Чергова зустріч з «Беркутом»
Якби не Євромайдан, то такого резонансу у справі Володимира Шпари, Ігоря Мосійчука та Сергія Бевза, вочевидь, не відбулося б, адже за ґратами ці троє хлопців перебувають уже понад два роки. Коротко нагадаємо: ще в серпні 2011-го їх було заарештовано після проведення обшуку працівниками СБУ. У хлопців було знайдено вибухові пристрої, порошок та агітматеріали сумнівного змісту. І попри те, що затримані активісти організації «Патріот України» так і не визнали ці речі своєю власністю, доводячи, що їх було підкинуто СБУ, відбутися нетривалим перебуванням за ґратами Шпарі, Мосійчуку та Бевзу не вдалося.
Про наскрізь сфальшований процес над ними писали й передавали чимало подробиць, котрі обурювали широку громадськість, однак не підштовхували цю саму громадськість до якихось рішучіших дій...
А от нинішнє оголошення вироку «васильківським терористам» збіглося в часі з відмовою влади виконувати закон про амністію учасників нинішніх масових заходів. Вочевидь, саме тому судовий вердикт, що позбавив хлопців волі аж на шість років, так негативно сприйняли люди, що прийшли минулої п’ятниці до приміщення Києво-Святошинського районного суду.
Працівники «Беркуту», яких влада делегувала «наводити громадський порядок», уже вкотре не стрималися і завдали побоїв активістам, котрі протестували проти надто жорсткого судового вердикту. І, можливо, на цьому б нинішній інцидент і вичерпався, якби в нього не втрутилися активісти Автомайдану.
Автобус із працівниками «Беркуту», котрі були причетні до побиття громадян, вдалося заблокувати уже на столичній автомагістралі. За іронією долі, сталося це на проспекті Перемоги, якраз навпроти Святошинського районного відділення внутрішніх справ міста Києва.
Власне, активісти не вимагали від працівників «Беркуту» нічого екстраординарного — лише показати власні посвідчення. Саме з метою фіксації тих, хто кілька годин тому застосовував силу до протестувальників під стінами суду. Що поробиш, довіри до «розслідувань» від влади ані в активістів Майдану, ані в будь-кого іншого більше немає ні на йоту. Так само зрозуміло, що «засекречений» «Беркут» показувати посвідчення, м’яко кажучи, не поспішав...
Показово, що цей інцидент відбувся рівно через місяць після спроби штурму «Беркутом» Євромайдану — в ніч з 10 на 11 січня. Як і торік у грудні, на місце події прибула сила-силенна громадян, передусім мешканців столиці. Власне, саме вони й не дали «беркутівцям» вирватися з такої несподіваної облоги.
Про кількагодинні перипетії, що завершилися ще одним побиттям активістів, зокрема колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, було вже достатньо сказано. Як очевидець тих подій, автор цих рядків волів би лише додати спостереження: як блискавично змінювалися настрої громади і «беркутівців» тієї ночі.
Спершу в активістів не було надмірної агресії до присутніх у заблокованому автобусі. Дехто з присутніх киян, схоже, дізнавався про істинні причини перебування на проспекті Перемоги такої кількості людей лише після детальних розпитувань. Були навіть спроби, як і місяць тому, перевербувати «Беркут» на бік активістів. У хід досить активно йшли вмовляння та посилання на необхідність міліції бути з народом.
Однак після того, як на місце події прибуло «беркутівське» підкріплення, і в хід знову пішли кийки, настрої змінилися на діаметрально протилежні. Відчувалося, що дехто з протестувальників ледь стримувався, щоб не кинутися на правоохоронців, абсолютно не замислюючись над подальшими наслідками.
Напевно, відчувши гостроту моменту, керівництво заблокованого підрозділу під час переговорів з народними депутатами від опозиції та іншими активістами погодилося на компромісне рішення виходу з кризи. Автобуси буде розблоковано, а «беркутівці» зможуть безперешкодно пересидіти до ранку (чи трохи менше?) «в гостях» у святошинських міліціонерів після того, як спецпідрозділ пройде повз журналістські об’єктиви без масок.
