Піс­ля цьо­го член Ди­рек­то­рії Фе­дір Швець за­чи­тав текст Уні­вер­са­лу:
«...Іме­нем Ук­ра­їн­ської На­род­ної Рес­пуб­лі­ки Ди­рек­то­рія опо­ві­щає на­род ук­ра­їн­ський про ве­ли­ку по­дію в іс­то­рії зем­лі на­шої ук­ра­їн­ської. 3-го січ­ня 1919 ро­ку в м. Ста­ні­сла­во­ві Ук­ра­їн­ська На­ціо­наль­на Ра­да За­хід­ної Ук­ра­їн­ської На­род­ної Рес­пуб­лі­ки як ви­раз­ник во­лі всіх укра­їн­ців Авст­рій­ської ім­пе­рії і як най­ви­щий їх­ній за­ко­но­дав­чий чин­ник уро­чис­то про­го­ло­си­ла злу­ку За­хід­ної Ук­ра­їн­ської На­род­ної Рес­пуб­лі­ки з Над­дніп­рян­ською Ук­ра­їн­ською Рес­пуб­лі­кою в од­но­ціль­ну су­ве­рен­ну На­род­ну Рес­пуб­лі­ку.
Ві­та­ючи з ве­ли­кою ра­діс­тю цей іс­то­рич­ний крок за­хід­них бра­тів на­ших, Ди­рек­то­рія Ук­ра­їн­ської На­род­ної Рес­пуб­лі­ки ухва­ли­ла тую злу­ку прий­ня­ти і здійс­ня­ти на умо­вах, які за­зна­че­ні в по­ста­но­ві За­хід­ної Ук­ра­їн­ської На­род­ної Рес­пуб­лі­ки від 3-го січ­ня 1919 ро­ку.
Од­ни­ні воє­ди­но зли­ваю­ть­ся сто­літ­тя­ми одір­ва­ні од­на від од­ної час­ти­ни єди­ної Ук­раї­ни — Га­ли­чи­на, Бу­ко­ви­на, і Угор­ська Ук­раї­на, і Над­дніп­рян­ська Ве­ли­ка Ук­раї­на. Здій­сни­ли­ся ві­ко­віч­ні мрії, яки­ми жи­ли і за які вми­ра­ли кра­щі си­ни Ук­раї­ни. Од­ни­ні є єди­на не­за­леж­на Ук­ра­їн­ська На­род­на Рес­пуб­лі­ка. Од­ни­ні на­род ук­ра­їн­ський, виз­во­ле­ний мо­гут­нім по­ри­вом сво­їх влас­них сил, має змо­гу об’­єд­на­ни­ми зу­сил­ля­ми всіх сво­їх си­нів бу­ду­ва­ти не­роз­діль­ну са­мо­стій­ну Дер­жа­ву Ук­ра­їн­ську на бла­го і щас­тя всьо­го її тру­до­во­го лю­ду.
Здій­сни­ли­ся ві­ко­віч­ні мрії, для яких жи­ли і за які вми­ра­ли най­кра­щі си­ни Ук­раї­ни. Від­ни­ні ук­ра­їн­ський на­род увіль­не­ний мо­гут­нім по­ри­вом сво­їх влас­них сил, має змо­гу об’­єд­на­ти всі зу­сил­ля сво­їх си­нів для ство­рен­ня не­роз­діль­ної, не­за­леж­ної Ук­ра­їн­ської Дер­жа­ви, на доб­ро і щас­тя ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду».
Від­ра­зу по за­кін­чен­ні уро­чис­тої час­ти­ни від­був­ся мо­ле­бень, а по­тім — вій­сь­ко­вий па­рад під коман­ду­ван­ням пол­ков­ни­ка Іва­на Чмо­ли. При­ймав йо­го пол­ков­ник Єв­ген Ко­но­ва­лець.
На­ступ­но­го дня, 23 січ­ня, роз­по­чав­ся Тру­до­вий конг­рес Ук­раї­ни, який мав ви­ко­ну­ва­ти функ­цію все­ук­ра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту. Він і за­твер­див Акт злу­ки ви­щим за­ко­но­дав­чим ор­га­ном Ук­раї­ни. Від­те­пер За­хід­но-Ук­ра­їн­ська На­род­на Рес­пуб­лі­ка пе­ре­йме­но­ву­ва­лась у За­хід­ну об­ласть УНР (ЗО УНР). Єди­ним дер­жав­ним гер­бом став три­зуб за­мість ра­ні­ше за­твер­дже­но­го для ЗУНР зо­ло­то­го ле­ва на бла­кит­но­му по­лот­ні. У той же час злит­тя уря­дів, ар­мій, за­ко­но­дав­чих ор­га­нів УНР та ЗУНР від­кла­ло­ся до скли­кан­ня Ус­та­нов­чих збо­рів.
Слід за­зна­чи­ти, що цій зна­ко­вій по­дії пе­ре­ду­ва­ли Предв­ступ­ний до­го­вір, укла­де­ний 1 груд­ня 1918 ро­ку у Фас­то­ві на Ки­їв­щи­ні між УНР І ЗУНР, а та­кож ухва­ла Ук­ра­їн­ської На­ціо­наль­ної Ра­ди від 3 січ­ня 1919 ро­ку про злу­ку цих рес­пуб­лік.
Обид­ві сто­ро­ни за­яви­ли про «не­по­хит­ний на­мір у най­ко­рот­ший час зли­тись в од­ну не­по­діль­ну дер­жа­ву». При цьо­му, прав­да, за­зна­ча­ло­ся, що ЗУНР має увій­ти з усі­єю те­ри­то­рією й на­се­лен­ням як скла­до­ва час­ти­на УНР. Але з пра­вом те­ри­то­рі­аль­ної ав­то­но­мії.
Од­нак про­цес цьо­го об’­єд­нан­ня не був пов­ні­стю за­вер­ше­ний. Го­лов­на при­чи­на — вкрай склад­не ста­но­ви­ще, в яко­му опи­ни­ла­ся ук­ра­їн­ська вла­да, яку уособ­лю­ва­ла Ди­рек­то­рія та її уряд: під на­тис­ком во­ро­га во­ни зму­ше­ні бу­ли за­ли­ши­ти Ве­ли­ку Ук­раї­ну. За­ра­ди спра­вед­ли­во­сті слід ска­за­ти і про те, що се­ред за­хід­но­ук­ра­їн­ських ді­ячів не бу­ло од­но­стай­но­сті що­до пов­но­го і не­гай­но­го об’­єд­нан­ня.
Не­зва­жа­ючи на це, злу­ка УНО і ЗУНР ста­ла зна­ко­вою по­ді­єю в іс­то­рії Ук­раї­ни, за­свід­чив­ши праг­нен­ня укра­їн­ців жи­ти в од­ній не­за­леж­ній дер­жа­ві.