ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ПРОКУРАТУРА ПІДОЗРЮЄ ТРАНСПОРТНУ МІЛІЦІЮ В ОКОЗАМИЛЮВАННІ

Останнє засідання колегії Генеральної прокуратури України було присвячене криміногенній обстановці на транспорті, зокрема залізничному. Нині залізниця з її інфраструктурою — це величезний механізм із бюджетом у десятки мільярдів гривень і штатом чотириста тисяч працівників. Коли до цього додати усіх пасажирів, які знаходяться в потягах, електричках, залах очікування та на перонах, то вийде, що на всіх об'єктах «Укрзалізниці» водночас перебуває близько мільйона осіб, серед яких обов'язково знайдуться і крадії, й грабіжники, і хулігани.

Увесь цей комплекс обслуговують шість лінійних управлінь міліції, підпорядкованих загальнореспубліканському Управлінню МВС України на транспорті. Загальна кількість особового складу транспортної міліції— вісім тисяч працівників. Їхніми силами щороку реєструється близько 12 тисяч злочинів. Найбільш «популярні» серед них— перевезення наркотиків (4 тис.), крадіжки (3 тис.) і економічні злочини (2 тис.). Трапляються, звичайно, й навмисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження та зґвалтування, але їхня кількість порівняно невелика — щороку близько півсотні.
Якщо вірити міліцейській статистиці, то розкриття злочинів на транспорті становить 85 відсотків. Однак прокуратура, як орган, що здійснює нагляд за діяльністю міліції, її статистиці не вірить, і вважає, що лінійні органи внутрішніх справ не реєструють тисячі повідомлень про злочини. Тож і відсоток розкриття значно завищений.
Слід зазначити, що приховування злочинів від обліку — для міліції «вічна» тема. Непримиренну війну цьому явищу оголошували всі міністри: і Юрій Кравченко, і Микола Білоконь, і Василь Цушко, і Юрій Луценко, проте до повної перемоги ще далеко. Принаймні заступник міністра Володимир Євдокимов, який на цій колегії був представником МВС, не зміг нічого заперечити у відповідь на докори з боку Генерального прокурора Олександра Медведька.
Цікаво, що недобросовісні міліціянти, котрі працюють із заявами громадян, дещо змінили тактику. Коли раніше вони намагалися будь-що не приймати заяви від потерпілих, то тепер вони їх приймають, але після перевірки безпідставно виносять постанови про відмову в порушенні кримінальної справи нібито за відсутністю складу злочину. В такому разі виходить, що заяву від людини прийнято, але злочин, скоєний проти неї, на обліку не стоїть.
Завдання прокуратури — ретельно перевіряти відмовні матеріали і за потреби вносити свій протест. Тобто скасовувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і водночас її порушувати. Начебто звичайна юридично-правова процедура, але за дев’ять місяців цього року таких постанов щодо транспортної міліції винесено рекордну кількість — 387. Хоча в минулі роки за аналогічний період їх рідко коли набиралося більше сотні.
Ще один кричущий факт, який свідчить про бездіяльність міліції, стосується того, що її працівники оперативним шляхом не виявили жодного злочинного угруповання, при тому, що такий поширений на транспорті злочин, як викрадення вантажів, зловмисники можуть скоїти лише у змові з працівниками залізниці, тобто у складі організованої злочинної групи. Виникає логічне запитання: чим же тоді займається потужне управління по боротьбі з організованою злочинністю, яке функціонує в структурі УМВСТ? Чи, може, організованої злочинності на транспорті уже немає? Та ні, є. Це підтвердила Генеральна прокуратура, повідомивши про викриття одного з таких угруповань, яке із залізничних вагонів систематично викрадало металопродукцію — приблизно на 100 тисяч гривень. А найсумніше те, що до складу цього ОЗУ входив... оперуповноважений Лінійного управління міліції на Донецькій залізниці, котрий контролював і супроводжував процес. Тільки викрили це угруповання оперативники не МВС, а СБУ.
Чимало докорів на цій колегії прозвучало й на адресу «Укрзалізниці», яку на нараді представляв виконуючий обов'язки її директора Віктор Чорний. Було зазначено, що підприємства залізниці часто не складають комерційні акти про нестачу вантажів, як того вимагає Закон «Про залізничний транспорт». А якщо й складають, то не відправляють їх до органів внутрішніх справ, аби ті проводили перевірки і розслідування, а відтак шукали й притягували до кримінальної відповідальності ймовірних розкрадачів. Зокрема, цьогоріч із 16 тисяч таких актів до міліції було скеровано менше третини. У прокуратурі виявили чимало випадків, коли залізниця змушувала вантажоотримувачів відмовлятися від своїх законних претензій.
Проте Олександр Медведько не став ухилятися від критики свого відомства та зауважень до деяких прокурорів. Аби поліпшити його роботу, він запропонував обдумати питання про повернення до моделі транспортних прокуратур, які функціонували раніше за галузевим принципом на правах обласних. Приміром, працювали донедавна в парі Південно-Західна прокуратура та Лінійне управління міліції на Південно-Західній залізниці, магістралі якої, до речі, пролягли територією шести областей України. Проте під час реорганізації Південно-Західну прокуратуру скоротили, а її функції передали обласним прокурорам, від чого нагляд за роботою як міліціонерів, так і залізничників послабився.
Отже, логіка Генерального прокурора цілком зрозуміла, але його дії в означеному питанні не надто послідовні. Нагадаємо, що недавно (влітку цього року) за його наказом було розформовано Дніпровську транспортну прокуратуру, яка за галузевим принципом здійснювала прокурорський нагляд за підприємствами водного та повітряного транспорту. Приводом для такого рішучого кроку був слабкий нагляд з її боку за роботою міліції на одному з підпорядкованих їй об'єктів, а саме міжнародному аеропорту «Бориспіль», де кількість крадіжок вантажів і багажу пасажирів перевищувала усі можливі рамки пристойності. Відтоді її функції були розподілені між прокуратурами Києва та Київської області, але, вочевидь, криміногенна обстановка від тієї реорганізації кращою не стала.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРЕКРИТО ЩЕ ОДИН КАНАЛ ПОСТАЧАННЯ ДІВЧАТ ДО ТУРЕЧЧИНИ
• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»