ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ФІНАНСИ
САМІ ГРИВНЮ «ОБВАЛИЛИ» ЧИ МВФ ДОПОМІГ?

Курс гривні пішов у круте піке. Зараз наша валюта — лідер девальвації. За останні три місяці вона знецінилась на понад третину, а від початку року — наполовину. Крутішим було тільки піке ісландської крони (-41,2% за три місяці), але країна визнала себе банкрутом. Курс гривні до долара тепер не лише слугує мірилом реальної інфляції для пересічних громадян, а й зачіпає майже всі галузі економіки.

Утім, в Україні є й такі, що вважають: національна валюта не повинна була впасти так низько. Тоді як щоденний курс гривні сягає нових рекордно низьких позначок (за листопад вона подешевшала на 98 коп), Президент України, а в минулому голова Нацбанку Віктор Ющенко заспокійливо заявляє, що для такої шаленої девальвації нацвалюти немає жодних економічних причин. Адже НБУ має 32 млрд валютних резервів, а розбіжності у 3 млрд дол. торговельного балансу і балансу фінансових операцій не є істотною проблемою. Крім того, держава отримала кредит від МВФ. За таких обставин курс гривні мав би становити 5,8–5,9 за долар. Те, що відбувається на валютному ринку,— результат психологічного збурення і спекулятивних операцій. Впродовж 12–15 місяців щоденний попит на валюту становив 350–360 млн дол., нині — 1,8 млрд. Після цього Віктор Ющенко традиційно знайшов коріння курсового зла та інфляції у моделі управління, яку сформував уряд.
У свою чергу, міністр фінансів Віктор Пинзеник вважає позитивним знецінення гривні. У цьому він убачає добрий знак для вітчизняної економіки. Значне зниження курсу гривні, зауважує міністр, надало експортерам суттєві переваги і невдовзі дасть змогу вирівняти торговельний дисбаланс, за якого країна більше купує, ніж продає. Стабілізація валютного курсу, яка ось-ось завершиться, відкриє можливості для реального кредитування національної економіки.
Натомість радник Прем'єр-міністра, екс-голова Нацбанку Сергій Тигіпко називає несправедливим чинний курс гривні до долара. На його думку, при конвертації валютних кредитів у гривневі прийнятним може бути курс не вище 6 грн 30 коп за долар. 6,1–6,3 грн за долар люди змогли б витримати, і банки дочекались би повернення кредитів від своїх позичальників.
Заступник голови НБУ Олександр Савченко теж вважає, що для поліпшення самопочуття експортерів достатньо було б зміцнити американську валюту до 6 грн за долар. Усе, що вище від того рівня,— помилки, які свідчать про неспроможність уряду та банку адекватно реагувати на фінансову кризу. Нинішній курс не є адекватним, його сформувала спекулятивна частина ринку, тож спекулянтів треба з нього прибрати. До речі, зниження курсу гривні на 0,5–1% за одні торги приносить установам, які працюють на валютному ринку, 500–700% річних доходів.
Радикальне посилення нацвалюти, на думку Олександра Савченка, може відбутися у середині наступного року. Стабілізацію валютного курсу він називає однією з передумов скасування мораторію на дострокове зняття банківських депозитів. Однак лише її для позитивного рішення НБУ замало, потрібна ще стабілізація економічної й політичної ситуації.

В усьому винний Нацбанк
Хаотичними та некваліфікованими називає дії керівництва НБУ екс-заступник голови Нацбанку Сергій Яременко. На його переконання, до кризової ситуації у вітчизняній фінансовій системі призвели непрогнозовані та невиправдані ігри з курсом національної валюти навесні та влітку цього року, а також непрогнозована і непрозора політика у сфері рефінансування банків. Через ці дії банківська система не в змозі кредитувати реальний сектор економіки, що є найбільшою перешкодою на шляху виходу із кризи.
Сергій Яременко нагадує, як улітку голова НБУ Володимир Стельмах запевняв, що реальний курс долара — 3–3,5 грн, і має відбутися ревальвація гривні. Та в цих словах було багато неправди. Ринковий курс долара уявити в нашій економіці важко, бо в ній існують різні обмеження. Відхід НБУ від валютного ринку означав різку девальвацію гривні, що призвело до негативних наслідків — погіршення ситуації для вітчизняних виробників, дестабілізації торговельного балансу і фінансової кризи. Світова економічна криза ситуацію лише погіршила. Підкосивши національну економіку і не знаходячи ресурсу у вигляді валютної виручки від основних вітчизняних експортерів, важко утримати курс гривні. У такій ситуації треба витрачати певні валютні резерви (для того вони й створюються) або залучати комерційні банки до утримання курсу.
Такі курсові відхилення, як ревальвація і девальвація національної валюти, наголошує Сергій Яременко, змінюють масштаб цін (в імпорт закладають одні ціни, а в експорт — інші) і ведуть до переоцінки діяльності усіх суб'єктів господарювання. Будь-яка девальвація перешкоджає імпорту й сприяє експорту. Тому національні виробники можуть виграти, але за умов оздоровлення банківської системи, отримуючи від неї кредити. Зараз в Україні інша ситуація — через фінансово-економічну кризу практично не працює банківська система. Нинішній рік для вітчизняного бізнесу був несприятливим унаслідок недолугої курсової й монетарної політики.
Сергій Яременко прогнозує неминучу відставку керівництва НБУ, оскільки своїми нераціональними діями воно остаточно підірвало довіру до банківської системи як наших громадян, так й іноземних інвесторів.
Нинішня ситуація багатьом нагадує каламутну воду, в котрій, як відомо, зручно ловити жирну рибку. Експерти зазначають, що НБУ не контролював діяльність комерційних банків, яким нещодавно видав стабілізаційні кредити. Тож вони скуповували валюту в необмеженій кількості задля спекуляцій. Тепер, щоправда, НБУ має намір скоротити термін рефінансування банків до двох тижнів, аби позбавити їх можливості використовувати отримані кошти для спекуляцій на валютному ринку. Так Центробанк розраховує знизити курс долара, не витрачаючи валютних резервів. Крім того, він планує виходити на ринок із валютними інтервенціями у вигляді аукціонів раз на тиждень. НБУ є незалежним органом, який самостійно визначає курсову політику. Урядові заборонено втручатись у його діяльність.

