Дівчина-кулеметник? А чому б і ні?..
Історія свідчить: жінки ще у сиву давнину служили й воювали в арміях різних країн світу. Та не заглиблюватимемось в історію, а нагадаємо лише, що в українському війську вони присутні з перших днів його існування, тобто з грудня 1991 року.
Правда, раніше представниці прекрасної статі, як правило, обіймали посади телефоністок, діловодів, кухарів та інші, не пов’язані з несенням бойового чергування тощо. Найчастіше можна було зустріти жінок у тих частинах і підрозділах, які дислокувалися поза містами: знайти роботу у глибинці було і є проблематично і для чоловіків, не кажучи вже про жінок.
Хоча на той час грошове забезпечення людини в погонах — порівняно з днем сьогоднішнім — було в рази нижчим, Марини і Катерини йшли до війська. Скільки за цей час пройшло жінок через українське військо? Точної цифри ніхто назвати не може, але рахунок іде на десятки тисяч.
З початком російської агресії в зоні антитерористичної операції опинилися сотні українок, проходячи службу в різних підрозділах, у тому числі тих, що перебувають на лінії розмежування і передбачають виконання бойових завдань і ризик для життя.
Командири, керуючись вимогами чинного законодавства, нормативно-правових актів МО, не могли їх призначати тими ж кулеметниками чи гранатометниками. Але, зважаючи на суворі реалії війни, змушені були все ж порушувати їх. Наприклад, жінка офіційно проходила службу на кухні, а насправді ж нарівні з хлопцями воювала.
Сьогодні ситуація докорінно змінилась: у вересні 2018 року парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях».
Тож тепер жінки виконують військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі).
Мається на увазі їх прийняття за контрактом та призов на військову службу, проходження її у військовому резерві, чого раніше не було, виконання військового обов’язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Віднині жінки, як і чоловіки, можуть служити до граничного віку перебування на військовій службі: до 45 років — для рядових і сержантів, до 60 років — для військовослужбовців вищого офіцерського складу.
До 60 років підвищився також граничний вік перебування у запасі військовозобов’язаних-жінок, що забезпечить гендерну рівність і збільшить мобілізаційний ресурс.
Зазнали певних змін і військові статути, зокрема внутрішньої служби: відповідно до їх вимог жінок тепер можуть призначати до складу добового наряду, правда, з «додержанням законодавства з питань охорони материнства та дитинства».
Таке формулювання пояснюється дотриманням статті 24 Конституції, за якою рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, зі створенням умов, що дають можливість поєднувати працю з материнством, а також включно з наданням оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Не так давно для українок були доступними близько 100 спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу. Але це здебільшого були посади зв’язківців, медичних сестер, бухгалтерів, діловодів, кухарів.
Відтепер, за словами начальника відділу юридичного департаменту МО України полковника юстиції Ольги Граждан, з ухваленням цього закону жінки отримали доступ до всіх військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу. У тому числі бойових.
Вони можуть призначатися на всі офіцерські посади, крім тих, на які розповсюджуються законодавчі обмеження з урахуванням можливих ризиків для їх здоров’я, у тому числі репродуктивного. Їм, зокрема, гарантується право обіймати посади механіка-водія, командира БМП, танка, гранатометника, кулеметника!..
«За» і «проти»
Перед написанням цих рядків я спілкувався з офіцерами-чоловіками. Їхні думки щодо розширення кількості посад для жінок різняться.
— Ну який із дівчини кулеметник? — обурюється майор Дмитро. — До штабної роботи, яка вимагає уваги, точності, прискіпливості під час роботи з різними документами, дівчат варто залучати. Але давати їм у руки кулемет...
— Війна на сході переконливо довела, що українки теж уміють воювати, — не погоджується зі своїм колегою капітан Анатолій. — Принаймні я неодноразово у цьому переконувався.
За словами представника управління правового забезпечення Генерального штабу ЗС України капітана Інни Заворотько, сьогодні статус учасника бойових дій мають близько 7 тисяч українських жінок, які проходили службу в районі антитерористичної операції.
