Зважаючи на ці ініціативи, Росія та Іран декларують намір продовжити будувати нові атомні станції в Ірані. Також максимально близькими виявилися позиції Росії та Ірану щодо ситуації навколо Нагірного Карабаху, де останнім часом посилюється напруга між вірменами та азербайджанцями. Іран особливо знервовано реагує на ці тенденції, адже має справу з великою азербайджанською діаспорою на півночі країни. Тож Іран, так само як і Росія, зацікавлений у збереженні існуючого стану карабахського конфлікту.
Так само Іран і Росія не поспішають інтенсивно вирішувати проблему поділу шельфу Каспійського моря. Аналогічні позиції Москва та Тегеран займають й щодо становища у Сирії. Російсько-ірансько-сирійська вісь продовжує працювати, що рятує у Дамаску режим Башара Асада.
Поки що Іран разом із США та країнами Європейського Союзу активно передає зброю бійцям іракського Курдистану, які протистоять загонам «Ісламської держави Іраку і Леванту». Іранські військові фахівці навіть консультують урядову іракську армію, яка продовжує наступ на позиції ісламістів. Однак останні відступають до Сирії, де нещодавно також активізувалися бойові дії між урядовими сирійськими військами та бойовиками «Ісламської держави Іраку і Леванту».
Утім, за умов цих турбуленцій Іран і Росія намагаються посилити свій вплив на світовому енергетичному ринку. Іран має багаторічний досвід обходу західних санкцій, які насамперед б’ють по нафтогазовому сектору Тегерана. Росія у випадку посилення західних санкцій, скоріше за все, також скористається з цього іранського досвіду.
Іран, так само як і Росія, наполягає на зміцненні структур багатополярного світу та висловлює стурбованість розвитком подій в Афганістані після виведення з цієї країни контингенту НАТО. Загалом не дивно, що, відчуваючи помітну неозброєним оком ізольованість на міжнародній арені, Росія та Іран зміцнюють взаємодію. Це, безумовно, впливатиме на позицію ініціаторів санкцій проти Тегерана і Москви.
Андій МАТИНОВ