Біль­шість укра­їн­ців вва­жає, що че­рез АТО ма­ють про­йти всі кад­ро­ві офі­це­ри Зброй­них Сил Ук­раї­ни.

Кілька місяців тому екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко запропонував відправляти військових комісарів у район проведення антитерористичної операції, мовляв, серед них багато хабарників, тож нехай кров’ю спокутують свою ганьбу. Знаючи про схильність Юрія Віталійовича до подібних заяв, мало хто надав сказаному значення. А даремно...
Нещодавно Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України видав розпорядження «Питання військових комісарів», у якому йдеться про направлення офіцерів цієї категорії в район бойових дій. Там вони будуть призначені на посади з урахуванням їхніх спеціальностей, освіти, досвіду проходження армійської служби тощо. А керівні посади у військових комісаріатах обійматимуть офіцери — командири підрозділів, які, беручи участь в антитерористичній операції, дістали поранення, контузії і за станом здоров’я вже не зможуть воювати.

У ЦЬОМУ ПЕРЕКОНАЛИСЯ ВІДВІДУВАЧІ ВИСТАВКИ «ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА-2014», ЯКА ВІДБУЛАСЯ В КИЄВІ

Працюючи на чужі країни, зберегли свій потенціал
Понад 20 років наш вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) практично не працював на Українську державу: Збройні Сили, інші силові відомства за весь цей час не отримали жодного нового літака, танка, бронетранспортера.
— Вся наша армія існувала за рахунок усього того майна, що дісталося нам у спадок від Радянського Союзу, — вважає екс-міністр оборони, народний депутат Анатолій Гриценко. — А всі військові бюджети були бюджетами проїдання, тобто гроші витрачали здебільшого на харчування, підтримання військової інфраструктури у більш-менш пристойному стані. Так не мало бути...
Зважаючи на це, у багатьох наших громадян склалося враження, що ми, українці, ні на що не здатні. Маю на увазі оборонну галузь. Проте, виявляється, це не так: у цьому переконались усі, хто побував нещодавно на виставці, де наш ОПК демонстрував свої потенційні можливості.

Для то­го, щоб якіс­но вті­ли­ти єв­ро­пей­ські ре­фор­ми в енер­ге­ти­ці, не­об­хід­но за­пус­ти­ти чіт­кі ме­ха­ніз­ми спів­пра­ці між за­ці­кав­ле­ни­ми сто­ро­на­ми та кон­тро­лю ім­пле­мен­та­ції єв­ро­ди­рек­тив. 
Про це йшло­ся під час круг­ло­го сто­лу «Ім­пле­мен­та­ція єв­ро­пей­ських ди­рек­тив в ук­ра­їн­ське за­ко­но­дав­ство». Ор­га­ні­зу­ва­ли йо­го Мі­ніс­тер­ство енер­ге­ти­ки і ву­гіль­ної про­мис­ло­во­сті та ко­алі­ція гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій «Енер­ге­тич­ні ре­фор­ми» за під­трим­ки Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу та Між­на­род­но­го фон­ду «Від­ро­джен­ня».

Круглий стіл відбувся відразу після засідання Ради міністрів Енергетичного співтовариства, яке Україна приймала як головуюча країна. Учасники змогли почути ухвалені рішення, ознайомитися з дослідженням щодо прогресу України за останні півроку, презентованим громадськістю.
Високий запит на енергетичні реформи засвідчили не тільки понад 100 акредитованих учасників, а й присутність керівників Міненерговугілля, Мінприроди, Секретаріату Енергетичного співтовариства, провідних бізнес-асоціацій та міжнародних фінінституцій, громадських організацій і компаній.

Переселенці з Криму та зони АТО одержуватимуть щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики.
«На засіданні уряду прийнято постанову, яка передбачає надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», — йдеться в повідомленні.
За словами міністра соціальної політики Людмили Денісової, надання грошової допомоги таким особам пов’язане з потребою покриття витрат на проживання, в тому числі у зв’язку з наближенням зимового періоду.
Відповідно до постанови адресна допомога призначається особам, облікованим органами соціального захисту населення, та виплачується з дня звернення строком не більш ніж шість місяців.

