Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Жовтень 03, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 12 Червень 2015 04:49

Україна має серйозний намір ратифікувати Стамбульську Конвенцію

Rate this item
(1 Vote)

На ета­пі під­го­тов­ки до ра­ти­фі­ка­ції Кон­вен­ції Ра­ди Єв­ро­пи про за­по­бі­ган­ня на­силь­ству що­до жі­нок і до­маш­ньо­му на­силь­ству та бо­роть­бу з ци­ми яви­ща­ми (да­лі — Стам­буль­ська кон­вен­ція) Ук­раї­на втра­ти­ла що­най­мен­ше три ро­ки. І те­пер їй до­во­дить­ся на­до­лу­жу­ва­ти зга­яний час.
Для цьо­го уря­дов­ці, пар­ла­мен­та­рі, пред­став­ни­ки гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, які опі­кую­ть­ся пи­тан­ня­ми рів­но­прав’я жі­нок та чо­ло­ві­ків, то­ле­рант­них сто­сун­ків між ни­ми та в ро­дин­них ко­лах, до­кла­да­ють чи­ма­лих зу­силь, про­те, за їх ви­знан­ням, спра­ва про­су­ває­ть­ся не над­то швид­ко. І на те є об’­єк­тив­ні при­чи­ни, чи­ма­ло з яких бу­ли по­ро­дже­ні в по­пе­ред­ні ро­ки.
До­клад­но про проб­ле­ми, по­в’яза­ні з під­го­тов­кою до ра­ти­фі­ка­ції Стам­буль­ської кон­вен­ції, по­го­во­ри­мо із за­ступ­ни­ком мі­ніс­тра за­кор­дон­них справ Ук­раї­ни Сер­гі­єм Кис­ли­цею та за­ступ­ни­ком мі­ніс­тра со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ук­раї­ни з пи­тань єв­ро­пей­ської ін­тег­ра­ції Сер­гі­єм Ус­ти­мен­ком.