Хоча й не без нюансів, але така «джентльменська угода» була виконана. І от тут настала черга різкої зміни в настроях «беркутівців». Ті самі бійці, що ще кілька хвилин тому в очі насміхалися над протестувальниками, тепер боязко прошмигували через так званий коридор ганьби, як одразу ж охрестили його учасники незапланованої акції протесту.
Більше того, самостійно знімати маски і шоломи погодилися лише одиниці бійців. Більшість із них поодинці потрапляли у щільне дружнє кільце натовпу, котрий допомагав продемонструвати пресі їхні неповторні риси обличчя. Хоч би там як, а операція щодо ідентифікації працівників «Беркуту» була проведена доволі успішно...
Але саме після неї влада руками працівників Державтоінспекції з подвійною енергією взялася за автомайданівців. Упродовж тижня, що минає, водійські права у тих, хто так чи інакше був помічений ще 29 грудня в «подорожі» до президентської резиденції в Межигір’ї, відбирали за судовими рішеннями. На сьогодні щонайменше десятеро учасників Автомайдану позбулися своїх водійських прав. Причому дотримання навіть елементарних формальностей, зазвичай, ігнорується. Та й термін позбавлення прав судді чомусь уперто, ніби під копірку, визначають максимальний — на півроку. Кому пощастило більше, той втратив право керування автомобілем на тримісячний термін.
А вчора надійшла інформація, що «полювання» розпочалося навіть на журналістів, котрі висвітлюють події Автомайдану, виїжджаючи на події власними автівками. Продовження епопеї з водійськими правами, вочевидь, варто чекати найближчим часом.

«Американська мрія» для українців...
Історія біля Святошинського районного відділення внутрішніх справ міста Києва знову неабияк сколихнула громадянську активність. Принаймні, перше у 2014 році народне віче, котре відбулося минулої неділі, було значно велелюднішим, ніж те, що відбувалося наприкінці минулого року.
Учасники мітингу знову вимагали негайної відставки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, чиє прізвище у випусках новин за останні два місяці, мабуть, перевершило всі рекорди популярності.
Утім, протестувальникам від того, як мовиться, не легше. Значно більше їх надихає інформація зі Сполучених Штатів — тамтешній сенат оголосив, що готовий розглянути питання про застосування до цієї найодіознішої на сьогодні фігури в українському уряді персональні санкції.
До речі, саме вчора Комітет із закордонних справ сенату США провів слухання щодо наслідків політичної кризи в Україні. На це дійство народне віче на Євромайдані делегувало колишнього міністра закордонних справ і дипломата з величезним досвідом Бориса Тарасюка, тож ми ще матимемо змогу найближчим часом почути його звіт про таку непересічну подію.
Поки ж відомо, що заступник державного секретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд у своєму виступі традиційно закликала і учасників акції протесту, і владу України не вдаватися до застосування сили. Власне, в цьому немає нічого дивного, адже попередня спроба розігнати Євромайдан від 11 грудня відбувалася саме тоді, коли пані Нуланд була присутня в Києві. І це ще й досі не вкладається в голові багатьох експертів...
Також заступник держсекретаря США порадила українській владі поновити переговори з Міжнародним валютним фондом, бо без нього, як вважають американські дипломати, країна щотри місяці матиме загрозу дефолту («знижену» ціну на газ Росія має намір переглядати щоквартально).
Не забула Вікторія Нуланд і про «свято демократії», що відбувалося в Україні на п’яти раніше проблемних округах. Для влади чотири з п’яти округів наразі точно перестали бути проблемними — після того, як усіма правдами й неправдами їй вдалося забезпечити депутатськими мандатами своїх протеже (до речі, саме цього тижня п’ятеро новообраних нардепів склали в парламентських стінах присягу і приступили до виконання своїх обов’язків).
А от для американської дипломатії проблема з виборами в Україні досі невирішена. Принаймні, Вікторія Нуланд наголосила на тому, що довибори до Верховної Ради, які відбулися 15 грудня, не повністю відповідали нормам. І це — ще дуже дипломатична характеристика. Далі — більше. Заступниця державного секретаря зазначила, що під час президентських виборів 2015-го США фокусуватимуться на забезпеченні законності виборів, а не на підтримці кандидатів. Навіть в умовах нинішньої «підготовки» до президентської кампанії неважко здогадатися, чому пані Нуланд висловилася саме так. У перекладі з дипломатичної мови це означає пряме звернення до Віктора Януковича: фальсифікацій Сполучені Штати не визнають.
