Достеменно дізнатися: чи були серед тих, хто першим пішов на штурм беркутівських рядів, провокатори, а якщо були, то скільки — навряд чи вдасться. Проте зрозуміло, що ідея домогтися вільного проходу через заблоковану спецпідрозділами вулицю сподобалася багатьом. І називати цих людей провокаторами язик не повертається.
Після такого повороту подій народні депутати від опозиції мали би всі, як один, бути поруч із мітингувальниками. Навіть якщо ідея зі штурмом і не була їм до вподоби. Однак із перших хвилин на Грушевського були тільки окремі опозиціонери — Володимир Яворівський, Олег Ляшко (гасла про вила зобов’язують), а трішки згодом — Віталій Кличко.
Останньому, між іншим, дісталося від найрішучіших мітингарів, котрі облили його з вогнегасника. Втім, саме Кличко 19 січня отримав від багатьох неписаний титул потенційного лідера. Нині він намагається його підтримувати. Принаймні, учора опівдні він знову продирався крізь димову завісу до беркутівців і просив про припинення вогню, хоча б на період другого етапу переговорів опозиційного тріо з Віктором Януковичем.

Героям слава...
Напередодні, після першого етапу таких переговорів, на ще одному Всенародному вічі було оголошено про ультиматум до Януковича — упродовж найближчих 24 годин він мусить прийняти вимоги протестувальників. В іншому разі навіть найменш радикальні на сьогодні Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок заявили про готовність «іти вперед».
Власне, учасники позавчорашнього Народного віча вимагали від лідерів іти на вулицю Грушевського до тих, хто п’ять днів воює там з «Беркутом». Але позавчора активістів ще вдалося стримати. Причому саме завдяки появі згаданого ультиматуму. Час цього ультиматуму до влади мав спливти учора о 20-й годині.
Жах ситуації ще й у тому, що навіть такі перемовини відбуваються в умовах роботи карально-репресивної машини на повну котушку. Зі сцени Майдану лідери опозиції оголосили про загибель п’яти активістів. Першою жертвою революції виявився Сергій Нігоян — етнічний вірменин із Дніпропетровщини. Автор цих рядків познайомився з ним напередодні його загибелі, під час нічного обстрілу протестувальників беркутівцями з водометів. Сергій довго не погоджувався йти перевдягатися в сухий одяг навіть попри те, що на той момент надворі було 10 градусів морозу...
Нині в усіх містах та селах мільйони людей, вимовляючи ім’я загиблого активіста, ототожнюють його з прикладом незламної боротьби. А от окремі представники влади дійшли вже до того, що, по-перше, цілком виправдовують смерті (як депутат Луганської облради від ПР Арсен Клінчаєв) і, по-друге, намагаються повісити інциденти на... снайперів із країн НАТО. Таку «геніальну» гіпотезу висунув народний депутат-регіонал Євген Балицький.
Загибель же Юрія Вербицького, котрий був викрадений разом з одним із лідерів Євромайдану Ігорем Луценком, намагаються пришити представникам Автомайдану. Котрих і без того минулої ночі «пресували» по повній. Тільки за те, що вони намагалися не допустити вивезення з лікарень травмованих активістів представниками міліції. Таких випадків сьогодні по Києву теж сила-силенна.
Вражає й те, як «Беркут» цілеспрямовано намагається поцілити в журналістів. Якщо раніше яскраві помаранчеві та жовті жилетки з написом «Преса» якось убезпечували журналістську братію, то тепер чимало колег принципово перестали їх надягати. На момент написання цього тексту загалом від «Беркута» та «тітушок» постраждало понад 40 журналістів. А всього кількість потерпілих людей давно перевалила за дві сотні. Щоправда, і в МВС говорять про приблизно таку саму кількість поранених серед їхніх працівників.
Ситуація наближається до розв’язки. Окремі спостерігачі вже зараз заявляють про те, що народну активність Вікторові Януковичу не вдасться зупинити навіть і при подальшому застосуванні сили. І якщо сьогодні він може бодай періодично вести якісь перемовини з опозиційними лідерами, то в разі переростання протестів в умовну «партизанську війну» ситуація в Україні взагалі може вийти з-під контролю.
Народ України, як і 10 років тому, під час Помаранчевої революції, не бажає жити за правилами, прийнятними для чинного президента. Проте він цього усвідомити просто не здатен. І тим страшнішою стає нинішня влада. Влада, котра ще два місяці тому заявляла, що веде нас до європейських цінностей...

Ярослав ГАЛАТА