— Оле­же Ва­си­льо­ви­чу, роз­ка­жіть, будь лас­ка, про зав­дан­ня, які сто­ять пе­ред коман­ду­ван­ням «За­хід».
— Повітряне командування «Захід» — це об’єднання, яке входить до складу Повітряних Сил. Частини підрозділу повітряного командування і зона його відповідальності об’єднують вісім областей Західної і Центральної України. Ми граничимо з шістьма іноземними державами, які мають з Україною сухопутний державний кордон. Загалом протяжність зони відповідальності — 1430 км по державному кордону у повітряному просторі.
Одним із головних завдань повітряного командування є виконання і несення бойового чергування з протиповітряної оборони. Для цього цілодобово залучається близько 350 військовослужбовців, із них 80 офіцерів — у зоні відповідальності.
До складу повітряного командування входять частини винищувальної авіації, зенітноракетних військ, радіотехнічних та спеціальних військ. Відповідно до завдань, які покладені на тих, хто несе бойове чергування, ми виконуємо завдання щодо контролю за порядком використання повітряного простору і порушення державного кордону країни.
— Скіль­ки по­ру­шень дер­жав­но­го кор­до­ну бу­ло за­фік­со­ва­но?
— Якщо провести аналіз і порівняти його з минулим роком, то лише за перше півріччя цього року в нас виявлено і зафіксовано 26 порушень використання повітряного простору, з них 17 — з порушенням державного кордону. За минулий рік стався 21 подібний випадок.
В основному порушення відбуваються за рахунок контрабандних перевезень. Здійснюються вони легкомоторними літальними апаратами, такими як: мотодельтаплан, дельтаплан, безпілотні апарати різних модифікацій, тобто тими цілями, які використовують гранично малі висоти. Апарати виготовлені з матеріалу, який не відповідає умовам радіолокації, — з пластику, пластмаси, склопластику, і не мають сформованого відбитого локаційного сигналу. Польоти цих апаратів високоорганізовані як з одного боку, так і з іншого, який приймає контрабанду.
— Що са­ме пе­ре­прав­ля­ють?
— В основному переправляють цигарки. Для цього завжди використовується тільки темний час доби, з 1ї до 5ї години ночі. Літальні апарати рухаються абсолютно вивіданими маршрутами, які проходять уздовж русла річок, прогалинами, місцями вирубленого лісу, де можна знизитися на висоту, яку радіолокаційні засоби не можуть зафіксувати. Тому для виявлення та фіксування порушення важлива взаємодія з державною прикордонною службою, з органами МВС і постами візуального спостереження, які фактично в кожній військовій частині виставляються.
Коли виявляється порушник кордону візуально чи за шумом ґвинтів, тоді починаємо працювати ми. Нарощується радіолокаційне поле, тобто додатково переводяться в готовність номер один локаційні станції, які понижують нижню межу виявлення, і після цього проходить класифікація цілі. Для нас важливими є бойові цілі. Ми не працюємо по цих типах літаків, але оскільки маємо таке завдання, проводимо локаційне виявлення порушень.
Із 17 випадків, про які я вже сказав, локаційно виявили половину. Після цього повідомляємо в СБУ, прикордонну службу, МВС, тобто органи, на які покладена функція знайти та затримати об’єкти порушення кордону. Ми повідомляємо місце, де стоїть апарат, де він міг приземлитися. Далі проводяться пошукові роботи і правові заходи.
— Роз­ка­жіть більш де­таль­но про за­три­ма­ні лі­таль­ні апа­ра­ти.
— Ми фіксуємо лише факт виявлення таких апаратів. І якщо це не бойова ціль, то телефонуємо в СБУ, МВС — вони починають розслідувати факт. Трапився подібний випадок під м. Луцьк, коли в гаражі людини виявили дельтаплан з іще теплим двигуном.
— Вам уда­ло­ся за­фік­су­ва­ти пе­ре­тин кор­до­ну кон­тра­бан­ди з Ук­раї­ни в Єв­ро­пу. А чи бу­ло по­діб­не з Єв­ро­пи в Ук­раї­ну?
— Якщо літальний апарат планує забрати контрабанду з України в Польщу, то треба прилетіти в Україну — за умови, якщо це польський апарат. Вони літають в обох напрямках. А чи привозять контрабанду, чи забирають, то вже не дуже важливо для нас.
— Окрім кор­до­ну з Єв­ро­пою, Ук­раї­на ме­жує з Бі­ло­рус­сю. Чи на­леж­на ува­га при­ді­ляє­ть­ся цьо­му від­різ­ку дер­жав­но­го кор­до­ну?