Рятуватись доведеться самотужки
Фінансові аналітики переконують, що курс гривні й надалі лихоманитиме. У далекій перспективі на міцність нацвалюти тиснутимуть світова криза і вітчизняні вибори; у близькій — сплата податків трохи «відтягуватиме» гривню з ринку, вона може зміцніти на 5–10 копійок. Тож загальна тенденція — послаблення національних грошей збережеться до кінця 2009 року. Тож заощаджувати кошти вигідно у доларах. А ось заробляти на коливаннях валютного курсу аматорам навряд чи вдасться.
Гривня має дешевшати, бо всі джерела її міцності зараз не спрацьовують. Значно знизився експорт, менше грошей пересилають українські заробітчани з-за кордону, майже припинились інвестиційні процеси й інвестори виводять гроші з України. Песимісти очікують подальшого зростання курсу долара та остаточної втрати довіри населення до банків. Курс американської валюти йде вгору, де стеля, не знає ніхто. Утім, навіть за захмарним курсом у вільному продажу долари знайти важко. Населення, котре швидко біднішає, опинилось між двома вогнями, чим дорожчий долар, тим важче віддавати валютні кредити. 47% позик видано у валюті, в Україні, де офіційну зарплату видають у гривнях, це є критичною масою. Банкіри побоюються, що позичальники невдовзі відмовляться повертати борги.
На цьому святі життя непогано почуваються «міняйли», які користуються штучним дефіцитом валюти і, як у 1990-ті, активно пропонують свої послуги. До того ж, Нацбанк вирішив підкинути їм чималий шматок роботи, ухваливши постанову, якою вимагає від банків з 1 січня 2009 року перейти на торгівлю валютою лише власними касами, тобто з нового року в Україні зникнуть обмінники. Своєю постановою НБУ зобов'язав банки розірвати угоди з партнерами, що працюють в обмінних пунктах на агентських угодах.
Експерти запевняють, що наслідком ліквідації обмінників буде збільшення обсягів «тіньового» ринку і зменшення надходжень до місцевих бюджетів. Приміром, нині в Києві працює 614 пунктів обміну валюти, з них 369 — за агентськими угодами. Цілодобово в столиці обертається через обмінники 6 млн дол., 3 млн євро, 61 млн російських рублів. Якщо буде скасована діяльність обмінників, ці суми одразу перейдуть у «тінь». Тому «тіньовий» ринок суттєво побільшає. Наразі відрахування до столичного бюджету від діяльності тих пунктів становить близько 13 млн грн на рік. Після закриття обмінників столичний бюжет їх не дорахується.
Валютна лихоманка призвела до іншої — золотої. Золоті зливки (найпопулярніші — 100–250 г) і монети можна придбати у банківських касах. Попит на них зростає, разом з ним і ціна. Золото — то народна валюта. Вона не залежить від політики держави, економічних помилок, політичних протистоянь. Одначе знавці радять не квапитись, бо можна купити дорого, а продати за безцінь. У виграші будуть ті, у кого залізні нерви, а на руках готівка, байдуже, в якій валюті. Зберігати гроші у домашньому сейфі, чекаючи на шанс придбати щось задешево, застерігають фахівці, теж не найкращий варіант. Зрештою, їх можуть вкрасти.

