— З початком антитерористичної операції службі у резерві почали приділяти значно більше уваги, — говорить начальник відділу Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗС України полковник Михайло Щербина. — На сьогодні одним із важливих завдань, визначених Президентом України для Збройних Сил України, є створення військового оперативного резерву першої черги.
А у Стратегічному оборонному бюлетені йдеться про те, що він має бути готовим до «розгортання та здійснення наступальних і контрнаступальних дій, посилення угруповань військ на загрозливих напрямках, забезпечення ротації військ, їх поповнення та заміни на випадок втрати боєздатності».
Нагадаю, що у березні 2015 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо служби у військовому резерві в особливий період». Він визначає обов’язкове зарахування до оперативного резерву військовиків, які звільнюються зі строкової служби, та мобілізованих фронтовиків. Ось як прокоментував цей документ Сергій Пашинський — голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони:
— Що дасть цей закон? Демобілізованих, яких десятки тисяч, перевести до резерву першої черги. Ці люди мають бойовий досвід і у разі форс-мажорних обставин, за рішенням Президента і парламенту, будуть призиватися не за старим порядком, а отримають право в добровільному порядку укласти контракт на проходження служби у військовому резерві.
При цьому всі вони «приписуються» до тих частин, де вже служили чи воювали і де їх добре знають, на ті ж або вищі посади. Для того, щоб не втрачали професійних навичок, з ними проводяться постійні збори на базі армійських частин і підрозділів.
— Якщо ми зуміємо сформувати резерв, мотивований виконувати найнебезпечніші завдання, то і перші особи держави, і військові керівники почуватимуться більш упевнено, — сказав мені на правах анонімності один із вищих офіцерів Генштабу. — Адже він стане козиром, яким вони можуть скористатися у будь-який момент. Чому влітку 2014-го ми зазнали таких великих втрат? Зараз основною причиною називають вторгнення російських батальйонно-тактичних груп, які просто розстрілювали наших армійців. Підло і цинічно. Це дійсно так.
Але, водночас, не треба забувати і про інший чинник: серед наших солдатів виявилося чимало таких, хто вже й забув, як стріляти з автомата, не кажучи вже про керування танком чи БМП. Відповідні висновки зроблені на найвищому рівні. Тепер ведеться активна робота щодо створення резерву і професійної підготовки самих резервістів.
До речі, у роки Другої світової війни подібні резерви були практично у всіх держав — учасниць антигітлерівської коаліції, які вони використовували у крайньому разі.
Нині найбільше уваги приділяється створенню оперативного резерву першої черги. Військовики, які увійдуть до його складу, поповнюватимуть частини і підрозділи, котрі потерпають від некомплекту людей або ж у разі серйозних втрат.
Передбачається, що до 2020 року Україна матиме близько 50 тисяч таких резервістів. При цьому всі вони проходитимуть посилену військову підготовку в умовах, максимально наближених до бойових. А якщо конкретніше, то при їхній підготовці враховуватиметься специфіка так званої гібридної війни, інші нюанси присутності російських військ на сході країни. Термін зборів — до 60 діб. Періодичність — один раз на рік.
Матимемо й оперативний резерв другої черги. Його завдання — комплектування нових бригад зі складу стратегічних резервів Генштабу. За рахунок цього резерву комплектуватиметься і керівний склад підрозділів військ територіальної оборони. Такі резервісти навчатимуться не більше 10 діб на рік.
І, нарешті, резерв третьої черги. До його складу входитимуть військовозобов’язані, які не призначені до військових частин, але можуть бути залучені для поповнення некомплекту військ в особливий період. Звісно, багато уваги приділятиметься і бойовому вишколу. Утім, чому «приділятиметься»? Вже відбулося кілька масштабних навчань. Наприклад, нещодавно на базі окремої танкової бригади, яка дислокується на Чернігівщині, відбулися десятиденні навчальні збори резервістів.
Переважна більшість із них встигла повоювати на Донбасі. Серед них було чимало і тих, хто служив у цій бригаді під час різних мобілізаційних хвиль. Під час цього заходу підрозділи комплектувалися за військовими спеціальностями, отримували речове та інше майно тощо. А ще — отримували та перевіряли штатну стрілецьку зброю, бойову техніку щодо її придатності до використання, а також відновлювали бойові навички, особливо ті, хто не був учасником АТО.
На закінчення резервісти продемонстрували бойовий вишкіл у ході бригадних тактичних навчань з бойовою стрільбою. При цьому була задіяна бронетехніка, ствольна артилерія та реактивні системи залпового вогню. Згідно зі сценарієм навчань, умовний противник порушив Мінські угоди...
За словами начальника штабу оперативного командування «Північ» генерал-майора Олександра Локоти, ці навчання стали наймасштабнішими в історії України.

А як у них?..
