ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
КНИГА ОДНОРАЗОВОГО ЧИТАННЯ
Історики стурбовані тим, що нинішнє будівництво в центрі Сум мало рахується з археологічною цінністю міського центру. Ілюзія дотримання формальностей начебто й створюється, але підприємці вдаються до інших хитрощів, аби тільки «вихопити» земельну ділянку.

Сумські краєзнавці стверджують, що насправді забудова проводиться за варварською методикою і обласний центр втрачає свою історію, і це тоді, коли археологічний шар у Сумах — практично на порівняно невеликій, цілком доступній для проведення досліджень глибині — 2,5 м.
Спостерігається дивовижна схожість у забудові ділянок у центрі міста. Реконструкція найстарішого сумського району — Соборної й Воскресенської — велася навдивовижу прискореними темпами. Про жодні археологічні розкопки не йшлося, тоді як ціннішої для дослідників землі у місті немає.
Продовженням цього процесу стала цьогорічна забудова кордону Сумської фортеці — Козацького валу. На розі завулку Терезова і вулиці Кооперативної будівельники посилаються на те, що, мовляв, до них землю досліджували чернігівські археологи.
На розі вулиці Кооперативної й завулку 9 Травня колись проходила міська стіна. Ті цеглини приречені, так само, як й історичні будівлі, розкопані при спорудженні міжвузівської бібліотеки за Інститутом прикладної фізики. Звичайно, ініціатори зведення закладу, потрібного для культури й освіти не лише обласного центру, оперують вагомими аргументами, одначе історичний шар ґрунту втрачений для археологів.
Так само лишиться нез’ясованою таємниця підземних ходів, що входили до системи захисних споруд Сумської фортеці. Під старою забудовою вздовж вулиці Воскресенської аж до однойменної церкви тягнуться підвали. На будівництві всі могли побачити у котловані зріз частини старовинних підземних ходів.
Під час спорудження приміщення єпархіального управління, що біля Спасо-Преображенського собору, будівельники розкопали чимало старовинних поховань. Перший храм, ще не кам’яний, а дубовий, був саме там. Із ХVII ст. кілька разів перебудовувався. За традицією, навколо храму ховали священиків і знатних сумчан, котрі сприяли церковній справі. На місці нинішнього єпархіального управління утворився некрополь. Одначе знайдені кістки разом із землею вивезли кудись. А дощі тривалий час вимивали кістки...
Будівельники досі знаходять цікаві речі й споруди ХVIII ст. Це період козацтва. Рештки кераміки, мідні монети і навіть кремнієві знаряддя періоду палеоліту. Одначе рідкісних знахідок останніми роками було небагато.
Сумське городище — пам’ятка археології місцевого значення Х–ХІІ і XVII–ХVIII ст., яка рішенням виконкому обласної ради одержала статус такої, що охороняється державою. Тут можливі цікаві знахідки.
— Нам удалося у межах міста відрегулювати ситуацію, і я, і мої колеги з Полтави й Чернігова, за потреби, проводимо розкопки,— розповідає представник державної охоронної археологічної служби в Сумах Віктор Звагельський.— Проте бувають законослухняні забудовники, а трапляються й не дуже. Якщо так триватиме, років за двадцять ми взагалі позбудемося своєї історії.
— Спостерігаємо варварське ставлення до історії міста,— ще рішучіше висловлюється історик Олег Корнієнко.— Йдеться про шар ґрунту — книгу, яку можна прочитати один раз. У нас він просто руйнується. У більшості міст України є археологічні інспекції. За надані ними послуги місто отримувало б певну платню від підприємців, що бажають будувати.
Знахідки у Сумах багато чим можуть прислужитися історії гончарства. Кілька горнів для обпалювання керамічних виробів і скла виявили на початку вулиць Кірова і Петропавлівської. Гончарний горн у дворі «Укрпромбанку», за словами працівника Сумського краєзнавчого музею Лариси Бєлинської, призначався для обпалювання посуду. У знайденому на будівництві бібліотеки на вулиці Жовтневій, певніше за все, обпалювали скло. Раніше виявили горн на місці теперішньої обласної прокуратури, він використовувався для обпалювання кахлів — облицювальної плитки. Нещодавно на місці будівництва по сусідству виявили ще один горн, призначення якого лишається не відомим.
У Сумах історія й сучасність перебувають на невеликій відстані — близько 2,5 м. Проте через швидкісну забудову історичного центру міста відстань та, схоже, невдовзі буде нездоланною. На території обласного центру є ще кілька відомих археологічних пам’яток. Скіфські поселення на Дуровщині, поблизу м’ясокомбінату, біля будинку-музею А. Чехова на Луці, там же черняхівське поселення і давньоруське городище, ймовірно, місто Липовицьк, черняхівське поселення на Роменській і пам’ятки ХVII–XVIII ст. на вулицях Троїцькій, Новомістенській і Горького. Які з них дочекаються археологів, сказати важко.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• МОЄ МІСТО — МОЯ ФОРТЕЦЯ

назад »»»