У чому фішка?
Економісти називають кілька причин падіння гривні — від величезного дефіциту торговельного балансу, коли імпорт на кілька мільярдів перевищує експорт, до великих запозичень наших банків і компаній, які через світову фінансову кризу втратили доступ до дешевих закордонних кредитів. Ще одним чинником зниження курсу гривні стало скорочення валютних надходжень від експортерів, передовсім підприємств металургійної галузі, які через зменшення попиту на світових ринках і високу (порівняно з конкурентами) собівартість продукції були змушені скоротити виробництво. За таких умов увесь тягар зменшення ваги національної валюти покладено на пересічних українців. Особливо тих, хто наважився взяти кредит, не подумавши про можливі проблеми. Треба запам'ятати золоте право кредитування: позику треба брати у тій валюті, в якій отримуєш зарплату.
Масові валютні кредити видавали не тільки на авто, а й на нерухомість. Застава квартири за таким кредитом разом із ризиком втрати роботи під час кризи є реальною перспективою для багатьох українців. Міністр фінансів Віктор Пинзеник каже, для того, аби запобігти масовій хвилі неповернення кредитів, уряд пропонуватиме банкам піти назустріч своїм боржникам і дозволити повертати валютні кредити у гривнях. Для банків це вигідно, бо якщо кредит не повертають, він переходить до розряду поганих і його відносять на втрати. Якщо банк іде назустріч позичальникові, то частина кредиту залишається поганою, а інша — хорошою.
Ще одним чинником падіння гривні називають психологічний, коли стурбовані політичною та економічною ситуацією люди почали забирати свої депозити з банків і, за звичкою, намагалися вкласти ті кошти у долари. За підрахунками НБУ, за листопад населення забрало з банків близько 5 млрд грн, а у жовтні депозити зменшились на 9 млрд. Тож НБУ заборонив комерційним банкам не тільки достроково видавати депозити, а й погрожує ужорсточити нормативи для фінустанов, які все ж таки повертають гроші клієнтам.

Вимушений мораторій
Банкіри зауважують, що мораторій на видавання депозитів має припинити панічні настрої серед населення. Проте вони хочуть, аби НБУ пояснював людям необхідність такого кроку. Повертають гроші тим, хто може довести, що вони їм потрібні саме зараз, приміром, якщо в сім'ї хтось народився чи помер. Але Нацбанк не тільки задля збереження ліквідності деяких банків і загалом платіжної системи, а й на виконання умов, на яких Україна отримала кредит від МВФ, запровадив мораторій на зняття депозитів фізичних осіб. Та, напевно, це треба було підкріпити публічними виступами й роз'ясненнями, згадавши, як чотири роки тому під час Помаранчевої революції був запроваджений аналогічний мораторій, яким було зупинено паніку відпливу грошей з банків. Та він проіснував лише місяць.
Юристи кажуть, що мораторій НБУ на повернення депозитів суперечить Конституції, Цивільному кодексу та багатьом законам, які гарантують недоторканність приватної власності, до якої належать і банківські вклади. Клієнт, котрий звернувся до банку з вимогою повернення вкладу, має на це беззастережне і безумовне право. Саме у цей момент у банка настає строк зобов'язання з повернення вкладу, навіть якщо він був внесений на триваліший термін. НБУ відчуває свою безкарність і дивиться на реакцію суспільства. Воно мовчить, якщо мовчатиме й надалі, то може дочекатись інших, ще цікавіших постанов Нацбанку.

Інший бік «медалі»
Однак у падінні гривні, за яке так критикують Нацбанк, є ще одна суттєва причина, нагадують експерти. Скасування валютного коридору і запровадження «плаваючого» курсу гривні — одна з найважливіших вимог МВФ для надання Україні кредиту. До нинішньої весни НБУ утримував курс гривні на певному рівні, але з травня відпустив валюту в межах курсового коридору. На думку більшості аналітиків, режим «плаваючого» курсу гривні поза коридором згубний для української економіки. Наша держава багато років жила в умовах стабільності національної валюти, тому різкі стрибки курсу гривні «підігрівають» паніку на валютному ринку. До того ж, варто згадати, що рецепти МВФ не завжди позитивно позначалися на економіці країн, які переживали кризу. Наприклад, економічний колапс в Аргентині у 1999-му посилився після того, як країна почала дотримуватись рекомендацій МВФ. Деякі вимоги фонду до України теж суперечливі. Він вимагає різко скоротити витрати бюджету наступного року. Але виконавши всі ті вимоги, уряд і НБУ можуть лише посилити кризові явища у вітчизняній економіці.
Мотиви висування жорстких вимог до країн-боржників прості. Так фонд перевіряє цільове використання позичених коштів. За логікою, він зацікавлений, аби країна швидше вийшла з кризи і вчасно погасила кредит. Та бувають гіркі винятки, як, скажімо, з Аргентиною.

Олена КОСЕНКО

також у паперовій версії читайте:

назад »»»