Чимало країн світу давно практикують залучення резервістів до гарантування власної безпеки. Швейцарія — одна з них. Незважаючи на свій нейтральний статус, її громадяни чоловічої статі — віком від 20 до 50 років — військовозобов’язані. При цьому вони, у буквальному сенсі цього слова, сплять з автоматом під ліжком. Чи не тому ця країна здатна протягом 2-3 годин розгорнути 650-тисячну армію, а за 2 доби — 1,7 мільйонне військо!.. І це в той час, коли чисельність регулярного вимірюється усього кількома десятками тисяч.
Для підтримання професіоналізму громадяни Швейцарії, які входять до резерву, протягом 90 діб проходять військову підготовку. Відтак кожен отримує особисту зброю, набої до неї, три комплекти форми, спорядження, бронежилет і шолом. З цим «скарбом» повертається додому. У разі військової загрози такий резервіст прибуває до частини.
До досягнення 32 років рядовий упродовж 10 років 8 разів удосконалює свої навички на зборах. Їх тривалість — 3 тижні. До 42 років — тричі по два тижні, до 50 років — раз протягом двох тижнів. Як тільки виповнюється 51 рік, чоловіка офіційно звільняють з армії, забирають зброю, вручають споряджений помповий дробовик і відповідний документ — на випадок тотальної мобілізації.
На сьогодні чисельність фінської армії становить 20 тисяч. А населення країни — понад 5 мільйонів чоловік! А ось сили оборони на випадок воєнної загрози становлять більш як 400 тисяч. Їх розгортання здійснюється впродовж 72 годин.
Україна — не Швейцарія і не Фінляндія. Але вивчати досвід цих країн вкрай важливо. Звісно, враховуючи наші особливості, зокрема фінансово-економічне становище країни, врешті-решт український менталітет. Утім, уже дещо робиться і в цьому напрямі. Зокрема, розробляється, за словами заступника голови Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Юрія Мамчура, механізм озброєння всього військовозобов’язаного населення на випадок масштабної агресії зовні, а також вивчається різний досвід і моделі створення військового резерву, зокрема Ізраїлю та Естонії.
— Ізраїль має приблизно таку ж за кількістю армію, як у нас, але там у резерві 700 тисяч високомотивованих, добре екіпірованих і озброєних людей, — каже Юрій Мамчур. — Піхотинців для служби або резерву вони готують мінімум шість місяців.
Звісно, одного бажання мати добре підготовлений резерв замало. Потрібні гроші, причому великі: гарантування національної безпеки на гідному рівні дорого коштує. Але незалежність, територіальна цілісність країни і мирне життя її громадян значно дорожчі. Відрадно, що цю, здавалося б, просту істину починають розуміти і на українському політичному Олімпі.

Як стати резервістом?..
Отримати такий статус може будь-який громадянин України, незалежно від статі та віросповідання, спроможний — за станом здоров’я — проходити військову службу. При цьому враховуються й інші чинники. Приміром, місце проживання, професійні і ділові якості тощо.
Громадяни, які проходять службу у військовому резерві, не підлягають призову на строкову військову службу. Перший контракт укладається строком на 3—5 років. Після закінчення строку дії його можна продовжувати аж до досягнення громадянином граничного віку перебування у військовому резерві.
Щодо вікового цензу, то для всіх — від рядового до генерала — він становить 60 років. Громадянин проходить службу у резерві на підставі укладеного контракту з Міністерством оборони. Його термін — 3–5 років. Перебуваючи в резерві, громадянин може отримувати чергові військові звання, підвищуватись у службовому званні.
Останнім часом грошове забезпечення військовослужбовців істотно зросло. І це неабияк позначилося на комплектуванні Збройних Сил, інших військових формувань особовим складом: завдяки цьому у МО не планують проводити чергової хвилі мобілізації.
У Міноборони не забули і про резервістів: підготовлено законопроект, який передбачає забезпечення цієї категорії населення соціальним пакетом, який не відрізнятиметься від того, який мають військовослужбовці за контрактом. Це, зокрема, безплатне медичне забезпечення, пільгове отримання вищої освіти, врахування служби в резерві при обчисленні пенсії тощо. У військовому відомстві сподіваються, що ухвалення відповідного закону сприятиме службі в резерві і тих бійців, які мають бойовий досвід.
Ну а поки що резервістам, які виконали програму підготовки, не вчинивши при цьому ніяких правопорушень, виплачується одноразове грошове заохочення (раз на рік). Офіцери вищого складу отримують 3100 гривень, особи старшого і молодшого офіцерського складу — 2800, а прапорщики і мічмани — 2200.
Неоголошена війна Росії проти України змушує нас значно серйозніше ставитися до гарантування національної безпеки країни. Одних лише дипломатичних кроків тут недостатньо: у Кремлі розуміють виключно силу. Це підтверджено багатовіковою історією Російської імперії. Тому порох потрібно тримати сухим. На всяк випадок...
Сергій ЗЯТЬЄВ