котрі визнали документ, м’яко кажучи, не бездоганним. Справді, Венеціанська комісія пропонує Верховній Раді змінити деякі його положення. Так, спікер парламенту і Генеральний прокурор обіцяють новий закон. Так, процес очищення влади, напевно, не ідеальний...
Але в даному разі йдеться про спробу «обнулити» вже проведену люстрацію. Венеціанська комісія, звичайно, резонно зауважує: вина тих, хто потрапив під люстрацію, має бути доведена. Але в умовах нинішнього правосуддя в Україні зробити це буде вкрай важко: сотні суддів епохи Януковича залишилися у своїх кріслах. Чекати від них чесних і правильних рішень щодо люстрації — безглуздо. Інстинкт самозбереження у них досі спрацьовував бездоганно.
Якщо КС визнає закон про люстрацію неконституційним, Україна, очевидно, змушена буде розпочати всю процедуру спочатку. Хто в цьому випадку потрапить під процедуру очищення влади — сказати важко. Ситуація в країні періоду 2014 року кардинально відрізняється від ситуації 2016-го. Півтора року тому соратники Януковича приходили до тями після поразки, зараз вони вже мріють про реванш. Вони побачили, що, незважаючи на всі обіцянки постмайданної влади, ніхто не поніс відповідальності за скоєне.
Чи стане такий нерадісний сценарій реальністю чи ні, залежатиме від нової редакції закону про люстрацію. Генеральний прокурор Юрій Луценко вже поспішив заявити: в новому законі буде розширена (!) база тих, хто потрапляє під перевірку, а критерії будуть ще жорсткішими. Чи означає це, що під люстрацію тепер мають потрапити депутати різних рівнів, невідомо. Швидше, йтиметься, саме про суддів, враховуючи недавно ухвалені конституційні зміни в частині правосуддя.
Тут не зайвим також буде звернути увагу на те, як збіглося в часі засідання Коституційного Суду щодо люстрації і ухвалення цієї судової реформи. Тоді, нагадаємо, депутати з «Опозиційного блоку» вельми охоче її підтримали. А з 47 підписантів подання до КС, яке стосується скасування люстраційного закону, лише четверо не голосували за зміни до Конституції. Решта — висловили повний «одобрямс», чим немало насторожили активну громадськість.
До речі, всередині нової парламентської коаліції, схоже, також немає єдиної думки стосовно люстраційного закону, адже представники «Народного фронту» досить активно захищають уже здобуті напрацювання.
Тут обурені планами КС скасувати процес люстрації: «Нинішній склад КС має піти у відставку, а не шантажувати країну перспективою повернення грабіжників і бандитів Януковича», — заявив цими днями лідер фракції «фронтовиків» Максим Бурбак. За його словами, це питання є принциповим для його фракції. І додав: «Якщо КС таки задумає скасувати відповідний закон, «Народний фронт» одразу ж зареєструє новий законопроект і зробить усе, щоб парламент його підтримав».
Однак, якщо КС усе ж таки скасує закон про люстрацію, то будь-який інший проект такого ж змісту можна за аналогією визнати антиконституційним. Зараз про це мало хто думає. Проте, мабуть, краще відвернути катастрофу, ніж долати її непередбачувані наслідки.
А взагалі, черговий старт люстрації повинен дати відповідь на запитання: чи готова українська влада, нарешті, виконати вимогу Євромайдану і вигнати з влади тих, хто вірою і правдою служив Віктору Януковичу? І йдеться вже навіть не про юридичний аспект, а про політичну відповідальність нинішньої і попередньої влади.
Ярослав ГАЛАТА
