16 трав­ня 2016 ро­ку у Від­ні прой­шли пе­ре­го­во­ри між пре­зи­ден­том Азер­бай­джа­ну Іль­ха­мом Алі­євим та пре­зи­ден­том Вір­ме­нії Сер­жем Сар­гся­ном за по­се­ред­ни­цтва Ор­га­ні­за­ції з без­пе­ки і спів­ро­біт­ниц­тва в Єв­ро­пі. Ува­га до цих дип­ло­ма­тич­них зу­силь обу­мов­лює­ть­ся на­сам­пе­ред не­дав­нім за­гос­трен­ням вій­сь­ко­во-по­лі­тич­ної си­ту­ації нав­ко­ло На­гір­но­го Ка­ра­ба­ху.

Військові експерти вважають, що декілька днів перестрілок на початку травня фактично стали азербайджанською розвідкою боєм. Наразі сторони формально повернулися до режиму припинення вогню, умови якого були погоджені ще 1994 року.
Але відтоді ворогуючі сторони ні на крок не просунулися шляхом остаточного залагодження конфлікту. Внаслідок цього конфлікт навколо Нагірного Карабаху перетворився на класичний приклад замороженого конфлікту. Правда, від того напруження в регіоні підтримується самим фактом наявності такого неврегульованого конфлікту.
Безпосереднім результатом недавнього загострення конфронтації між Баку та Єреваном стали прямі вірменські загрози визнати незалежність Нагірного Карабаху.

Дестабілізація з різних причин внутрішньополітичного становища відразу у трьох ключових країнах — членах Європейського Союзу відкриває перед Кремлем унікальну можливість посіяти розбрат у лавах своїх супротивників.
Велика Британія менш як за місяць до референдуму про вихід з ЄС дуже складно усвідомлює, що таке гіпотетичне рішення було одним із найбільших подарунків Путіну. Утім, європейський скептицизм традиційно роз’єднує навіть парламентські партії Великої Британії.
У Консервативній партії прем’єрміністр Девід Кемерон веде мову про економічні та політичні ризики у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу. Натомість колишній мер Лондона консерватор Борис Джонсон активно агітує за вихід Британії з ЄС.
Не менш суперечливою виглядає ситуація у Франції.

Днями США та союзники по Північноатлантичному альянсу розмістили на території Румунії базу, яка увійде до системи протиракетної оборони Європи під прапором НАТО. Будівництво цієї бази розпочалося ще на етапі неврегульованості іранської ядерної проблеми.
Утім, після російської анексії Криму та розміщення на півострові значного російського військового контингенту, ймовірно оснащеного також ядерною зброєю, країни південного флангу НАТО відчули себе недостатньо захищеними.
Внаслідок цього два роки тому НАТО прийняло рішення побудувати елементи системи протиракетної оборони на території Румунії і Польщі. Введена у стан оперативного чергування база в Румунії оснащена 24 ракетамиперехоплювачами типу «Іджис», які здатні прикривати район у радіусі понад 500 кілометрів.
Реагуючи на ці події, Кремль 13 травня скликав спеціальне засідання Ради безпеки Росії, на якому було анонсовано «адекватну» відповідь на цей «виклик» НАТО.

Мен­ше двох мі­ся­ців за­ли­ши­ло­ся до про­ве­ден­ня офі­цій­них пар­тій­них з’їз­дів де­мо­кра­тів і рес­пуб­лі­кан­ців, на яких бу­дуть на­зва­ні кан­ди­да­ту­ри від­по­від­но Хіл­ла­рі Клін­тон і До­наль­да Трам­па як кан­ди­да­тів на по­са­ду пре­зи­ден­та США. Але вже за­раз обид­ва кан­ди­да­ти пе­ре­орі­єн­то­ву­ють свою ри­то­ри­ку з внут­ріш­ньо­пар­тій­ної кон­ку­рен­ції на го­лов­но­го кон­ку­рен­та.

