ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
АФГАНІСТАН: ПОСТАЧАННЯ МАЙЖЕ ПРИПИНЕНО
Власники транспортних фірм із пакистанського боку Хайберського перевалу вирішили припинити постачання товарів для сил західної коаліції в Афганістані.

Командування сил коаліції та пакистанські транспортні фірми, які з ними співпрацюють, користуються послугами водіїв з перевалу, бо вони мають право пересуватись без спеціальних додаткових перепусток.
Поставки для західних військ досі здійснювались з порту Карачі до Пешавару, де вантажі приймали шофери з перевалу і везли далі до Афганістану. Таким чином, постачали 75% усіх матеріальних ресурсів для західної коаліції.
Одначе протягом останнього місяця пакистанські таліби паралізували потік вантажів через перевал. Наприкінці листопада вони оголосили, що закриють цей канал постачання, щоб допомогти своїм братам в Афганістані, а також змусити американців припинити нальоти на пуштунські села у прикордонному регіоні, де переховуються таліби і бойовики з «Аль-Каїди». Починаючи з серпня, американці зробили майже 40 таких нальотів, убивши кількасот осіб.
У результаті пасток, засад і нічних рейдів талібів навколо Пешавару було спалено та розграбовано понад 500 автомобілів і їхній вантаж, знищено більш ніж сто військових всюдиходів «Хамвей» вартістю 100 тисяч доларів кожен.
Пакистанське військо, поліція і охоронці, наймані для захисту вантажів, не змогли упередити жодного нападу талібів. Західні війська з Афганістану, у свою чергу, не мають права переслідувати талібів на території Пакистану.
«Наші автомобілі й водії не почуваються безпечно. Чому ми мусимо допомагати тим, хто вбиває наших братів у селах із прикордоння?» — заявив Шакір Афріді, голова Хайберського транспортного товариства.
Напади на перевалі, на дорозі з пакистанського міста Квет до афганського Кандагару, а також на афганських дорогах змусили місцеві транспортні фірми задля безпеки платити талібам і звичайним грабіжникам.
На захисті західних караванів заробляють афганські фірми, пов’язані зазвичай з місцевими ватажками, а останні часто співпрацюють з талібами. Фірми беруться гарантувати безпеку караванам із товаром, але вимагають тисячу доларів за автомобіль. У каравані, як правило, їде 40–50 вантажівок, але трапляється і сто автомобілів.
Американцям нині потрібно дві тисячі вантажівок щомісяця, а найближчим часом вони мають намір удвічі збільшити кількість своїх військ у Афганістані. Збільшення військового контингенту вони вимагають і від своїх союзників.
«Мене це турбує протягом багатьох місяців, і ми робимо все, аби стати незалежними від цього шляху забезпечення»,— сказав нещодавно про пакистанські шляхи постачання адмірал Майкл Муллен, голова об’єднаних штабів США.
Певним виходом є авіаційний транспорт, але він надто дорогий. Літаки для західних військ в Афганістані поставляють зброю і спорядження на великі авіабази у Баграмі під Кабулом і у Кандагарі. Британці розбудовують аеродром у місті Лашкарґах, столиці південної провінції Гельманд, де перебуває понад вісім тисяч військовиків. Американці все частіше постачають необхідні товари для своїх військ у базах на сході й півдні Афганістану, скидаючи їх на парашутах із літаків. Порівняно з 2005 роком кількість таких поставок парашутами зросла увосьмеро.
Проте великі кошти авіаційного транспорту змусили американців і НАТО будь-якою ціною відкрити для себе шляхи постачання через колишні республіки СРСР, які продовжують перебувати у політичній залежності від Москви: Туркменію, Узбекистан, Таджикистан, Киргизію і Казахстан. Командуючий військами Північноатлантичного альянсу в Афганістані генерал Девід Маккірнан визнав, що з цього питання ведуться переговори.
Посилаючись на джерела в Альянсі, англійська «Таймс» стверджує, що у січні НАТО укладе договори про шляхи постачання з Казахстаном, а передовсім з Узбекистаном. «Північним шляхом» товари для західних військ надходитимуть з азербайджанського Баку до каспійських портів Туркменбаші у Туркменії або казахського Актау, а звідти суходолом до узбецького Термезу на кордоні з Афганістаном.
«Північний шлях» буде удвічі довшим від «південного» через Пакистан, але безпечнішим. Казахстан обіцяє американцям авіабазу в Алмати. Американці й НАТО використовують авіабази у таджицькому Душанбе, киргизькому Бішкеку (президент Бакієв кілька днів тому наказав їм полишити країну) і туркменському Мари.
У квітні (під час наради НАТО у Бухаресті) Росія пообіцяла Альянсу логістичну допомогу для західних військ у Афганістані. Транспорт з оснащенням зможе вільно рухатись через російську територію і повітряний простір. Та підписання договору опинилось «на волосині» після серпневої війни Росії й Грузії, у якій Захід став на боці Тбілісі.
Росія декларує, що бухарестські домовленості залишаються в силі, але водночас міністр закордонних справ Сергій Лавров наголошує, що «нормалізація відносин із НАТО не буде легкою». Не чекаючи, коли до неї дійде, восени РФ підписала договори з країнами НАТО, які вважає прихильними до Москви: Німеччиною, Іспанією та Францією.
Натомість за логістичну допомогу Росія і залежні від неї центральноазійські держави хочуть мати більший вплив на афганські справи (узбецький президент Іслам Каримов прямо говорив про це у Бухаресті), а також не бажають, щоб їм вказували на недоліки у демократичному розвитку.
Бажаючи позбутись політичної залежності від Москви та її союзників, західні лідери експериментують ще з одним каналом постачання. «Центральний шлях» може стати альтернативою для шляхів постачання через Пакистан і Росію: найпростішим і найкоротшим є шлях через Іран. Проте він лишається закритим для американців багато років через ворожість між президентами США і тегеранськими аятолами.
також у паперовій версії читайте:

• АЗІЯ З’ЄДНАЛАСЬ З ЄВРОПОЮ
• СТІЙКІСТЬ ДО КРИЗИ

назад »»»