Шість хвиль мобілізації геть виснажили ресурси для поповнення армії у надзвичайний період, і перед командуванням постало питання гарантованого набору необхідної кількості вояків. Це стало можливим лише при поверненні до попереднього принципу комплектування армії — поновлення призову на строкову службу, із збереженням водночас призову на контрактну службу. Що й було зроблено торік. Причому, термін строкової служби збільшили з одного до півтора року, а призовний вік — з 18 до 20 років.
Кабмін визначив потрібну кількість перших новобранців, яких восени 2015го мали відправити за призовом до війська, в 11 тисяч. І виділив для проведення призовної кампанії 31 млн грн. Але вже торішній призов восени виявив чимало проблем.
Хоча кожній області у мобілізаційному управлінні Генштабу «намалювали» начебто цілком реальну цифру кількості рекрутів, яких необхідно було призвати, — від 100 для Луганської до 1094 для Дніпропетровської областей, осінній призов дався військкоматам дуже нелегко. Загалом по Україні призовників, які перебували на обліку у військкоматах, було нібито цілком достатньо, щоб виконати цей «план», а от у житті картина виявилася дещо іншою.
Розхолоджені попереднім рішенням влади про скасування обов’язкового призову на строкову службу до армії, юнаки та їхні батьки вже мали інші плани на життя і, отримавши повістки, не поспішали до призовних комісій. Не допомогло навіть запевнення влади в тому, що строковики не служитимуть у зоні АТО.
Наступне випробування на здатність поповнювати лави армії настало для військкоматів та обласних призовних комісій 5 травня 2016 року, коли в Україні стартував другий за ліком відновлений призов на військову службу. Цього разу до Збройних Сил України та інших військових формувань мали призвати за рішенням Кабміну вже 16 тисяч 615 чоловіків у віці 20–27 років.
Із них у Збройних Силах України служитимуть 8 тис. 15 осіб, у Нацгвардії — 4 тис. осіб, у Держприкордонслужбі та Держспецслужбі транспорту — 4 тис. осіб і 600 відповідно. Обсяг видатків, необхідних для проведення весняного призову, затверджений у сумі майже 54 мільйони гривень.
Термін призову добігає кінця, проте в більшості регіонів скаржаться на те, що не вдається відправити до військових формувань заплановану кількість новобранців. Переважно вдалося відправити трохи більше половини рекрутів. Причина скрізь банальна — призовники не з’являються до військкоматів...
Не охоче їде до армії і полтавська молодь. За даними обласного військового комісаріату, майже половина призовників, які отримали повістки, ховаються від представників військкомату та правоохоронців. А всього на Полтавщині до військкоматів викликали 7638 юнаків. Однак їхній поріг для проходження медичної комісії незадовго до закінчення призову переступили лише 47% юнаків. І це при тому, що наряд на відправку до збройних формувань Полтавщині визначили в 604 призовники. З них до Збройних Сил України — 305 осіб, до лав Національної гвардії — 120, решту — Держспецслужби транспорту.
Ситуація з так званими ухилістами в області вкрай складна. Їх дуже багато, і вони, схоже, не відчувають страху за можливе покарання за ухилення від служби в армії. Найбільше призовників, які ухиляються від служби, у Гадяцькому районі — 77% від загальної кількості рекрутів, Карлівському — 74% тощо. Тож, як розповів на нараді в Полтавській облдержадміністрації заступник військового комісара області полковник Андрій Ткаченко, станом на 27 травня до армії вдалося відправити лише 31% призовників.
Справа з весняним призовом уже дійшла до того, що у військкоматах радіють кожному призовнику, який прибув на призовний пункт. Як приклад успішного проведення призову в обласному військкоматі наводять Решетилівський район. За нарядом звідти до армії мають відправити 15 новобранців, на кінець травня відправили 12. Це дуже добрий показник, не приховують в обласному військкоматі. А от у Гребінківському районі, звідки солдатські лави мають поповнити 12 рекрутів, на той час не відправили жодного...
Отака невтішна арифметика у військкоматах Полтавщини, де понад силу намагаються виконати план призову. Намагаються, але не можуть. Полковник А. Ткаченко при всій драматичності ситуації не втрачає оптимізму: за його словами, військкомати зможуть призвати ще 19% призовників. Але ж це лише половина від тієї кількості, яка потрібна від Полтавщини для поповнення армії.
Схоже, драматичність ситуації, яка склалася з призовом в Україні, зрозуміли і в Генеральному штабі. А. Ткаченко поінформував, що начальник Генерального штабу вирішив усі зусилля військкоматів спрямувати на першочергове поповнення Збройних Сил України. Призов до армії тривав практично весь травень. А у червні наказано продовжувати призовну кампанію, але вже для комплектування Державної прикордонної служби, де на строкову службу не призивали останні вісім років, Національну гвардію України та Держспецслужбу транспорту.
Щоправда, зазначив полковник А. Ткаченко, комплектування цих військових формувань проходитиме аж ніяк не легше, ніж призов до армії, бо вимоги до новобранців, які служитимуть у цих формуваннях, значно вищі, ніж до армійських підрозділів. Зокрема, ідеться про стан здоров’я призовників. А воно в нинішніх рекрутів погане. За інформацією представника облвійськкомату, на Полтавщині із 100 призовників лише десять не мають проблем зі здоров’ям.
Школа мужності чи виживання?
Учасників наради найбільше хвилювало питання про те, чому військкомати не можуть впоратися з проведенням призову? І хоча представник облвійськкомату намагався пояснити невтішну ситуацію тим, що ні районна влада, ні поліція не допомагають у проведенні призову військкоматам, почуте не справило враження на чиновників.
