ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ МЕНЕ ТАКИМ...
СПОГАДИ ПРО ПОЛІТИЧНИЙ СЕЗОН-2008, НА ЖАЛЬ, НЕРАДІСНІ.
2009-й ПРИНЕСЕ БІЛЬШЕ УДАЧІ?

2008-й рік поступово відходить в історію, а разом з ним турботи й негаразди, переживання й надії, успіхи і тріумфи... Що ж попереду? Та, зрештою, те саме! Адже життя триває, і давайте, шановні добродії, порадіємо, бодай, цьому фактові. Бо новорічно-різдвяний цикл свят — найкраща нагода для того, аби підбити підсумки і з надією поглянути в майбутнє.

Напередодні Нового року ми традиційно пропонуємо коротко проаналізувати події й факти, що відбулись у вітчизняному політикумі. Сподівань на те, що вершителі наших доль не припускатимуться у Новому році помилок, у нас усе менше. Та все ж... Отже, чим запам'ятався нам 2008 рік?

Січень
Загалом розпочався із такого собі «обережного оптимізму». З одного боку, особливої віри у стійкість нещодавно створених парламентської коаліції та уряду ні в кого не було. Однак наприкінці 2007-го таки вдалося ухвалити бюджет країни (хоча суттєва його корекція вимагалася вже у березні). До того ж, держава, як здавалося, нарешті вийшла з безкінечної виборчої «лихоманки».
Відсвяткувавши новорічно-різдвяні свята, керівники держави — Президент Віктор Ющенко, Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк — зробили суттєвий крок на зовнішньополітичному шляху. Йдеться про так званий «лист трьох» до представників Північноатлантичного альянсу з проханням розглянути можливість приєднання України до плану дій щодо членства в НАТО. Незабаром цей лист став справжньою «бомбою», оскільки некоаліційна частина Верховної Ради влаштувала у сесійній залі таке, чого не бачили навіть парламентські, звиклі до бувальців, стіни.
Протести проти підписання такого листа фактично тривали кілька місяців. А небайдужі до парламентських трансляцій громадяни надовго втратили можливість слухати улюблені радіопередачі — трибуна була заблокована.
Перший місяць року ознаменувався також початком виплати знецінених заощаджень колишнього Ощадбанку СРСР, більше відомих у народі під назвою «Юлина тисяча». Саме такою була одна з передвиборних обіцянок БЮТ, із якою цей блок здобув неабияку підтримку на виборах-2007.
А шанувальникам «політичного трилера» пощастило почути про бійку після засідання Ради національної безпеки та оборони. Зчепилися міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та столичний мер Леонід Черновецький. Подробиці інциденту в суспільстві обговорювали ще довго.

Лютий
«Бійка» перейшла в інші кабінети. Конфліктних установ у лютому було, як мінімум, дві. По-перше, це згадуваний Ощадбанк. Його голову правління Анатолія Гулея усіляко намагалися посунути з місця. Ініціювали «розбір польотів» президентський Секретаріат і члени Партії регіонів. Навіть попри аргументовані й дохідливі пояснення про непрофесіоналізм пана Гулея, досі не віриться, що така увага до його особи не була пов'язана зі згадуваними виплатами «Юлиної тисячі». До речі, тоді ці виплати справді проходили непогано.
Друге місце нагнітання пристрастей — Фонд держмайна. Юлія Тимошенко наполегливо намагалася посадити у головне крісло цього відомства свого однопартійця Андрія Портнова. Президент не менш наполегливо і не менш традиційно виступив проти.
Тим часом активізація зусиль України щодо приєднання до ПДЧ у НАТО неабияк обурила російських колег. Не надто стабільно в лютому було і в Європі. Зокрема, сербський край Косово проголосив свою незалежність, яку незабаром у Старому світі дещо поспішно почали визнавати.
А Генеральна рада Світової організації торгівлі нарешті схвалила рішення про вступ до цієї організації нашої держави.

Березень
Місяць позначився черговим напруженням на газовому фронті. Російський «Газпром» навіть знижував об'єм подачі «блакитного» палива Україні. Хоча, зрештою, проблему вдалося вирішити. Як доводять нинішні, грудневі події,— ненадовго.
У скандальному Косовому загинув український миротворець, що знову спричинило до агресивних заяв з боку опозиції. Причому не тільки і не стільки в плані наполягання на виведенні нашого контингенту звідти, скільки стосовно антиНАТОвської риторики.
Наприкінці місяця утворюється «проект Віктора Балоги» — партія «Єдиний центр», а Віктор Ющенко під час зустрічі з «нашоукраїнцями», буцімто, промовляє крилату фразу: «Балога — це я!».
А ще у березні український парламент ухвалює рішення про дострокові вибори в Києві. А в Росії на виборах президента цілком прогнозовано перемагає ставленик Кремля Дмитро Медведєв.