З них 116 нагороджено державними нагородами, 4 — посмертно. На даний момент у ЗС проходять військову службу понад 24 тисячі жінок, з них на офіцерських посадах — більше 3 тисяч, а більше 30 тисяч працюють як співробітниці і держслужбовці.
Отже, загальна кількість жінок, які служать і працюють в українській армії, становить близько 56 тисяч осіб. За цим показником ми не лише наближаємося до західних країн, а й випереджаємо деякі з них. Наприклад, у французькій армії кількість жінок становить 22%, Іспанії — 14, Великобританії — близько 10, Німеччині — 10.
Серед тих, хто віддав своє життя за Україну, є і кілька молодих жінок. Сабіна Галицька — одна з них. 23-річна санінструктор 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗС, за спогадами її бойових побратимів, понад 4 місяці провела безпосередньо на передньому краї, витягаючи з-під ворожих куль і снарядів — у прямому розумінні цього слова — десятки поранених бійців. Сама ж, надаючи медичну допомогу жителям одного із сіл із прифронтової зони, не вбереглася.
— Дівчина була напрочуд відкритою людиною і справжнім патріотом України. У бригаді її називали сонечком: любили та поважали за стійкість і людяність, — кажуть про неї всі, хто знав Сабіну.
А як у них?
Міністерство оборони США ще у 2015 році відкрило всі військові посади для жінок. Ізраїль, де всі його громадяни є військовозобов’язаними, теж іще у 2000-му дозволив жінкам служити на будь-якій військовій посаді, а в Норвегії аналогічний закон прийняли ще у 1985 році.
— Ми включаємо жінок до військової служби, і важливо, що чоловіки при цьому будуть наставниками для жінок, коли вони ростуть по кар’єрі, — говорить Дон Дескінс — заступник директора протиракетної оборони Європейського командування збройних сил США, генерал американської армії.
Тому що не буває так, що жінка є першопроходцем у певному напрямі, наприклад лейтенант, потім капітан, потім сержант. Тим не менше вони потребують наставництва, щоб їх підтримували, допомагали в цьому руслі, тому що тут є важлива взаємодія між чоловіками та жінками.
У Франції жінкам дозволили проходити службу на атомному підводному човні, який незабаром має вирушити на океанське патрулювання. До речі, жінки служать на підводних човнах США, Великобританії, Австралії, Канади, Швеції.
За даними Міністерства оборони Франції, у армії загалом 15% посад обіймають жінки. Франція посідає четверте місце у світі за кількістю жінок, залучених до військової служби. Перші три місця належать Ізраїлю, Угорщині та США.
За даними річного звіту НАТО про гендерні перспективи у збройних силах країн — членів Північноатлантичного альянсу, понад 96% усіх військово-облікових спеціальностей, що є в арміях цього блоку, відкриті для жінок. До речі, американка Енн Данвуді стала чотиризірковим генералом, що є найвищим військовим званням в армії США.
Посаду начальника штабу армії Норвегії обіймає Інгрід Г’єрде, яка вважає, що її країна досягла рівних прав для жінок у військовій справі. Норвегія ще в 1985 році дозволила жінкам посідати бойові посади у своїй армії.
— Норвезький сектор оборони має у своїх рядах багато жінок офіцерського складу, і це важливо. Жінки на будь-якому рівні можуть зростати в посаді і отримати підтримку з боку чоловічої статі, — каже пані Г’єрде.
За інформацією Генерального штабу ЗС України, у ЗС на різних посадах проходять службу понад 25 тисяч жінок. Із них понад 3 тисячі — офіцери. У цілому жінки становлять більше 22% від загальної чисельності нашої армії.
При цьому лише 70 жінок обіймають посади, які відповідають військовому званню «полковник». Генерала ж поки що немає серед них, але, як пожартував міністр оборони Степан Полторак, «жінки-генерали у нас обов’язково будуть».
Сергій ЗЯТЬЄВ
