ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ПРИСТРАСТІ НАВКОЛО П’ЯНОГО ІНЦИДЕНТУ

Уже місяць поспіль громадськість жваво обговорює скандальний інцидент, що стався за участю помічника прокурора Подільського району Києва. По правді кажучи, у цій справі, що набула неабиякого резонансу, давно б пора поставити крапку. Проте у ній ще можуть бути несподівані повороти і неочікуваний фінал, тому вона потребує пильної уваги з боку колег-журналістів. Тож нагадаємо читачам обставини цих подій.

Увечері 8 жовтня 2008 року екіпаж роти патрульної служби Подільського райуправління ГУМВС України в м. Києві у складі трьох працівників приступив до дещо незвичного патрулювання житлового масиву Виноградар. Незвичність полягала у тому, що на задніх сидіннях їхнього автомобіля була знімальна група телеканалу «1+1», та попри це, службу мали нести, як завжди. Може навіть якісніше і ретельніше, ніж завжди.
На одній з тролейбусних зупинок наряд помітив звичну для міліцейського ока картину у вигляді бійки: п’яний хлопець чіплявся до двох чоловіків і наносив їм удари кулаком, за що отримував удари у відповідь, падав на асфальт, але щоразу піднімався і знову ліз битися.
Правоохоронці зробили хуліганові зауваження, але оскільки той відповів їм брутальною лайкою, на нього надягли кайданки, посадили у машину і, взявши письмові пояснення у свідків події, доставили бешкетника до територіального відділу міліції.
Тепер зробимо невеликий юридичний відступ.
Якби цей хлопець, нікого не зачіпаючи, лише був п’яним на вулиці, його можна було б притягти до відповідальності за ст. 178 Кодексу України про адміністративну відповідальність (КУАП) — «Поява у громадських місцях у п’яному вигляді». Стягнення за це невелике, зазвичай попередження або штраф від 17 до 85 грн. Але для того, щоб скласти протокол, порушника можна затримати на термін до трьох годин і доставити у відділок міліції.
У цьому разі хлопець не лише був п’яний, а й чіплявся до громадян, ображав їх нецензурною лайкою, а це вже — ст. 173 КУАП («Дрібне хуліганство»), за що можна отримати не лише штраф від 51 до 119 грн, а й адмінарешт до 15 діб.
Проте на цьому перелік гріхів нашого героя не завершується. Під час затримання він вчинив злісну непокору законним вимогам правоохоронців, через це до нього були застосовані фізична сила і кайданки. Такі дії кваліфікуються ст. 185 КУАП і стягнення за це теж передбачено у вигляді адмінарешту строком до 15 діб.
І ось дорогою з місця пригоди до відділку міліції з’ясовується, що затриманий 28-літній хлопець є працівником прокуратури і обіймає посаду помічника прокурора району. На міліціянтів екіпажу патрульної служби це особливого враження не справило. Їхня справа — знешкодити розбишаку, доправити його до відділку, а потім у письмовому вигляді доповісти черговому про те, що сталося. Закон, мовляв, однаковий для всіх. Правоохоронці так і вчинили: порушника, який не протверезів і продовжував хуліганити, доставили і передали черговому по відділку. Йому ж поклали на стіл свої рапорти й пояснення свідків про обставини події.
На цьому перша дія комедії закінчилася. Бійці екіпажу показали себе вправними охоронцями порядку, яких не залякаєш ні бандитськими ножами, ні прокурорськими посвідченнями. Юнак із прокуратури осоромив своє відомство. Тележурналісти, котрі знімали на відеокамеру увесь хід подій, отримали видовищний сюжет.
Наступна частина більш заплутана і не з найкращого боку характеризує правоохоронні органи.
Згідно із законом працівники прокуратури є службовими особами, які не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Тобто на них не може бути складений протокол ні за 178-ю, ні за 173-ю, ні за 185-ю статтями, вони не можуть бути засуджені до штрафу чи тим більше до адмінарешту. Проте це не означає, що вони лишаються безкарними. За скоєння адміністративного правопорушення працівників прокуратури притягають до дисциплінарної відповідальності, на них накладають інші стягнення. Це — догана, пониження в посаді, звільнення з органів прокуратури. Можете вірити чи ні, але для них це іноді страшніше, ніж штраф або 15 діб арешту.