Квітень
Спершу українську столицю відвідує американський президент Джордж Буш, передовсім для того, щоб продемонструвати Європі підтримку прагненню українського керівництва інтегруватися до НАТО. Проте за кілька днів на Бухарестському саміті альянсу нашій державі поки було відмовлено у прагненні до ПДЧ. Цікаво, що після цього фіаско Президент Віктор Ющенко звільнив послів України в Німеччині (державі, яка не оцінила наших євроатлантичних прагнень) Ігоря Долгова та в Росії Олега Дьоміна. Згодом Дьоміна у Москві замінить міністр «опозиційного» уряду Януковича — Костянтин Грищенко.
Тим часом в Україні практично усі політичні лідери переймаються написанням нової Конституції. У президентському Секретаріаті готують свій проект з бажанням винести його на референдум. Юлія Тимошенко, знайшовши тимчасових (?) союзників серед «регіоналів», переймається своїм варіантом. Президентський текст — за посилення ролі глави держави, прем'єрсько-опозиційний — за парламентаризм. Однак до офіційних представлень обох текстів так і не дійшло, що, власне, й не дивно, враховуючи «зайнятість» головних гравців. Скажімо, у квітні ще більше активізувалася боротьба за Фонд держмайна. Тактична перемога — поки знову за Президентом і Валентиною Семенюк.

Травень
Після серії свят у Верховній Раді — черговий ступор. Цього разу безпрецедентний: 13 травня трибуну заблокували... представники коаліції з БЮТ. Цього дня зі своїм посланням у Верховній Раді мав виступити Президент Віктор Ющенко. Бютівці аргументують свою нестандартну поведінку тим, що Прем'єр-міністрові не дають працювати, вкотре вимагаючи, зокрема, розгляду питання про відставку Валентини Семенюк із посади голови ФДМ. У результаті президентське послання за кілька днів побачило світ тільки у пресі. В ньому діяльність уряду розкритикована, що називається, по всіх статтях.
А ось Юлія Тимошенко погрожує розірвати партнерство з Віктором Ющенком, якщо той не даватиме їй працювати. Як стане очевидно згодом, ця її обіцянка буде виконана. Поки вдалося досягти тимчасового перемир'я, бютівці підтримали зміни до закону про Кабмін, яким права прем'єра було урізано. Втім, розмови про можливу відставку Тимошенко все одно не припиняються.
16 травня Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі.
25 травня у Києві відбулися позачергові вибори мера та Київради. В результаті неграмотної поведінки кандидатів, що могли б конкурувати з Леонідом Черновецьким, той знову перемагає. А за кілька тижнів ще й формує більшість у Київраді.

Червень
Став місяцем «клінічної смерті» (назвемо її так) коаліції демократичних сил. Після офіційного виходу з більшості депутатів Юрія Бута та Ігоря Рибакова в коаліції залишилося 225 «багнетів». Та спроби реанімувати коаліцію не припинялися до кінця другої парламентської сесії. Зокрема БЮТ, за чиїм списком обирали Рибакова, навіть провів міжпартійний з'їзд, де ухвалив рішення про позбавлення його мандату. Однак далі цього справа не пішла.
Ще один член коаліції примусово «виштовхувався» з неї в інший спосіб. «Самооборонця» Давида Жванію з ініціативи президентського Секретаріату хотіли позбавити українського громадянства, а отже, й депутатського мандату. У відповідь він виступив зі звинуваченнями, пов'язаними з отруєнням Віктора Ющенка у 2004 році. Зі слів Жванії виходить, що тодішнього кандидата у президенти взагалі не труїли.

Липень
На початку місяця до України приїздить президент УЄФА Мішель Платіні, щоб особисто подивитися, як йде підготовка до Євро-2012. Попри те, що справи у цьому напрямі далеко не кращі, розмови про можливе відбирання права на проведення футбольного форуму вдалося приглушити. Тимчасово?..
11 липня, в останній день роботи другої сесії ВР, була спроба «регіоналів» відправити уряд Тимошенко у відставку, але марно. Того дня парламент так і не зміг ухвалити зміни до бюджету-2008.
А традиційне політичне затишшя, котре традиційно спостерігається у липні після закриття парламентської сесії, цьогоріч було перерване примхами природи. Так, у багатьох західних областях нашої держави — Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській, Закарпатській, Вінницькій — сталися жахливі повені. Стихія завдала величезних збитків. Щоб ухвалити рішення про спрямування бюджетних коштів до потерпілих регіонів, на позачергове засідання навіть збирається Верховна Рада.