Показово, що саме в цьому контексті Вікторія Нуланд підкреслила, що державний департамент розглядає візові санкції щодо представників української влади.
На слуханнях також обговорювалося питання екс-прем’єра Юлії Тимошенко. За словами Нуланд, воно порушується на кожній зустрічі з українською владою. «Звільнення екс-прем’єра було би потужним сигналом відданості України європейському шляху, — вважає заступник держсекретаря США. — Але, схоже, що Президент Віктор Янукович не здатен зробити ці кроки».
Окрім Вікторії Нуланд, на слуханнях українського питання виступив також сенатор Джон Маккейн, котрий торік у грудні теж кілька днів провів на українській землі і побував на Євромайдані під час проведення одного з народних віче. Вочевидь, саме тому Маккейн неодноразово підкреслював, що США не повинні залишати українців зі своїми проблемами сам на сам і мають підтримати їх.
Зокрема, сенатор-республіканець наголосив на стосунках України та Росії, зазначивши, що Віктор Янукович помиляється, якщо думає, що кредит від Росії отримав за просто так.

В очікуванні розгону та бюджету
Цікаво, що в той час, коли Комітет із закордонних справ сенату США проводив згадані слухання, на Євромайдані в Києві чекали... розгону. Позавчора увечері з’явилася інформація, що саме в ніч із середи на четвер влада знову спробує втрутитися в мирне життя мітингувальників. Анатолій Гриценко, який напередодні остаточно побив горшки з фракцією «Батьківщина» і вийшов із неї, навіть оприлюднив можливий покроковий план силового захоплення Майдану, котрий, на щастя, не справдився (принаймні, тієї ночі).
Хтозна, можливо, в такий спосіб Гриценко намагався реабілітуватися за те, що в понеділок припустився не надто коректних висловлювань стосовно мешканців наметового містечка. Мовляв, вони вже втомилися, і саме тому частина наметів нині стоїть порожньою. Однак і мітингарі відреагували миттєво — учора вночі характерний димок клубочився з абсолютно всіх помешкань мітингувальників, які повернулися навіть у найвіддаленіші від сцени намети, що на Хрещатику.
До речі, публічна сварка Анатолія Гриценка з лідером фракції «Батьківщина» Арсенієм Яценюком явно не додає позитиву спільній справі. Вочевидь, обидва політики не з тих, котрі здатні до останнього зберігати внутрішні суперечки всередині фракції. Але невже не зрозуміло: вихід Гриценка з «Батьківщини» та подальші публічні перепалки з часом найкраще оцінить Михайло Чечетов чи Олександр Єфремов...
Тим часом нічна варта з середи на четвер на Євромайдані зібралася ще та — до десяти тисяч людей. Слід сказати, що й справді чимало ознак вказували на те, що влада може піти на штурм. Скажімо, міністр юстиції Олена Лукаш ні сіло ні впало почала обґрунтовувати можливість застосування сили правоохоронцями. А судовим вердиктом, як і наприкінці листопада, було заборонено проведення будь-яких масових заходів у центрі столиці.
Під цей перелік, звісно, потрапив і Майдан Незалежності. Мітингувати дозволялося лише біля Маріїнського парку, де влада знову організувала свій Антимайдан. Цього разу його учасники вимагали від провладної більшості негайного ухвалення закону про державний бюджет.
До речі, підготовка головного фінансового документа держави цього разу відбувалася дуже вже нетрадиційно. Навіть враховуючи нинішній стан справ у парламентських стінах, що бачили, здається, усе можливе. Засідання профільного комітету мало відбутися позавчора о 16-й годині. Та в цей час голова комітету — регіонал Євген Геллер вирішив провести закрите засідання, на яке змогли втрапити лише його однопартійці та заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський.
Що робилося за зачиненими дверима, без опозиційних депутатів та представників ЗМІ упродовж понад п’яти (!) годин, можна лише здогадуватися. Скажімо, член бюджетного комітету Олександр Чорноволенко з «Батьківщини» припустив, що в кабінеті Геллера проходив розгляд поправок до держбюджету від регіоналів. «Там гроші ділять, напевно, а ми чекаємо, — прокоментував нестандартну ситуацію опозиціонер. — Гроші діляться в закритому режимі. А коли всі прийдуть, то за п’ять хвилин все проголосують, і на цьому все закінчиться».