— Ми дуже довго не звертали уваги на північний напрямок на західній території України. Всім відома інформація про те, що Росія намагається наполегливо будувати авіаційну базу на кордоні. Зараз там перебувають чотири СУ27. Це — на території Російської Федерації. Вони проводять демонстраційні польоти. Відмічаються польоти розвідувальної авіації. Випадків прямої агресії — щоб прямо йшов на державний кордон і за 5 км відвернув — таких випадків не було. Так, вони практично щодня проводять навчальні польоти. Ми це враховуємо у своїй роботі.
— Уяві­мо, що від коман­ду­ван­ня на­дій­де коман­да зби­ти без­пі­лот­ник. Чим зби­ра­єте­ся зби­ва­ти?
— Головний спосіб для знищення безпілотників — це використання зенітної артилерії, тобто комплексів ближньої дії: «Оса», «Стріла10 М». Вони на озброєнні Сухопутних військ. Загалом важливо розуміти, що ППО треба будувати ешелоновано. Перший ешелон — переносні зенітноракетні комплекси. Це «Стріла2» і «Ігла1». Другий ешелон — комплекси малої дальності. У третьому ешелоні використовуються зенітноракетні комплекси, які на озброєнні протиповітряної оборони. Це «Буки» — М1 і С300.
З досвіду АТО, використовувався для знищення безпілотників «Бук М1», але слід розуміти, що це не співвідносно: вартість зенітної ракети та безпілотника. Тому в основному використовуються артилерійські канали від «Стріли10» і «Оси».
У повітряному командуванні немає безпілотників, це загалом наша проблема. Наскільки я володію інформацією, для Збройних Сил певна модифікація вже вибрана. Вона буде штатною і буде поставлена на озброєння в зону виконання завдань АТО.
Нам безпілотники для тих завдань, які тут виконуємо (у 8 областях України), не потрібні. Вони більше потрібні прикордонникам для контролю прикордонних районів. У нас трохи інші завдання. Вони не передбачені ні відповідно до штату, ні за особливостями тих завдань, які виконуємо.
— Яка си­ту­ація що­до ста­ну озбро­єн­ня?
— Тут проблем дуже багато. Особливо їх було багато до 2014 року, коли наша техніка перебувала у нікчемному стані після розвалу Збройних Сил і протиповітряної оборони. Знищувалися цілі зенітноракетні полки, комплекси, і ми вийшли вже на той рівень, коли ресурс зенітноракетної техніки і радіотехнічний ресурс був на 70–80% відпрацьований.
Не кращий стан справ був і з авіацією. На жаль, не можемо говорити, що будуємо, закуповуємо нову техніку. Враховуючи всі можливості, ми пішли шляхом відновлення того, що є, його модернізації, наскільки це можливо, і, відповідно, експлуатація та утримання.
Уся техніка — що авіаційна, що радіолокаційні станції зенітноракетних комплексів — виготовлена в Росії. Потрібен певний час для того, щоб перебудувати нашу оборонну промисловість і ремонтні підприємства. Вже на сьогодні освоєно і проводиться модернізація більш як 30 літаків. Вони всі пройшли модернізацію на львівському, одеському заводах. Освоєна модернізація літака СУ25, вертольота МІ8. Зараз на черзі СУ27 і СУ24М.
Щодо зенітноракетних військ — проводиться середній ремонт комплексу С300, який дає змогу продовжити ресурс, котрий уже закінчився, на сім років. Освоєно технічний ремонт комплексів «Бук М1», який продовжує ресурс до п’яти років. Проблемним питанням було утримання зенітнокерованих ракет до комплексів. У них теж закінчився ресурс. По всіх комплексах освоїли заходи, які продовжили ресурс до 30 років.
Дещо краща ситуація у радіотехнічних військах: у нас є завод, який і раніше випускав станції. Вже цього року і минулого відремонтовано близько восьми П18 на новій елементній базі з новим програмним забезпеченням, із покращеними характеристиками, які безпосередньо надійшли у війська.
— Вій­сь­ко­ві По­віт­ря­них Сил Ук­раї­ни ді­ють у зо­ні АТО. Який до­свід во­ни там здо­бу­ли?
— Близько півтори тисячі військовослужбовців військових частин ПвК «Захід» брали участь у проведенні антитерористичної операції на Сході України (тільки з управління — близько 80 осіб). Багато з них пройшли передову в складі зведеного підрозділу Повітряних Сил Збройних Сил України «Дика качка» та у складі груп цивільновійськового співробітництва. Передову добровольцями пройшли навіть чотири жінкивійськові.