Серпень
Передовсім ознаменувався воєнними діями Російської Федерації проти суверенної Грузії. Для України ця війна стала знаковою з кількох причин. По-перше, наша держава постачала до Тбілісі військову техніку (що, власне, не заборонялося). По-друге, Україна мало не виявилася втягнутою у конфлікт, оскільки на нашій території базуються російські військові кораблі, які, до речі, вирушали до грузинських берегів. По-третє (це найголовніше!), ситуація на Кавказі багатьма аналітиками розглядалася і розглядається, як своєрідна «проба пера» для Росії, котра останнім часом почала неабияк відновлювати свої імперські амбіції.
Українська влада в цій ситуації, на жаль, знову не діяла синхронно. Найрішучішим був Віктор Ющенко, котрий і до Тбілісі зі своїми польським та прибалтійськими колегами з'їздив, і увесь час відкрито виступав проти російської агресії. А от прем'єр Юлія Тимошенко довго мовчала. Лідер опозиції Віктор Янукович узагалі запропонував стати на бік РФ і визнати Південну Осетію та Абхазію незалежними державами. До речі, тут він опинився у не надто привабливому товаристві разом із венесуельським лідером Уго Чавесом та керівниками палестинської організації «Хамас»...

Вересень
Поки що — апогей президентсько-прем'єрського конфлікту. 2 числа, домовившись із «регіоналами», Юлія Тимошенко продемонструвала, що на будь-яку дію знайдеться протидія. Численна критика на її адресу спричинила спільне голосування БЮТ і Партії регіонів за антипрезидентські документи.
Щоправда, така «дружба» тривала недовго — домовитися два найрейтинговіші політики не змогли. Але попередня коаліція все одно була зруйнована. Переговори про формування чогось нового у вересні успіхом так і не увінчалися.

Жовтень
Увечері 8 числа Віктор Ющенко оголосив про розпуск парламенту і призначення позачергових виборів на 7 грудня. Як і торік, з першої спроби відправити Верховну Раду у відставку не вдалося. Спершу бютівці штурмували суди, щоб будь-яким способом домогтися визнання цього указу недійсним. Потім парламент так і не підтримав ідею з виділенням коштів на проведення позачергової виборчої кампанії. Словом, ВР працює й досі, а от конфлікт між керівниками держави та уряду знову виходить на новий щабель.
У жовтні Юлія Тимошенко їздила до Москви. Цей візит не був би аж таким пам'ятним, якби, щоб його здійснити, Юлії Володимирівні не довелося б шукати... літак. Про те, що її літаком скористався для поїздки до Львова Віктор Ющенко, ходило чимало анекдотів. Однак апогеєм була фразочка російського прем'єра Володимира Путіна, мовляв, у Тимошенко «якийсь мазурик забрав літак». Юлія Тимошенко на цю заяву відреагувала лише стриманою усмішкою. Вочевидь, більшої ганьби за своїх керманичів українці ще ніколи не відчували.

Листопад
Найперше пам'ятний відставкою наймолодшого спікера в історії України Арсенія Яценюка. До його честі слід сказати, що він не надто тримався за своє крісло. Головним звинуваченням була нібито фальсифікація найпершого з ухвалених антикризових законопроектів. За очевидної сумнівності таких звинувачень, Яценюк у першому кріслі парламенту не всидів, трьох тижнів не добувши до річної дати свого обрання. А напіврозпущена Верховна Рада знову поринула у пошуки якогось коаліційного формату.

Грудень
«Розвиднилося» аж 9 грудня. Спершу у крісло Голови ВР повернувся Володимир Литвин. Про створення нової коаліції (БЮТ, «Наша Україна — Народна самооборона» та блок Литвина) фактично оголошували аж двічі — 9 і 16 грудня. От тільки офіційно бодай 226 депутатів у цій коаліції так і немає.
Грудень не завершився, тож від наших керманичів можна очікувати якихось сюрпризів. Адже зуміли Президент із прем'єром подарувати державі насолоду слухати їхні перепалки упродовж двох останніх днів. На своїй підсумковій річній прес-конференції Віктор Ющенко у чому тільки не звинувачував Кабінет Міністрів і особисто Юлію Тимошенко — від цілковитої відповідальності за кризу до кришування земельних махінацій у Київській області.
Утім, прем'єр за словом у кишеню також не полізла і наступного дня заявила, що Президент домагається дефолту для запровадження надзвичайного стану, щоб не проводити виборів (треба так розуміти, президентських).

* * *
Такі вони, підсумки політичного сезону-2008. Нерадісні, та що поробиш: маємо таку владу, котра розпочала війну на самознищення. І у 2008 році ця війна, схоже, досягла свого апогею...
Але ж кажуть, що українці — мудра нація. То, можливо, у 2009-му саме час це довести всьому світові? А що, спробуймо!
З Новим роком!

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

назад »»»