Подальший розвиток подій показав, що Олександр Чорноволенко виявився недалеким від істини. Офіційне засідання комітету розпочалося аж о пів на десяту вечора. А вже о 23-й годині було оголошено, що бюджетний комітет ухвалив рішення про підтримку державного кошторису на наступний рік.
Єдиною інтригою, котра залишалася станом на учорашній ранок, була: чи голосуватиме провладна більшість за закон про бюджет у сесійній залі, чи, в результаті активних блокувальних дій з боку фактично відстороненої від бюджетного процесу опозиції, як і торік, подасться на Банкову?
Утім, і ця інтрига зникла ще до обіду. Попри те, що опозиціонери спробували цього разу діяти нестандартно і не лише заблокували парламентську трибуну, а й певний час не випускали з кабінетів Голову ВР Володимира Рибака та його першого заступника — комуніста Ігоря Калетника.
Першим з-під опозиційної «опіки» вирвався Ігор Калетник. З’явившись у залі, він без будь-якого обговорення (котре, будемо відвертими, на той момент було й неможливим) поставив на голосування проект державного бюджету, який підтримало 249 депутатів.
Сумнівно ухвалений бюджет ще потребуватиме детальнішого аналізу (або, принаймні, ознайомлення з ним), а поки лише зауважимо, що Кабмін пропонував ВР затвердити кошторис з доходами 392,4 млрд гривень, видатками — 447,3 млрд та граничним дефіцитом — 59,5 млрд гривень.
Однак на бюджеті окрилені успіхом «більшовики» не зупинилися. Вони спробували ухвалити зміни до Кримінального кодексу щодо можливості заочного кримінального провадження. Після того, як голосів не вистачило, головуючий Ігор Калетник заявив, що в цьому винна опозиція, котра, бачте, заважає працювати. Відтак усі подальші рішення «ухвалювалися», як кілька років тому говорив Юрій Луценко, «парнокопитним голосуванням», себто підняттям рук.
Воно б і нічого, але спосіб підрахунку голосів цього разу був просто феноменальним. Лідери фракцій ПР та КПУ Олександр Єфремов і Петро Симоненко оголосили, що в залі присутні відповідно 203 та 32 депутати від фракції. А раз так, то кожен наступний закон автоматично «набирав» 235 голосів «за». «Підрахунок» тривав від 5 до 10 секунд. При цьому, звісно ж, ніхто не перевіряв: скільки депутатів із провладних фракцій у залі були присутні насправді.
Ось так з особистим голосуванням в Україні, здається, було покінчено назавжди. І в такий, м’яко кажучи, нелегітимний спосіб ВР дала добро на життя не менш сумнівним документам. Отже, тепер у лавах більшості вважається, що, скажімо, Юлію Тимошенко можна засудити й «заочно», без її явки на судове засідання. А там — і до інших опозиціонерів шлях відкрито.
Пропхали також проект Володимира Олійника, котрий спрощує зняття з депутата недоторканності — ще один месидж влади опозиціонерам. Цікаво, що цей проект ще вчора увечері навіть не був розміщений на офіційному сайті ВР, адже писався він «на коліні» і під нинішню політичну ситуацію.
Ще один «шедевр» спрямований проти Автомайдану. Він забороняє рух в автоколонах з більш ніж п’яти автомобілів без узгодження з МВС. Порушників пропонується карати штрафом від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів або позбавленням права керування на 1–2 роки з вилученням (!!!) транспортного засобу.
Крім того, участь людей у масових акціях «у масці, шоломі або з використанням інших засобів чи способів маскування» тягне за собою накладення штрафу чи адмінарешт. Встановлення під час них «малих архітектурних форм» без дозволу МВС каратиметься так само...
Перелічувати подальші неоковирності учорашнього псевдопарламентського дня просто немає сенсу. Що ж, влада учора остаточно довела: з власним народом вона рахуватися більше не збирається. Отже, хто — кого?..

Ярослав ГАЛАТА