На жаль, не обійшлося без втрат: троє загиблих, 16 поранених відновлюють свої сили. Зараз у районі виконання завдань на сході перебуває близько 800 осіб у складі підрозділів та 300 — безпосередньо в зоні АТО. Більш як 80 військовослужбовців ПвК «Захід» за мужність та героїзм, проявлені під час бойових дій, отримали державні нагороди. Наші військовослужбовці перебувають там зі своєю технікою.
— На­скіль­ки ак­тив­но бе­руть участь вій­сь­ко­во­служ­бов­ці По­віт­ря­них Сил у вій­сь­ко­вих на­вчан­нях?
— Цей рік, як ніколи, насичений заходами оперативної і бойової підготовки, тому і навчання Повітряних Сил фактично не завершуються. Навчання проходять у загальній системі і називаються «Комплекс командноштабних навчань».
Нещодавно завершився перший етап — «Літня гроза». Зараз триває другий етап під назвою «Південний вітер». Це найширокомасштабніші навчання серед тих, які проводилися в Україні за часи її незалежності. І не лише поза масштабами особового складу, який залучається, а й за масштабами завдань. Відбувалося форсування Дніпра, на Рівненському полігоні проводилося десантування із залученням транспортної авіації, де було задіяно понад десяток літаків у повітрі. Вивчалися нові форми ведення бойових дій.
— Чи тре­ну­єте­ся ра­зом із вій­сь­ко­во­служ­бов­ця­ми НА­ТО?
— Ні. Ні цього, ні минулого року ми не працювали з НАТО. Наша авіація теж готова до виконання конкретних завдань, у тому числі перебазована на передові аеродроми на схід. Навчання протягом останніх трьох місяців були в Луцьку, де працювала розвідувальнобомбардувальна бригада тактичної авіації. Вона настільки ефективно працювала, що люди навіть скаржилися, мовляв, ми їм спати не даємо, і аеродром не там побудували тощо. Як бачите, авіація оживає, життя змушує це робити.
— Ко­ли на схо­ді зби­ли «Бу­ком» па­са­жир­ський лі­так, під­роз­ді­ли По­віт­ря­них Сил це від­слід­ко­ву­ва­ли?
— Засоби ППО однозначно відстежують повітряну обстановку, але не зенітноракетні підрозділи. Це окремі радіотехнічні підрозділи, які цілодобово моніторять повітряний простір, проводять взаємодію щодо порядку його використання.
— Чи мож­на від­різ­ни­ти на ра­діо­ло­ка­ції ве­ли­кий па­са­жир­ський лі­так від ма­ло­го бо­йо­во­го?
— Я вбачаю два варіанти: це зробили спеціально або там були дійсно не фахівці. Те, що це великий літак, видно по радіолокаційній відмітці. Видно, що це не міг бути ні СУ25, ні СУ24. Це перше. Друге — висота 11 кілометрів. Жодний транспортний літак на такій висоті не літає. 11 кілометрів — це міжнародна висота. Навіть якщо немає засобів розвідки, є можливість оцінити і порахувати висоту. Висвічується цифрова інформація і те, що це ціль більш ніж 10 кілометрів. Дефакто — не може бути ні АН26, ні ІЛ76, яким літають на рівні 45 кілометрів.
— Як­що по­рів­ню­ва­ти ос­на­щен­ня По­віт­ря­них Сил з по­чат­ком АТО і ни­ні, то си­ту­ація по­ліп­шу­єть­ся?
— Так, ситуація поліпшується, тому що багато сотень одиниць техніки піднято за рахунок ремонту, відновлення і поліпшення виробничих можливостей наших ремонтних підрозділів. Я констатую, що Повітряні Сили не отримують нових комплексів, будемо сподіватися, це в майбутньому. Ми почали підготовку, комплекс заходів для того, щоб зробити свій, вітчизняний зенітноракетний комплекс, але ж, зрозуміло, що від складення технічних умов до держзамовлення, до прийняття на озброєння може пройти понад десять років. Це не лише у нас, а це так є у всьому світі.
— До­во­дить­ся вам спів­пра­цю­ва­ти з во­лон­те­ра­ми?
— Ми всі фактично були волонтерами від початку 2014 року, коли був національний патріотичний бум, підйом, і розпочався він ще в Криму. Що стосується повітряного командування, то ми теж не залишилися без уваги. У Львівській області я хочу відмітити Винниківську громаду, яка для нашого полку зв’язку автомобільну техніку, яка вирушала на виконання завдань, фактично на 50% забезпечила акумуляторами великої ємності.
У Стрию від окремих підприємців до цілих організацій — на 70% допомогли відновити автомобільну техніку. Всі наші перші ротації, які виїжджали для виконання завдань, одягалися в бронежилет, каски та інше спорядження від волонтерів.
Розпитувала Інна БОРИСОВА, фото автора