11–15 липня президент Росії Володимир Путін здійснив візити до країн Латинської Америки, відвідавши Кубу, Нікарагуа, Аргентину і Бразилію. Він узяв участь у саміті держав БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка), який відбувся 15–17 липня у Бразилії. На ньому було ухвалено рішення про створення Банку розвитку і Фонду валютних резервів. 
Спроба поглиблення економічної співпраці (головно енергетичної) з державами Південної Америки спрямована не тільки на збільшення російської присутності на регіональному ринку (зокрема, бразильському і аргентинському), а є також реакцією на погіршення інвестиційно-бізнесового клімату у відносинах із Заходом. Але, враховуючи існуючий масштаб економічних зв’язків, складно очікувати, щоб інтенсифікація співпраці з країнами Латинської Америки могла врівноважити економічну взаємозалежність Росії і Європи.
У політичному вимірі латиноамериканський дипломатичний наступ Володимира Путіна продемонстрував традиційні великодержавні амбіції Росії, проте за нинішніх обставин став, передовсім, спробою прориву міжнародної ізоляції і створення для себе політичної альтернативи погіршенню відносин із Заходом (особливо зі Сполученими Штатами).

Центральним матчем другого туру чемпіонату України з футболу у Прем’єр-лізі стало протистояння між харківським «Металістом» та київським «Динамо». Більше проблем до матчу було у харків’ян. Легіонери поки що не прибули в розташування своєї команди. Хосе Соса, Джонатан Крістальдо, Себастьян Бланко і Алехандро Гомес не поспішають повертатися в Україну. І якщо без них харків’яни розібралися із «Зорею» у першому турі, то у матчі з «Динамо» явно простежувалися проблеми. 

Обидві команди на початку зустрічі вирішили не форсувати подій, однак перший забитий м’яч глядачі побачили вже на 15-й хвилині. Безус відмінною передачею знайшов Беланда, Юнес протягнув м’яч ближче до штрафного майданчика і віддав пас на Кравця, який у падінні проштовхнув м’яч повз Дішлековича. Після забитого м’яча малюнок гри не змінився.
«Металіст» не поспішав відкриватися і продовжував діяти другим номером, однак фактично всі контратаки харків’ян до небезпечних моментів біля воріт Шовковського не приводили. Варто згадати лише потужний удар з гострого кута від Азеведо, однак голкіпер обрав правильну позицію і загрозу ліквідував. У «Динамо» попереду також було мало гостроти, однак перед самою перервою кияни забили другий м’яч. За сумнівний фол Дішленковича проти Ярмоленка Жабченко призначив пенальті. Сам постраждалий його і реалізував.

У Львові на лікуванні перебуває понад 38 українських військових, котрі були поранені під Зеленопіллям. Унаслідок обстрілу бойовиками із системи залпового вогню «Град» підрозділів українських сил АТО поблизу селища Зеленопілля Артемівського району Донецької області вранці 11 липня загинуло близько 30 осіб.
Чому військове керівництво залишило напризволяще бійців 24-ї окремої Залізної механізованої бригади під Зеленопіллям? Про це розповіли кореспонденту «ДУ» дружина офіцера цієї бригади Неля Васюта та мати двох військовослужбовців Марія Боньковська, а також військовий експерт Володимир Гулима. 

Ситуація на кордоні
— Досить довго військове керівництво йшло на допомогу бійцям 24-ї бригади. Яка ваша версія?
Н. В.: Мій чоловік як мобілізований перебуває два місяці у складі 24-ї бригади в зоні АТО. Незважаючи на складну обстановку, хлопці тримають бойовий дух на високому рівні.

Нещодавно міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s змінило рейтинговий прогноз України за зобов’язаннями в іноземній валюті з негативного на стабільний. Поліпшення експерти пов’язують із досягненням угоди про отримання Україною кредиту від МВФ у 17 млрд дол. Це дозволить стабілізувати ситуацію в економіці. Водночас агентство визначає низку ризиків. Головний — криза на Сході України. 
За підсумками цього року ВВП нашої країни може скоротитися на 7%, кажуть експерти S&P, інфляція сягне 15%. Наступного — ріст економіки буде нульовим, зростання почнеться з 2016 р. й становитиме 3%. Упродовж останніх дев’яти місяців міжнародним рейтинговим агентствам і фінорганізаціям довелося кілька разів змінювати свої оцінки стану нашої економіки. Вони коригуються лише на гірше.

4–6 серпня 2014 року відбувся саміт у форматі США — Африка. Після завершення холодної війни увага до Чорного континенту дещо зменшилася. Однак уже в 90-ті стало зрозуміло, що підвищений інтерес до африканських ресурсів демонструють не лише Сполучені Штати, а й країни Європейського Союзу та Китай. Відтоді ця «трійця» запекло конкурує за впливи в Африці. 

Від самого початку співвідношення сил між ними було диференційованим. Традиційні європейські колоніальні імперії на кшталт Великої Британії або Франції сподівалися відносно легко зберегти свої привілейовані позиції у своїх колишніх зонах впливу, спираючись на англо- і франкомовну спільноти. Сполучені Штати, які на початку ХХІ ст. зосередили увагу на Євразії, в цей час помітно послабили свій вплив у Африці.
Однак найбільш інтенсивно на Чорному континенті нові позиції завойовував Китай. Пекін використав ефективну стратегію проникнення в Африку, яка спиралася на дешеві кредити, дешеві китайські технології і не менш дешеву, але досить кваліфіковану китайську робочу силу.