— Стамбульську конвенцію, — розпочав розмову Сергій Кислиця, — відкрили до підписання в травні 2011 року. Я дуже добре пам’ятаю, як це було, тому що в Міністерстві закордонних справ питаннями співпраці з міжнародними організаціями займаюся з 2006 року. Спочатку ними опікувався як директор відповідного департаменту, а з березня минулого року — як заступник міністра. Тобто маю щонайменше 9 років інституційної пам’яті щодо того, як наші президенти, прем’єр-міністри і міністри ставилися до питання рівноправ’я між жінками і чоловіками.
— І як вони до нього ставилися?
— У попередніх урядів було зневажливе ставлення до цієї проблематики. Я не пам’ятаю жодного очільника попередніх урядів, який би розумів, що таке в європейському сенсі права жінок. Їхні меседжі і меседжі міністрів були примітивними. Вони зводилися лише до того, що наші жінки — найкрасивіші у світі. Більше їм нічого було сказати.
— Що ще завадило Україні ратифікувати Стамбульську конвенцію?
— Наше законодавство не передбачає можливості ратифікації міжнародних договорів із подальшим внесенням змін до чинного законодавства. А для того щоб ця Конвенція була ратифікована, потрібно внести зміни до майже десяти законів і значної кількості кодексів. Тобто нам ще належить виконати складну і велику за обсягом роботу на законодавчому рівні.
— Як до ратифікації Україною Стамбульської конвенції ставиться церква?
— Ця Конвенція неоднозначно, а подекуди вороже сприймається церковниками. Скажімо, дуже великий спротив до її окремих положень свого часу робився в Польщі. Навіть мої польські колеги були чимало здивовані тим, що керівництво їхньої країни попри позицію польського костьолу наважилося на підписання та подальшу ратифікацію цього документа.
З повною відповідальністю можу сказати, що проти Стамбульської конвенції виступають Російська Федерація і Російська православна церква. В тематиці рівноправ’я жінок та чоловіків їх керівництво вбачає ідеї, які шкодять ідеології та політиці сусідньої держави, Московського патріархату.
За попереднього політичного режиму українське керівництво всіляко демонструвало свою прихильність до Московського патріархату. Тепер зрозуміло, чому Стамбульська конвенція донедавна дуже кволо просувалася через наші урядові та парламентські коридори.
— Стамбульська конвенція відкрита до підписання всіма країнами світу. Чи скористалися такою нагодою неєвропейські держави?
— Стамбульська конвенція визнана Радою Європи та ООН модельною. В ній містяться схеми та підходи, якими може скористатися будь-яка країна світу. Зокрема, вони можуть застосовувати їх у своїх національних законодавствах. Проте на сьогодні немає жодної країни, яка б підписала та ратифікувала цю Конвенцію за межами Ради Європи. Втім, подивимося, як складатиметься далі.
— Яку ще особливість Стамбульської конвенції варто виділити?
— Вона містить визначення, що таке насильство проти жінок. Воно значно ширше порівняно з тим, як його подає законодавство багатьох країн Європи. Україні слід враховувати цей підхід при впровадженні цього поняття до внутрішнього законодавства.
У жовтні я брав участь у щорічній конференції ОБСЄ. На ній ішлося про зобов’язання у людській сфері. Конференція проходила у Варшаві і на ній (на прохання ОБСЄ) я вів сесію, присвячену домашньому насильству.
Під час обговорення цієї теми виступила делегація Російської Федерації, котра висловила свою глибоку стурбованість тим, що, за її даними, у Великій Британії, Данії та в деяких інших західноєвропейських країнах щороку реєструється мільйони випадків домашнього насильства. Мовляв, Російська Федерація, яка активно бореться з цим явищем, дуже занепокоєна. І взагалі, чи можна називати ці європейські держави країнами розвиненої демократії, якщо в них таке коїться з домашнім насильством?
Мені довелося взяти слово і сказати, що в Російській Федерації домашнім насильством вважається лише факт застосування чоловіком фізичної сили проти жінки. А в європейських країнах його оцінюють не лише як фізичне, а й сексуальне, психологічне, економічне насильство. Звідси у них така вражаюча статистика.
Будемо відвертими — те, що в розвинених країнах Європи визнано насильством, в Російській Федераціі, а часто і в Україні сприймається як побутове спілкування між членами домогосподарства.
Чому я кажу про домогосподарство? Це дуже важливо. Тому що в Стамбульській конвенції йдеться не про сімейне, а про домашнє насильство.
— Яка принципова відмінність між цими термінами і яке вона має значення?
— Це було одним із наріжних каменів на етапі перекладу Стамбульської конвенції. Тоді між урядовцями та неурядовцями з цього питання зчинилася дуже гостра дискусія. Багато хто вважав, що ця Конвенція має бути перекладена як Конвенція про запобігання насильству щодо жінок і сімейному насильству. Але досі вона перекладена правильно.
Питання — чому визначення «сімейне насильство» не підходить? Тому що воно є лише одним із видів домашнього насильства.
Це — перша причина, але є ще й інша. Якби ми назвали Стамбульську конвенцію Конвенцією про запобігання насильству щодо жінок і сімейному насильству, тоді б ті, хто підпадає під захист, могли б з формальної точки зору нашими судами відсікатися. Їм би сказали — ви ж не сім’я, бо в нас у законодавстві записано, що сім’я — це юридично оформлений зв’язок між чоловіком і жінкою. А ви тут навіть не тягнете і на цивільний шлюб.
— Які зміни у підходах до ратифікації Стамбульської конвенції відбулися останнім часом?
