ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
«ТРИ КИТИ» СОЦЗАХИСТУ

Нині до пошуку шляхів подолання фінансово-економічної кризи підключилися всі глобальні світові інституції: ООН, МОП, МВФ, СОТ, Всесвітній банк, ЄС та ін. Вони ведуть консультації й переговори про те, як запобігти лихові. Адже, за оцінками ООН, через кризу страждатиме від голоду 1 млрд осіб. МОП прогнозує збільшення безробітних у світі до 210 млн осіб. Зрозуміло й те, що багаті країни подолають це лихо швидше, а от для бідних воно розтягнеться надовго.

Що нам слід зробити, виходячи із сумних прогнозів міжнародних організацій, аби захиститися, зокрема й у соціальному плані? На думку заступника голови ФПУ Григорія Осового, першим і найголовнішим завданням є збереження робочих місць і зайнятості людей у реальному секторі економіки, де формується ВВП країни, виробляються товари, послуги та ресурси для наповнення бюджетів усіх рівнів. На жаль, тут ситуація тривожна. Промислове виробництво скоротилося, порівняно з відповідним періодом 2007 року, майже на 20 відсотків і, очевидно, така тенденція зберігатиметься. Це призведе до подальшого зниження ВВП.
До речі, попередній прогноз на наступний рік (офіційних даних поки що немає) свідчить про можливе скорочення темпів приросту валового внутрішнього продукту майже втричі, що негативно позначиться на зайнятості й соціальній практиці.
Кількість безробітних на ринку праці може зрости до 2 млн осіб (тепер — 1,69 млн), рівень безробіття — до 8,5 відсотка, а серед молоді до 15 відсотків. Але, з огляду на повернення додому заробітчан, ці цифри можуть бути ще вищими. Зросте кількість тих, кого відправлять у вимушені відпустки, на роботи зі скороченим графіком тощо. Воно й зрозуміло: скоротилося виробництво через зниження попиту на продукцію як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках, споживче кредитування і купівельна спроможність громадян.
Традиційно такі проблеми вирішуються через інвестиційні програми. Але проблеми наших банків не сприяють цьому. Тож бізнес має більшою мірою розраховувати на власні ресурси.
Добре, що держава береться підтримувати підприємства, а отже, й робітників через стабілізаційний фонд. Витрати його мають бути прозорими. Пріоритет у виконанні держзамовлення має надаватися вітчизняним підприємствам. Державі на період кризи доведеться обмежити працевлаштування трудових мігрантів (як це роблять західні держави).
А профспілки під час консультацій та погоджень питань щодо оптимізації персоналу, зміни режиму робочого часу, зупинки виробництва мають стояти на сторожі інтересів найманих працівників, прагнучи зберегти робочі місця. Це — по-перше.
Друге, не менш важливе завдання — не допустити зниження рівня реальних доходів працівників. Через це треба припинити психологічну атаку типу «масових звільнень», «затягування пасків», бо мета цих розмов — перекласти негативи кризи на плечі працюючих (саме з цією метою передбачалося відтермінування на два роки запровадження мінімальної зарплати на рівні прожиткового мінімуму). Одначе профспілки, народні депутати не допустили цього. Хоча... з’явилася ще одна сумнівна норма — слід говорити не про підвищення мінімуму, а про індексацію нинішнього заробітку на рівень інфляції. Але цього допустити не можна. Цю позицію ФПУ підтримав Комітет ВР з питань соціальної політики та праці. Так що сподіватимемось, що урізані норми доходів трудящих не пройдуть. З 1 грудня 2008 р. мінімальна зарплата має становити 605 грн, як передбачено законом про Державний бюджет на 2008 рік, а з 1 січня 2009-го вона неодмінно має відповідати величині прожиткового мінімуму, аби не допустити різкого збільшення бідних серед працюючих.
І по-третє, вінцем боротьби профспілок, як органу захисту прав трудящих, за соціальний захист має стати недопущення зниження рівня життя людей.
Зважаючи на фінансову кризу і обмежені ресурси на підвищення трудових доходів, найефективнішим засобом могло б стати не «заморожування» зарплати, а запровадження мораторію на підвищення цін і тарифів. Для цього мають бути задіяні як договірні, так і регуляторні, адміністративні важелі впливу держави.
Нещодавні робочі наради в уряді з нафтотрейдерами, керівниками підприємств металургії, будівництва, харчових галузей засвідчили про реальність таких заходів.
На жаль, поки все робиться навпаки, ціни галопують. Але є надія, що уряд зупинить і КДМА з її тарифами на транспорт, й НКРЕ з рішенням підвищити ціни на газ для населення.
Певні проблеми виникають із забезпеченням фінансової стабільності та гарантуванням виплат з ПФУ та інших страхових фондів. Тут потрібна чітка взаємодія усіх сторін соціального діалогу (держави, роботодавців і застрахованих осіб, інтереси яких представляють профспілки). Очевидно, не мають рації деякі високі чиновники, які прагнуть усунути від управління фондами профспілки і роботодавців. Це може призвести до авторитарного встановлення страхових внесків, обмеження страхових виплат, перерозподілу економічного навантаження від роботодавців на працівників.
Ще недавно занепокоєння викликав намір деяких чиновників обмежити права на достатній рівень життя пенсіонерів, а саме: наміри «заморожування» бази розрахунку для пенсійних виплат на рівні 2007 року, щорічної індексації пенсій замість їхнього підвищення, скорочення виплат працюючим пенсіонерам тощо. Голова ФПУ Василь Хара доповів про ці проблеми Юлії Тимошенко. Вона сказала, що робити цього, зокрема урізати права пенсіонерів, категорично не можна.
Ми спинилися на трьох глобальних питаннях, вирішення яких має захистити громадян від кризи, не допустити їхнього зубожіння, допомогти подолати лихо. (Вони, як три кити, на яких тримається соцзахист). Ми це зможемо, якщо розумно розпорядимось наявними фінансовими, матеріальними і людськими ресурсами, розробимо надійні механізми захисту працюючих.
Отож є надія, що уряд не допустить зниження рівня життя не тільки пенсіонерів, а й усіх громадян України.
також у паперовій версії читайте:

• ВЕРДИКТ КС: СКОРОЧУВАТИ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ НЕ МОЖНА
• ЩОБ ДАХ НАД ГОЛОВОЮ СИРІТ НЕ СТАВ ВІРТУАЛЬНИМ
• ВИПЛАТИ НЕ ЗМЕНШАТЬСЯ

назад »»»