А комунальних автопідприємств, чиї автобуси щодня доїжджали навіть до найвіддаленіших сіл, як було раніше, в районах уже давно немає. Зникли у вихорі широко розрекламованих реформувань та «покращень»...
Тож, утративши інтерес до життя, сидять по своїх домівках старики, світ для яких звузився до розміру хатнього віконця. І лише в разі нагальної потреби наважуються якось виїхати за 20–40 км — до райцентру або родичів у сусідніх сілах. Але ще гірше на селі інвалідам, які взагалі роками нікуди не виїжджають. Особливо тим, яких називають візочниками.
Справді, чи можна влізти з інвалідним візком у переповнену маршрутку, яка якимось дивом таки заїде до села? Добре, якщо є заможні родичі з автомобілями. Допоможуть доїхати, приміром, до лікарні або соціальної служби тощо.
Проблемою «нетранспортних» полтавців з обмеженими можливостями ще кілька років тому перейнялися в Полтавській ОДА, де вирішили запозичити досвід інших країн, в яких для інвалідів організували спеціальний транспорт — соціальне таксі.
Спонукала посадовців до такого експерименту чимала кількість немічних пенсіонерів та інвалідів на Полтавщині. Лише пенсіонерів нині в області 422 тисячі — фактично кожен третій житель регіону. З них інвалідів-візочників — під чотири тисячі.
Починали вводити послуги соціального таксі для полтавців понад десять років тому спочатку в окремих районах. А тепер соціальне таксі є у всіх 29 територіальних центрах соціального обслуговування регіону.
Соціальне таксі — дещо інше, ніж легковики з «шашечками», які ми звикли бачити на міських вулицях. Для послуг інвалідів пристосовують мікроавтобуси, більшість з яких обладнано підйомними платформами для перевезення інвалідів на візках.
Як розповіла днями журналістам директор обласного департаменту соціального захисту населення Людмила Корнієнко, мережа територіальних центрів соціального обслуговування Полтавщини, де є соціальне таксі, сьогодні є однією з найбільш розгалужених в Україні. Завдяки чому лише торік надано різних видів соціальних послуг 112 тисячам полтавцям, що становить 26% від загальної чисельності пенсіонерів (по Україні цей показник становить 11%. — Авт.). А послугами соціального таксі скористався кожен четвертий пенсіонер-інвалід.
Природно, що від 2007 року, коли на Полтавщині вперше в Україні з’явилося соціальне таксі, їхній транспортний парк дещо застарів. Крім того, в деяких районах і нині все ще нема автомобілів, спеціально обладнаних для перевезення інвалідів-візочників.
Аби системно організувати роботу територіальних центрів з надання послуг соціального таксі, у Полтавській ОДА внесли зміни до обласної комплексної програми соціального захисту і соціального забезпечення населення області на 2013–2020 роки. Зокрема, в частині придбання мікроавтобусів, обладнаних підйомниками.
Закуповують їх шляхом співфінансування: 50% витрат покривають за рахунок коштів обласного бюджету, а решту — з місцевих бюджетів.
Для закупівлі автотранспорту для соціального таксі торік уже використали 2,5 млн грн із бюджету області. Закуповують, як правило, мікроавтобуси на базі Citroen Jumper, які обладнані спеціальними підйомниками для інвалідів-візочників. Такі мікроавтобуси вже закупили для Гадяцького, Новосанжарського, Машівського, Чутівського районів та деяких об’єднаних територіальних громад (ОТГ).
До речі, про ОТГ, де найскладніша ситуація в селах з транспортним сполученням. Дехто з їхніх керівників скористався можливістю поповнити автопарк соціального таксі і коштом держави, що передбачено постановою Кабміну України про «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для придбання спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарата».
Перший мікроавтобус, який використовують у ролі соціального таксі, з’явився в Білоцерківській ОТГ (Великобагачанський район). Голова Білоцерківської ОТГ Іван Лещенко розповів кореспонденту «ДУ», що на території об’єднаної громади одразу підтримали ініціативу закупівлі мікроавтобуса для соціального таксі, яке в умовах, коли інваліди роками не можуть виїхати зі своїх сіл, конче необхідне.
Причому, наголосив він, керівництво ОТГ одразу скористалося можливістю купити мікроавтобус коштом держави, а не громади:
«Ми брали участь у конкурсі, бо завжди намагаємося здобути якусь копійку для ОТГ. Крім того, це престижно — стати переможцем і отримати грант від держави. Звісно, ми могли б придбати автомобіль для соціального таксі, який коштує 1,1 млн грн, і власним коштом, але тоді довелося б відмовитися від дещо іншого, — пояснив І. Лещенко.
Після того як на території нашої сільради утворили ОТГ, справ, які ніхто не вирішував десятиліттями, нагромадилося дуже багато. Приміром, наразі ми ремонтуємо п’ять шкіл, відновлюємо дитячий садок. На нього уже витратили майже 6 млн грн тощо. А соціальне таксі нам дуже потрібно, бо в ОТГ проживає чимало інвалідів-візочників. До того ж це не розкіш, а вимога часу. У світі вже давно інваліди можуть користуватися такою послугою...»
За словами голови ОТГ, водій для таксі у Білоцерківці той же самий, що і керує службовою машиною виконкому сільради. Коли необхідно відвезти інваліда, він сідає за кермо таксі.
«Куди возять інвалідів? Приміром, недавно возили їх до Кременчука на спортивні змагання. Радощів було! Більшість з цих людей ніколи не виїжджали далі свого подвір’я... Надаємо таксі, приміром, на проходження інвалідами МСЕК, протезування зубів тощо...» — каже І. Лещенко.
Звісно, що об’єктивно оцінити діяльність чиновників, котрі розповідають про вдало започаткований на Полтавщині проект із соціальним таксі, ніхто не може краще за тих, кому надають цю послугу.
З цієї нагоди голова Полтавського осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» Сергій Чумак розповів журналісту, що вважає запевнення посадовців щодо добре налагодженої роботи соціального таксі в регіоні «близьким до істини».
«Принаймні, завжди, коли полтавцям з обмеженими можливостями потрібен транспорт, приміром на спортивні змагання, нам його виділяють. Я і сам неодноразово користувався соціальним таксі без проблем. Хоча, з огляду на моє становище, це не дуже об’єктивний приклад...— погоджується С. Чумак.
Знаю, що і чимало моїх знайомих користуються соціальним таксі в районах області. Замовляють таксі, щоб виїхати до райцентрів, скажімо, на медогляд, медичні процедури, зубопротезування тощо. Гірше з тим, як їм дістатися з квартири до соціального автомобіля, якщо будинки не обладнані пандусами. Але то вже інша тема...»
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