Кабінет міністрів ініціює низку прогресивних податкових реформ

Схоже, що після перипетій, котрі відбувалися з Кабінетом Міністрів України наприкінці липня, вітчизняні урядовці отримали непоганий заряд бадьорості. Хтозна, чи то пережитий стрес додав міністрам додаткової наснаги, чи причина нинішньої активності — у чомусь іншому... Хоч би там як, а саме в ці дні представники виконавчої влади «розродилися» черговою порцією революційних ідей, покликаних, у разі їхньої реалізації, значно змінити ситуацію як у політичному, так і в економічному житті держави. 

Так, позавчора, під час розширеного засідання Кабінету Міністрів глава уряду Арсеній Яценюк заявив, що очолюваний ним уряд проситиме Верховну Раду вже найближчого вівторка підтримати закон про бюджетну децентралізацію. Відповідний законопроект, за словами пана Яценюка, передбачає передання регіонам прав на бюджетну автономію.
«Хочете більше заробляти? — у своєму стилі поставив запитання керманич вітчизняного Кабміну. — Ви отримаєте таку можливість. Ви отримаєте інструменти у вигляді тих податків, які збираються і залишаються у місцевих бюджетах. Чим краще працюєте, тим більше заробляєте. Чим гірше працюєте на місцях — тим менше заробляєте, і вас виженуть люди, оскільки в місцевих органах влади ви всі обрані».

Нещодавно гостював у своїх родичів, які проживають на Вінниччині, і дізнався, що Валентина Михайлівна — односельчанка матері — є активним учасником Всеукраїнської акції «Підтримай українську армію». Ось уже втретє поспіль переказує на її потреби кошти — 125 гривень. 

— Вам не шкода відривати від такої мізерної пенсії кошти (жінка, маючи 42 роки трудового стажу, отримує 1256 гривень)? — поцікавився у 83-річної бабусі.— Для вас же кожна копійка на вагу золота.

— Правду кажеш, Сергію, — відповіла старенька. — Але в мене душа болить за хлопців, які в онуки, а то й у правнуки годяться мені і проливають на клятій війні свою кров. Хтозна, можливо, за мої копійки та копійки таких, як я, придбають той же бронежилет, який урятує чиєсь молоде життя.
Усього Валентина Михайлівна переказала Збройним Силам 600 гривень. Зважаючи на розмір її пенсії, сума виходить просто астрономічна. Таких, як моя землячка, в Україні десятки, а то й сотні тисяч. Зазвичай, це люди, які не мають великих статків, але мають велике серце, яке болить за Україну.

Сергій Батурин зробив усе, щоб стати добротним письменником: був шкільним учителем, охоронцем, продавцем взуття, менеджером у міжнародному фонді, відповідальним секретарем Спілки письменників України. Його дебютний історичний роман «Охоронець» отримав третю премію конкурсу «Коронація слова».Нині Сергій Батурин — автор дванадцяти романів і публіцистичної хроніки, лауреат фестивалю «Просто так», переможець творчого конкурсу часопису «Дніпро», володар відзнаки рейтингу «Золота Фортуна». 

Здійснив перший переклад українською мовою повного тексту роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» (Київ: «САММІТ-книга»).

Його улюблений поет — Ігор Римарук, художник — Айвазовський, музикант — Інгві Мальмстін. Серед музичних уподобань — Стравінський, Вівальді, Гріг і важкий рок: Slade, Hammerfall і класична «Арія». Улюблені співаки — Олександр Градський, Валерій Кіпєлов і Момо Кольшміт (німецька співачка).

Останніми роками український АПК значно зміцнив свої позиції на вітчизняних та світових продовольчих ринках. Фахівці визнають, що значною мірою це стало можливим завдяки успіхам, досягнутим у рослинницькій галузі. Зокрема, торік Україна зібрала рекордний урожай зернових — 63 млн тонн. Очікується, що нинішній виявиться дещо скромнішим, але також буде вагомим. 

У молочному секторі теж уже не перший рік відбуваються серйозні зміни. Щоправда, йдуть повільно. Що треба зробити для того, аби вони переросли на стабільно зростаючі тенденції, чим у цьому може зарадити держава та закордонний досвід?

Про це говоримо з Михайлом Павличенком, координатором молочних програм Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку), проект «Розвиток агрофінансування в Україні».

— У своїх численних публікаціях, публічних виступах та заявах, які робите у фаховому колі, Ви і ваші колеги неодноразово пропонували спрямовувати кошти державної підтримки на полегшення доступу господарств до фінансів. Але Європа виплачує дотації на гектар. Вони становлять близько 300 EUR. Це досить потужна підтримка тамтешніх фермерів. Чи не буде наше сільське господарство через це неконкурентоспроможним?

Аскаридоз — один з-поміж найбільш поширених гельмінтозів на земній кулі. За даними ВООЗ, у світі налічується понад 1 мільярд 300 мільйонів хворих на аскаридоз. Довідкова медична література свідчить, що на території колишніх республік СРСР аскаридоз найбільш поширений у Білорусі, Закавказзі, центральних і південно-західних районах РФ. Часто захворювання, на жаль, зустрічається і в Україні, особливо в її західних і північних областях. 

Незначний відсоток хворих є у місцевостях із посушливим кліматом. Але особливо аскаридоз поширений у тропіках з річним рівнем опадів 1000 і більше міліметрів, де практично кожна дитина уражена з раннього дитинства, а захворюваність серед дорослих становить 50 і більше відсотків.

Що ж це за хвороба і як із нею боротися? Про це ми попросили розповісти лікаря-паразитолога, доцента, кандидата медичних наук Людмилу Холтобіну.