1 жовтня 2014 р. на засіданні Кабінету Міністрів України було ухвалено постанову «Про особливості реалізації конституційних прав окремих категорій застрахованих осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань».
Сьогодні особи, які переселилися з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, залишили роботу та місце постійного проживання і тому не можуть одержати гарантованих державою окремих страхових виплат.
Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (в тому числі пов’язана з нещасним випадком на виробництві), допомога по вагітності та пологах виплачується через роботодавця. Страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком (місячні, одноразові виплати потерпілим та членам їхніх сімей) провадяться органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем реєстрації особи.

Си­ту­ація, яку пе­ре­жи­ває ни­ні дер­жа­ва, ду­же не­прос­та. А ко­ли на су­спіль­ство на­ва­люю­ть­ся всі­ля­кі не­га­раз­ди, як ві­до­мо, страж­да­ють перш за все най­менш за­хи­ще­ні — з’яв­ляю­ть­ся проб­ле­ми у со­ці­аль­ній сфе­рі. Дер­жа­ва за­раз, на жаль, при всьо­му ба­жан­ні прос­то фі­зич­но не в змо­зі в пов­но­му об­ся­зі за­без­пе­чу­ва­ти та­ку ве­ли­чез­ну кіль­кість пільг і со­ці­аль­них ви­плат, як це бу­ло ра­ні­ше. Хо­ча, спо­ді­ва­ємо­ся, це яви­ще тим­ча­со­ве, про­те в су­спіль­стві все ж та­ки ви­ни­кає не­вдо­во­лен­ня, осо­бли­во з бо­ку тих гро­ма­дян, які вже звик­ли в усьо­му по­кла­да­ти­ся на під­трим­ку дер­жа­ви.
У склад­но­му еко­но­міч­но­му ста­но­ви­щі опи­ни­ли­ся і со­ці­аль­ні служ­би, які й ра­ні­ше не ду­же бу­ли на­ді­ле­ні ува­гою з бо­ку дер­жа­ви, а ни­ні тим біль­ше опи­ни­ли­ся в скру­ті.
Як ви­рі­ши­ти проб­ле­му? Сво­їми дум­ка­ми що­до си­ту­ації по­ді­ли­ла­ся го­лов­ний спе­ціа­ліст Ки­їв­сько­го місь­ко­го цен­тру со­ці­аль­них служб для сім’ї, ді­тей та мо­ло­ді Ла­ри­са Ос­тро­луць­ка.

Пів­ніч­на Ко­рея офі­цій­но за­ли­шає­ть­ся краї­ною дер­жгос­пів, дер­жав­них під­при­ємств і про­дук­то­вих кар­ток, але за ста­рим фа­са­дом з’яв­ляє­ть­ся все біль­ше ознак рин­ку.

До таких висновків приходять дедалі більше корейських аналітиків, які стежать за ситуацією за кордоном. Вони погоджуються, що корейці з Півночі, які ще не так давно покладалися цілком на державу, зараз уже вчаться виживати без неї. Хоча їх і надалі зганяють на мітинги і демонстрації, але думають вони переважно про гроші. Щонайменше 40% економічної діяльності відбувається у «сірій» зоні, поза контролем держави, повідомила газета «Хосун Ільбо».
83% мешканців 24-мільйонної країни отримують частину доходів із торгівлі — доводять аналітики. Найбільш активними є північні провінції, які режим кинув напризволяще під час «великого голоду» на межі ХХ і ХХІ століть. Найменш підприємливим залишається столичний Пхеньян, бо там можуть жити лише люди з перевіреною лояльністю до влади. У столиці продовжує діяти карткова система — її існування має бути доказом турботи влади про народ. Але і так понад половина мешканців доповнює свої доходи, торгуючи, чим тільки можна.

