Учені вивчають незвичайний нюх собак, сподіваючись, що він стане більш надійним предиктором хвороб, ніж звичайне тестування. Про це повідомляється на сторінках видання The Guardian.
Раніше дослідники представили докази того, що собаки після обнюхування чужих шкарпеток можуть визначити, чи є у людини малярія. Після кількох місяців навчання лабрадор і лабрадор-ретривер могли дізнатися, чи мала дитина хворобу, навіть якщо у неї не виявлялися симптоми.

Хво­ро­ба ця сьо­го­дні прак­тич­но ек­зо­тич­на для укра­їн­ців. Хо­ча час від ча­су на­га­дує про се­бе страш­ни­ми на­слід­ка­ми. У 2010 ро­ці, при­мі­ром, під час остан­ньо­го спа­ла­ху по­лі­омі­єлі­ту в Єв­ро­пі у Та­джи­кис­та­ні ві­рус за­брав жит­тя 29 ді­тей та па­ра­лі­зу­вав по­над 480 хво­рих.
Не­ду­га то­ді по­ши­ри­ла­ся до Ка­зах­ста­ну, Ро­сії та Турк­ме­ни­ста­ну, де бу­ло за­фік­со­ва­но 18 ви­пад­ків за­хво­рю­ван­ня та один ле­таль­ний ви­па­док.

ДО 100-РІЧ­НО­ГО ЮВІ­ЛЕЮ ГЕТЬ­МА­НА­ТУ ПАВ­ЛА СКО­РО­ПАД­СЬКО­ГО

Геть­ма­ну Ско­ро­пад­сько­му не по­щас­ти­ло, адже на се­ми з по­ло­ви­ною мі­ся­цях іс­ну­ван­ня йо­го Геть­ма­на­ту зо­се­ре­дже­ні ни­щів­на кри­ти­ка, сар­казм та іро­нія йо­го су­про­тив­ни­ків, се­ред яких не бра­ку­ва­ло лю­дей із пись­мен­ниць­ким або ж пуб­лі­цис­тич­ним хис­том.

Згадаймо хоча б твори Володимира Винниченка та статті Сергія Єфремова. Проте загальний стан України протягом правління Павла Скоропадського більшість неупереджених спостерігачів оцінювали як блискучий.

17 ЛИС­ТО­ПА­ДА — 110 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ ГРИ­ГО­РІЯ ПО­РФИ­РО­ВИ­ЧА КОЧУ­РА (1908–1994), УКРА­ЇН­СЬКО­ГО ПО­ЕТА, ПЕ­РЕ­КЛА­ДА­ЧА

Ко­чур ро­дом із Чер­ні­гів­щи­ни. Бать­ко з ко­за­ків: «коч» — бо­йо­вий за­по­розь­кий чо­вен, «ко­чур» — мо­ряк. Ко­чур із йо­го за­по­ляр­ним та­бір­ним до­сві­дом на­пів­жар­то­ма ви­во­див своє пріз­ви­ще від «око­че­ні­ти» і «око­чу­ри­тись».

Читати він умів із трьох років. У журналі «Нива» знайшов якийсь переклад. Це його заворожило, як інших море чи небо. 1928-го вступив до КІНО — Київського інституту народної освіти, як тоді називали Університет Св. Володимира. Його вчителем був Микола Зеров.

14 ЛИСТОПАДА — 75 РОКIВ ВIД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НІЛИ ВАЛЕРІЇВНИ КРЮКОВОЇ (1943–2018), УКРАЇНСЬКОЇ АКТРИСИ, МАЙСТРА ХУДОЖНЬОГО СЛОВА

Ні­ла Крю­ко­ва якийсь мі­сяць не до­жи­ла до 75-річ­чя. В остан­ню путь — справж­ню на­род­ну ар­тист­ку і від­да­ну пат­ріо­тку — про­во­джа­ли дру­зі, рід­ні, ві­до­мі мит­ці і гро­мад­ські ді­ячі.
То­ді ж Ні­на Мат­ві­єн­ко за­ува­жи­ла: «Во­на оби­ра­ла зав­жди по­езію, яка збу­рю­ва­ла люд­ські сер­ця, яка під­ні­ма­ла у нас по­чут­тя влас­ної гід­но­сті, щоб ми не за­бу­ва­ли, що ми — укра­їн­ці! Ко­ли бу­ла Ні­ла, ко­ло неї бу­ло по­ле Ук­раї­ни».