Останні соціологічні опитування, проведені в США, свідчать, що за Хілларі Клінтон готові голосувати близько 41% виборців, а за Дональда Трампа — близько 40%, тобто розрив у кількості потенційних виборів між ними зник.
Соціологи звертають увагу на особливості електоратів двох кандидатів. За Дональда Трампа готові голосувати білі чоловіки, натомість Хілларі Клінтон намагається мобілізувати на свою підтримку американських жінок, тим паче що їх кількісно більше за американських чоловіків.
Невипадково Хілларі Клінтон дедалі частіше нагадує американським жінкам про «чоловічий шовінізм» Дональда Трампа. Останній не залишився у боргу та нагадав про скандал із Монікою Левінські та Біллом Клінтоном.

НЕЗАБАРОМ МИНЕ ДВА РОКИ З МОМЕНТУ ПРОВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ ПОЗАЧЕРГОВИХ ВИБОРІВ, НА ЯКИХ ГЛАВОЮ ДЕРЖАВИ БУЛО ОБРАНО ПЕТРА ПОРОШЕНКА

Звіс­но, «ек­ва­тор», тоб­то по­ло­ви­ну сво­го пре­зи­дент­сько­го стро­ку, Пет­ро По­ро­шен­ко пе­ре­тне тіль­ки за пів­ро­ку. Од­нак уже сьо­го­дні йо­му та йо­го най­ближ­чим со­рат­ни­кам вар­то по­ча­ти під­би­ва­ти пев­ні під­сум­ки ро­бо­ти. Бо ж два ро­ки з п’я­ти — тер­мін аж ні­як не­ма­лий. Тим па­че що за цей час у кра­їні змі­ни­ли­ся пар­ла­мент, уряд, а не­дав­но (при­чо­му вже не впер­ше) і ге­не­раль­ний про­ку­рор. Втім, як про­від­них ана­лі­ти­ків, так і прос­тих укра­їн­ців пе­ред­усім ці­ка­вить пи­тан­ня: чи змі­ни­ла­ся са­ма дер­жа­ва? Спро­бу­ємо ро­зі­бра­ти­ся...

Аналізуючи події дворічної давнини, варто пригадати, як натхненно прибічники Петра Порошенка агітували за те, щоб виборчий процес завершився саме в день першого туру голосування — 25 травня 2014 року. Мовляв, в умовах нестабільної політичної ситуації й проведення антитерористичної операції на Донбасі, котра розпочалася приблизно за місяць до виборів, в України немає іншого вибору, як вирішувати це питання якнайшвидше.

25 ТРАВНЯ — 90 РОКІВ ВІД ДНЯ ЗАГИБЕЛІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ (1879–1926),
УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО І ДЕРЖАВНОГО ДІЯЧА

Це — пе­ред­ба­чен­ня ви­дат­но­го ук­ра­їн­сько­го іс­то­ри­ка Сер­гія Єф­ре­мо­ва, ви­сло­вле­не ним піс­ля вбив­ства Си­мо­на Пет­лю­ри в Па­ри­жі у 1926 ро­ці, пов­ні­стю справ­ди­ло­ся че­рез 90 ро­ків піс­ля на­ціо­наль­ної тра­ге­дії укра­їн­ства.
Са­ме на­щад­ки ли­ца­рів Ук­ра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917–1920 ро­ків за­хис­ти­ли Бать­ків­щи­ну від ни­ніш­ніх за­гарб­ни­ків зі Схо­ду. Хоч би в цьо­му сен­сі важ­ко пе­ре­оці­ни­ти зна­чен­ня пос­та­ті го­лов­но­го ота­ма­на УНР для іс­то­рії й на­шо­го сьо­го­ден­ня.

Народився Симон Петлюра 23 травня 1879 року (10 травня за старим стилем) в історичному центрі Східної України — Полтаві — у козацькій родині, що свого часу перебралася із села в місто. Як і всі діти з небагатих родин, закінчив початкову парафіяльну школу, потім учився в духовній семінарії, доступної для всіх станів.
Симон Петлюра почав свою політичну кар’єру вступом до Революційної української партії. У 1901 році його відрахували із семінарії за організацію таємної студентської групи й революційну пропаганду соціалістичного руху.