У дру­гій по­ло­ви­ні ве­рес­ня на Да­ле­ко­му Схо­ді Ро­сії від­бу­ли­ся стра­те­гіч­ні вій­сь­ко­ві на­вчан­ня «Схід-2014». На­віть на тлі сис­те­ма­тич­но­го зрос­тан­ня кіль­ко­сті і масш­та­бу ма­нев­рів ро­сій­ської ар­мії з лю­то­го 2013 ро­ку, які від­бу­ваю­ть­ся де-фак­то без­пе­ре­рвно, цей за­хід від­різ­няє­ть­ся три­ва­ліс­тю та мас­шта­ба­ми за­лу­че­них сил і за­со­бів, то­му йо­го мож­на по­ста­ви­ти в один ряд із най­біль­ши­ми на­вчан­ня­ми ро­сій­ської ар­мії.

Одночасно у європейській частині та в Арктиці відбуваються великі навчання збройних сил РФ і триває їхня участь у війні з Україною. Усього в маневрах та війні беруть участь понад 200 тисяч солдатів та кілька тисяч бойових машин, сотні літаків і вертольотів та зі сто кораблів.
Навчання «Схід-2014», які відбувалися 19–25 вересня, стали безпосереднім продовженням проведеної в Далекосхідному військовому окрузі 11–18 вересня найбільшої протягом останніх років так званої раптової перевірки бойової готовності. За офіційними даними, чия достовірність підтверджується дотичною інформацією, в заході брали участь 155 тисяч солдатів (в тому числі 6,5 тисячі резервістів), приблизно 8 тисяч одиниць важкого озброєння (в тому числі 1,5 тисячі танків і 4 тисячі бронетранспортерів), 632 літаки і вертольоти та 84 бойові та допоміжні судна).

Тривають заворушення у Гонконзі. Вони розпочалися на початку жовтня, коли Пекін святкував 65-річчя від часу проголошення Китайської Народної Республіки. Опоненти китайських комуністів у Гонконзі вирішили використати це як привід для висунення власних вимог до китайської влади.
У 1997 році відповідно до китайсько-британської угоди Гонконг перейшов під адміністративне управління Китаю. Але Пекін зобов’язався не змінювати соціально-економічного і політичного устрою Гонконгу принаймні до 2047-го. До певного часу Гонконг дійсно перетворився на спеціальну економічну зону. Він фактично є воротами Китаю у світ, основним джерелом отримання експортних доходів та закордонних інвестицій у китайську економіку. З політичної точки зору Гонконг важливий як приклад об’єднання всіх китайців під «дахом» однієї держави.
Однак світова економічна криза вносить свої корективи в політику влади Піднебесної. Приклад референдумів щодо відокремлення Шотландії або Каталонії змушує Пекін вдаватися до застережних заходів, адже розширення політичних свобод у Гонконзі рано чи пізно може привести до спроб проголошення його незалежності від Китаю. Благо, такий приклад у вигляді успішного Сінгапуру, який п’ятдесят років тому відокремився від Малайзії, у регіоні є.

У Лат­вії 4 жовт­ня 2014 ро­ку від­бу­ли­ся ви­бо­ри до пар­ла­мен­ту. Во­ни роз­ста­ви­ли пев­ні ак­цен­ти в диспозиції по­лі­тич­них сил кра­їни за на­слід­ка­ми су­спіль­них ба­та­лій з при­во­ду при­єд­нан­ня до зо­ни єв­ро. Зок­ре­ма, ви­бо­ри за­свід­чи­ли, що май­же де­ся­та час­ти­на гро­ма­дян кра­їни за­раз пе­ре­бу­ває на за­ро­біт­ках або пе­ре­їха­ла на по­стій­не міс­це про­жи­ван­ня до більш успіш­них кра­їн Єв­ро­со­юзу.

Цим латвійські політологи і соціологи пояснюють рекордно низьку активність виборців під час цього голосування. Цим можна пояснити й помітний успіх «Центру злагоди», який претендує на представлення політичних інтересів російськомовної національної меншини, адже саме в Латвії проживає найбільша російськомовна громада серед країн Балтії.
Ці вибори знову актуалізували питання латвійської громадянської ідентичності російськомовних мешканців Латвії.