25 ЛИС­ТО­ПА­ДА — ДЕНЬ ПАМ’­ЯТІ ЖЕРТВ ГО­ЛО­ДО­МО­РУ

Мій спів­роз­мов­ник — Ро­ман Кру­цик. Він — за­ступ­ник го­ло­ви Все­ук­ра­їн­ської гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ме­мо­рі­ал», яка опі­кує­ть­ся вша­ну­ван­ням жертв ком­пар­тій­но­го ра­дян­сько­го ре­жи­му, у то­му чис­лі Го­ло­до­мо­ру 1932–1933 ро­ків.
Ро­ман Ми­ко­ла­йо­вич, спи­ра­ючись на до­ку­мен­ти НКВС і ре­зуль­та­ти влас­них роз­слі­ду­вань, на­пи­сав про це кіль­ка книг, роз­по­вів­ши про ма­со­ві ни­щен­ня че­кіс­та­ми укра­їн­ців, роз­кур­ку­лен­ня се­лян.
На­пе­ре­до­дні чер­го­вої річ­ни­ці Го­ло­до­мо­ру 1932–1933 ро­ків ми по­про­си­ли па­на Ро­ма­на роз­по­віс­ти про ви­то­ки, при­чи­ни і на­слід­ки од­нієї з най­біль­ших тра­ге­дій не тіль­ки в іс­то­рії на­шо­го на­ро­ду, а й усь­ого люд­ства.

На про­ве­де­ній у Ки­єві у жовт­ні ни­ніш­ньо­го ро­ку ХV Між­на­род­ній спе­ціа­лі­зо­ва­ній ви­став­ці «Зброя та без­пе­ка», що бу­ла по­єд­на­на в од­ній спіль­ній екс­по­зи­ції з ХІ Між­на­род­ним авіа­кос­міч­ним са­ло­ном «Авіа­Світ-ХХІ», дер­жав­не під­при­єм­ство «Ан­то­нов» про­де­мон­стру­ва­ло — по­ки що у мо­де­лях — дві пер­спек­тив­ні роз­роб­ки.
Од­на з них ілюс­трує, яким бу­де се­ред­ній вій­сь­ко­во-транс­порт­ний лі­так «Ан-188».
Дру­га мо­дель по­кли­ка­на по­ка­за­ти зов­ніш­ній ви­гляд май­бут­ньо­го удар­но­го стра­те­гіч­но­го без­пі­лот­но­го лі­таль­но­го апа­ра­та, кот­рий по­ки що не має пер­со­наль­но­го влас­но­го най­мен­ня.

Ко­ли осінь по­чи­нає по-справж­ньо­му по­ряд­ку­ва­ти нав­ко­ло, вкри­ва­ючи си­ви­ною пер­ших при­мо­роз­ків ни­зи­ни та ого­лю­ючи де­ре­ва, які ряс­но ви­сте­ля­ють зем­лю зо­ло­тис­тим па­до­лис­том, у се­лах по­чи­на­ють за­бій сви­ней. Так по­ве­лось у се­лян за ді­да-пра­ді­да, так від­бу­ває­ть­ся і до­те­пер.
Про­те да­ле­ко не в усіх пол­тав­ських се­лах ци­ми дня­ми мож­на по­ба­чи­ти на под­вір’­ях гос­по­да­рів, які по­раю­ть­ся бі­ля за­би­тих хрю­шок та п’ятач­ків, кот­рих тур­бо­тли­во від­го­до­ву­ва­ли май­же рік.
Сви­ней — од­віч­них го­ду­валь­ниць укра­їн­ців ни­ні на­ва­жую­ть­ся три­ма­ти да­ле­ко не всі сіль­ські по­двір’я, як бу­ло ра­ні­ше. І на те є ва­го­ма при­чи­на...

Тру­до­ва міг­ра­ція стає все більш по­ши­ре­ним яви­щем у сві­ті, з влас­ти­ви­ми йо­му по­зи­тив­ни­ми й не­га­тив­ни­ми на­слід­ка­ми. Го­лов­ни­ми при­чи­на­ми, які зму­шу­ють на­ших лю­дей за­ли­ша­ти свої осе­лі й шу­ка­ти кра­що­го жит­тя в ін­ших кра­їнах, є еко­но­міч­ні. Зок­ре­ма, низь­кий рі­вень за­ро­біт­ної пла­ти й без­ро­біт­тя.

Трудова міграція породила суттєві проблеми на нашому ринку праці, вважає Олег Борисов, експерт із питань зайнятості й трудової міграції профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів.

— Пам’ятаєте, як нас лякали квотами для української музики на радіо? Буцімто і музики якісної немає, і радіостанції неспроможні заповнити ефір відповідно до нового Закону, і люди таке радіо не захочуть слухати.
Виявилося навпаки: квоти допомогли українському радіо стати кращим, не таким примітивним і попсовим. А про яку кількість доти невідомих українських гуртів ми дізналися! Радіо стало приємніше слухати, а музична індустрія отримала імпульс — у тому числі фінансовий — для розвитку.