— Мене нині надихає те, що Міністерство соціальної політики в питаннях боротьби з домашнім насильством і насильством щодо жінок демонструє зовсім інші підходи. Тепер вони більш європейські, адже існує розуміння, що цю проблему треба вирішувати негайно сучасними способами. Тобто із застосуванням механізмів, які використовує цивілізований світ.
Водночас у парламенті ми маємо дуже потужне лобі. Воно активно виступає за те, щоб Стамбульська конвенція готувалася до ратифікації.
Якщо правильно поєднати сили урядовців і парламентарів, підкріпити їх зусиллями, які докладають представники громадянського суспільства, то можна цю Конвенцію підготувати до ратифікації.
— Скільки це може забрати часу?
— Ще 2011 року говорилося — якщо ми згуртуємося і почнемо працювати злагоджено, то нам знадобиться 3–4, а то й 5 років. Навіть тоді у громадянського суспільства було реалістичне розуміння того обсягу законодавчої роботи, яку треба виконати для ратифікації Конвенції. На жаль, попередні щонайменше три роки були згаяні.
— Чи можуть прискорити ратифікацію Стамбульської конвенції євроінтеграційні процеси в Україні?
— Звичайно. Я розглядаю роботу з підготовки ратифікації цієї Конвенції як частину нашої загальної роботи, спрямованої на європейську інтеграцію. Навіть візьмемо аспект безвізового режиму. Щоразу, коли мова заходить про нього, експерти Європейського Союзу зважають, наскільки наше законодавство мінімізує випадки або ситуації щодо порушення прав людини.
Це пояснюється дуже просто — якщо наш співвітчизник, чиї права грубо порушуються в Україні, опиниться в Європі, він може стати там шукачем притулку.
З одного боку, ЄС щиро прагне, аби рівень дотримання прав людини в нашій країні зростав, а з іншого — намагається максимально себе убезпечити від потенційних жертв порушення прав людини, в тому числі з тих аспектів, які стосуються Стамбульської конвенції.
Але, на мою думку, прискорити її ратифікацію можуть навіть не так наші європейські сподівання, скільки та складна ситуація, яку маємо на сході країни. Йдеться про посттравматичний синдром, який отримують наші вояки. Багато з них, повертаючись додому, залишаються без роботи. При цьому алкоголь доступний, наркотики теж. Усе це створює сприятливий ґрунт для зростання домашнього насильства.
Це нас не виправдовує, але це жорстокий наслідок будь-якої війни. З ним стикається не тільки Україна. З цією проблемою мали справу Сполучені Штати Америки, коли їхні солдати поверталися з Іраку, Німеччина і Велика Британія, коли їхні солдати поверталися з Афганістану. Тобто ми тут не унікальні.
Домашнє насильство, пов’язане з війною, буває в середовищі не лише колишніх солдатів, а й і у внутрішньо переміщених осіб. Тому що будь-який стрес, будь-яка втрата нормального середовища призводить до неадекватних соціальних форм поведінки.
І це дедалі більше розуміють у тому числі і в українському парламенті. Про це вже говорять публічно. Я думаю, що такі сумні наслідки війни можуть підштовхнути як до ратифікації Стамбульської конвенції, так і до створення відповідної матеріально-технічної бази, без якої ратифікація Конвенції втрачає будь-який сенс.
— Що практично дасть Україні ратифікація Стамбульської конвенції?
— Насправді жертві домашнього насильства — чи вона перебуває в гламурному паризькому середовищі, чи в українській хрущовці, не тло важливе, бо не воно робить її європейкою.
Тому головне, щоб Стамбульська конвенція запрацювала на повну силу, щоб вона реально посприяла вирішенню проблем, пов’язаних із домашнім насильством, насильством щодо жінок. Але перед тим Стамбульську конвенцію належить ратифікувати. Над цим ми і працюємо.
Сергій Устименко, заступник міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції:
— Що зроблено нашим міністерством з другої половини минулого року у питаннях боротьби з домашнім насильством та насильством щодо жінок? У нас є нормативно-правова база. Ми маємо два базових закони, які діють у цій сфері. Але справа в тому, що ми маємо забезпечити, аби в нашому національному законодавстві були повністю відображені європейські підходи і європейські стандарти. Тому робота дуже важка, адже вона стосується діяльності не одного міністерства.
Спеціально під ратифікацію Стамбульської конвенції створено міжвідомчу робочу групу. До її складу увійшли представники багатьох міністерств, зокрема Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції. Тому дуже важливо налагодити ефективну співпрацю між ними.
Ви знаєте, що ми і досі перебуваємо під моніторингом Парламентської асамблеї Ради Європи. Ми маємо рекомендації, які мусимо виконувати. Якщо ми виконаємо ці рекомендації і не подумаємо про те, як їх імплементувати, просто збережемо зовнішню форму, то це не наблизить нас до європейської сім’ї.
Фактично кожні півтора-два місяці у рамках проекту Ради Європи «Запобігання та боротьба з насильством щодо жінок та домашнім насильством в Україні» ми опрацьовуємо все нові і нові аспекти Закону «Про запобігання і протидію домашньому насильству». Це дуже непроста справа і сподіваюся, що презентована у травні цього року українська версія доповіді експертів Ради Європи, в якій чітко вказано весь перелік усіх законів, до яких варто внести зміни або доповнення, буде сприяти цій копіткій праці. Це потрібно для того, аби на основі базового Закону «Про запобігання і протидію домашньому насильству» ми могли забезпечити ефективну імплементацію Стамбульської конвенції.
Ярослав ТРИПІЛЬСЬКИЙ,
Національний прес-клуб
«Українська перспектива»

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».