Ук­ра­їн­ська спів­ач­ка  із ком­по­зи­цією «1944», при­свя­че­ною де­пор­та­ції крим­ських та­тар 1944 ро­ку.

Як відомо, останні роки на конкурсі діє система голосування, за якою 50% голосів дають представники національного журі країни, а 50% — глядачі. Професійне журі віддало перевагу представниці Австралії Дамі Ім, а більшість глядачів проголосувала за виступ росіянина Сергія Лазарєва.
Українська співачка в обох випадках обійняла другу позицію (211 балів від журі і 323 — за результатами смс-голосування), однак сумарний результат — 534 бали — вивів Джамалу на перше місце. Австралійка з 511 балами посіла другу сходинку, а представник РФ, який набрав 361 бал, став третім.
Востаннє Україна перемагала на Євробаченні 12 років тому — перше місце тоді здобула Руслана.
17 травня в Укрінформі відбулася прес-конференція переможниці пісенного конкурсу «Євробачення-2016». Наводимо відповіді Джамали на деякі запитання журналістів.

Донецький «Шахтар» не зміг зробити останній крок на шляху до головного трофею другого Єврокубка під егідою УЄФА. Гірникам у півфіналі протистояла «Севілья» — іспанська команда, яка нині не хапає зірок із неба в національній першості, але концентрується на виступах у Лізі Європи — турнірі, який цей колектив виграв уже двічі поспіль.
У першому матчі глядачі «Арени Львів» побачили одразу 4 голи. У першому таймі вони могли бути задоволені побаченим, а після перерви настало розчарування — результат виявився не надто прийнятним.
Розпочалася гра з простого гола «Севільї» вже на 6й хвилині, коли пас на хід Віктору Вітоло поставив господарів у незручне становище: Ісмаїлі не встиг повернутися, Ярослав Ракицький не зумів підстрахувати, а Андрій П’ятов не виручив.

У за­пла­но­ва­но­му на 21 трав­ня остан­ньо­му мат­чі ук­ра­їн­сько­го фут­боль­но­го се­зо­ну зу­стрі­нуть­ся дві коман­ди, які че­рез бо­йо­ві дії на Дон­ба­сі по­збав­ле­ні рід­но­го до­му, — до­нець­кий «Шах­тар» і лу­ган­ська «Зо­ря».

Колективи зі Сходу України розіграють національний Кубок, який з огляду на нинішній статус суперників можна було б назвати Кубком вигнанців. «Зоря» здобула право на виступ у фіналі в непростому протистоянні з дніпропетровським «Дніпром», а «Шахтар» набагато легше впорався з «Олександрією».
Після мінімальної поразки в Дніпропетровську (0:1) на теперішньому «домашньому» стадіоні в Запоріжжі луганська «Зоря» активно взялася до ліквідації відставання вже з перших хвилин.

Ба­га­то по­дій ста­ло­ся у віт­чиз­ня­но­му фут­бо­лі піс­ля ви­хо­ду по­пе­ред­ньо­го ви­пус­ку «ДУ». Дніп­ро­пет­ров­ський «Дніп­ро» став брон­зо­вим при­зе­ром пер­шо­сті, ви­грав­ши бо­роть­бу у лу­ган­ської «Зо­рі». Ви­зна­чи­ли­ся три коман­ди, які во­се­ни пред­став­ля­ти­муть Ук­раї­ну у Лі­зі Єв­ро­пи.

Це право завоювали вищеназвана «Зоря», полтавська «Ворскла» та «Олександрія» (вперше у своїй історії).
Не обійшлося і без скандалу. В матчі 24го туру «Шахтар» — «Динамо» сталася бійка. До того ж кияни встановили антирекорд. До цього жодного разу чемпіон розгромно не програвав другому призеру двічі за одну першість.
На перший погляд у матчі «Шахтар» — «Динамо» в обох суперників була відсутня мотивація, адже кияни підходили до протистояння як новоспечений чемпіон, а донеччани всю увагу зосередили на Лізі Європи.