Що ж мало відбутися після того, як порушник був доправлений до чергової частини відділку, а письмові матеріали лягли на стіл черговому? Правильно — той повинен був сповістити про це керівництво прокуратури: «Наші хлопці, мовляв, затримали вашого працівника. Всі обставини викладено у рапортах і поясненнях. Тож приїдьте, заберіть і робіть з ним те, що вважаєте за потрібне. Бо ми з ним далі не маємо права нічого чинити». Черговий так і зробив. До відділку прибув заступник прокурора Подільського району, але матеріали не забрав і службового розслідування у справі не організував. Затриманого відпустили лікуватися від наслідків перепою.
Керівники Подільського райуправління теж дали маху. Замість того, щоб доповісти керівництву Головного управління міліції Києва про те, що за п’яне хуліганство затриманий працівник прокуратури (але остання на цю подію ніяк не реагує), на ділі зробили все, аби тихенько зам’яти неприємну історію. Напевно, не хотіли конфліктувати із грізним наглядовим відомством.
Але ні та, ні інша сторона не врахували, що обставини події були задокументовані представниками «четвертої влади», котрі видали в ефір цей сюжет, і мільйони телеглядачів на власні очі побачили, як п’яний працівник прокуратури бешкетує у відділку міліції. Тож сталося так, що керівники як Міністерства внутрішніх справ, так і Генеральної прокуратури дізналися про цей інцидент не з ранкового зведення подій, яке кладуть їм на стіл помічники, а з вечірніх теленовин.
Неважко уявити, що їхньому обуренню не було меж. Якщо посадові особи Подільського райуправління міліції відбулися легким переляком — усе ж таки їхня провина лише у тому, що не доповіли про надзвичайну резонансну подію, то реакція Генеральної прокуратури на дії підлеглих була суворішою. Олександр Медведько призначив комплексну перевірку діяльності Подільської прокуратури, а колегія ГПУ невдовзі дійшла висновку, що прокурор цього району заслуговує на звільнення із займаної посади, а помічник прокурора, з вини якого стався п’яний інцидент, узагалі має бути звільнений з органів прокуратури. Щоправда, оскільки обоє досі перебувають на лікарняному, остаточне вирішення кадрового питання відкладено до їхнього одужання.
Одначе на цьому історія, на жаль, не закінчилася. Ледь не того ж дня, коли ГПУ дійшла таких невтішних висновків щодо своїх працівників, прокуратура Києва 23 жовтня поточного року винесла постанову про порушення кримінальної справи щодо двох працівників міліції, які у складі того самого екіпажу брали участь у затриманні п’яного дебошира з прокурорським посвідченням. За фактом перевищення влади з їхнього боку, тобто за ст. 365 Кримінального кодексу України. Так би мовити, з хворої голови на здорову.
Такий несподіваний поворот викликав стурбованість міліцейської громадськості. На захист своїх колег стала Київська міська організація профспілок атестованих працівників міліції, керівник якої Петро Васюк навіть провів публічну прес-конференцію, на якій повідомив про абсурдність підозр щодо законності дій правоохоронців.
Викликає подив ще й така деталь. Від моменту порушення кримінальної справи минуло три тижні, а по ній ще не було проведено жодних слідчих дій: ніхто не був допитаний, не кажучи про те, що комусь пред’являли якісь обвинувачення чи обирали міру запобіжного заходу. Між тим усі дії правоохоронців задокументовано телевізійниками, і під час перегляду відеозйомок легко встановити, чи було застосування сили з їхнього боку адекватне діям затриманого правопорушника, чи ні. Та й звичайна логіка підказує, що не стали б міліціонери перевищувати свої службові повноваження, перебуваючи під прицілом незалежної відеокамери.
Тож складається враження, що ця кримінальна справа була порушена, як кажуть, «для галочки», аби тримати міліціонерів у «підвішеному» стані. Адже кому приємно від того, що проти тебе порушено справу. Навіть якщо ніяких звинувачень не висунуто.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД
• ПОДАРУНОК ВІД ІНТЕРПОЛУ
• РОЗПІЗНАТИ ЗЛОДІЯ ДОПОМІГ МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН

назад »»»