Так, голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Головко вважає, що не допрацьовують самі військові комісари. Їм необхідно активніше проводити роз’яснювальну роботу з населенням на місцях. Пояснювати: де саме служитимуть юнаки, і що жоден із них не потрапить до зони антитерористичної операції, чого найбільше зараз бояться як самі призовники, так і їхні батьки.
«Я як батько хотів би подивитися, де служитиме мій син. Проблема номер один — страх перед майбутньою службою, — переконаний очільник регіону. — А найголовніше — де служитимуть хлопці, які підпадають під призов. Війна в Україні лякає родини тим, що юнаки можуть потрапити в зону АТО. Вся робота військкоматів недостатня. Військові комісари десь на поверхні плавають і займаються лише статистикою. А треба пояснювати, а краще показувати, де конкретно хлопці проходитимуть службу».
Полковник А. Ткаченко визнав, що частина районних воєнкомів ще недостатньо працює над тим, аби налагодити контакти з місцевою владою — як районів, так і головами сільських та селищних рад. Недостатньо, за його словами, беруть участь у проведенні призовної кампанії і учасники АТО, котрі могли б також працювати з призовниками з цих питань. Не поспішає і поліція вживати адміністративних заходів для розшуку тих, хто ухиляється від призову і переховується від працівників військкоматів.
Але далеко не всі поділяли думку, що призов відбувається мляво лише через організаційні негаразди. Чимало учасників наради схилялося до того, що причини слід шукати в іншому. Зокрема в тому, що у нинішньої молоді відсутній патріотичний дух, їй бракує дисциплінованості й готовності захищати Батьківщину навіть у найскладніших умовах. Хоча, зазначали деякі з учасників наради, було б неправильним звинувачувати в цьому лише саму молодь. За великим рахунком, у державі нині відсутня концепція патріотичного виховання, тож і проводиться воно епізодично. А українська армія часто виставляється в ЗМІ лише в негативному світлі.
Своїми думками з цього приводу поділився з кореспондентом «ДУ» голова Громадської ради при Полтавській ОДА Володимир Голуб. Активіст переконаний, що найголовнішим чинником, який заважає молоді відшукати правильний орієнтир у житті, є відсутність дієвих форм військовопатріотичного виховання.
«Де наш патріотизм? У школах необхідно починати навчальний тиждень з підняття Державного прапора України, виконання гімну тощо. Запрошувати до школи учасників АТО. Не для зустрічі, а для того, щоб вони там працювали воєнруками, як було раніше. Готувати до армійської служби нашу молодь необхідно з дитинства. Не випадково ж за радянських часів була дуже популярною пісня «Якщо завтра війна», — нарікає на відсутність належної патріотичної роботи з молоддю В. Голуб.
Який вихід? Вихід єдиний: серйозно підійти до вирішення армійських проблем на рівні президента. Якщо командні кадри дискредитують армію, не відповідають обійманим посадам, замінюйте їх! Ставте людей, котрі пройшли горнило АТО і хочуть справді служити і зробити щось корисне для війська. У нових кадрів мусить бути державний рівень мислення, у тому числі і в депутатів Верховної Ради, які ухвалюють закони про армію. Повагу до війська необхідно прищеплювати нашій молоді ще змалечку».
У свою чергу голова обласної призовної комісії, заступник голови Полтавської ОДА Олег Пругло у розмові з кореспондентом «ДУ» на тему ситуації з призовом не поділяє думки песимістів щодо його фактичного зриву на Полтавщині.
«Не можна казати, що стан призову катастрофічний. Однак тривожні тенденції є. Саме тому, власне, з моєї ініціативи і було винесено на обговорення в облдержадміністрації питання весняного призову, — зазначив посадовець. — Нам слід розібратися в ситуації, яка склалася, адже є в області військкомати, які виконали план призову на 100%, а є — лише на 27%. І самі підходи і ставлення працівників військкоматів, голів призовних комісій так само викликають багато запитань.
Отож питання призову перебуває на постійному контролі керівництва ОДА. Ті, хто розпочинав роботу ще місяць тому, вже мають непогані результати. А ті, хто розпочав серйозно займатися призовом лише зараз, стикнулися з безліччю проблем, адже все не так просто, як здавалося на перший погляд».
На думку О. Пругла, керівники районів, зазвичай, ситуацію з призовом оцінюють правильно і виконують свої обов’язки щодо його організації.
«Але хтось працює ефективно, а хтось — ні. Так, можна казати про різні підходи до організації призову, але коли є порозуміння між керівником району, поліції і військкомату, плюс нормальні стосунки з районною радою і головами селищних рад, то там питання не виникає. Коли ідуть поряд роз’яснювальна робота, співпраця, там є і відповідний показник», — переконаний голова обласної призовної комісії.
Червоною ниткою на нараді проходила тема співпраці всіх органів влади в районах заради організованого проведення призову. Самі військкомати з різних причин зараз, що очевидно, не можуть впоратися з комплектуванням армії. Їм потрібна підтримка і допомога місцевої влади, поліції, громадськості тощо.
Говорили й про те, що необхідно розвіяти у молоді страх перед армією, планомірно і послідовно проводити роз’яснювальну роботу щодо виконання обов’язку по захисту Батьківщини тощо. І до цієї роботи необхідно залучати найавторитетніших людей: військовослужбовців, учасників АТО, ветеранів військової служби.
Практика проведення призову доводить, що лише каральними заходами ситуацію не виправити. Служба в армії має у свідомості кожного призовника закарбуватися, як справді почесний обов’язок кожного громадянина України, кожного її патріота. А умови проходження служби мають не відлякувати юнаків ще до того, як вони переступлять поріг військкоматів, а створювати підстави для виховання в армії мужніх патріотів України.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
