ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДУХОВНІСТЬ
ВІД УСЯКОГО ЗЛА
14 ЖОВТНЯ — СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Старовинне народне свято Покрови Пресвятої Богородиці, або Покрови пов’язане з культом поминання предків і творення нових родин. На цей час мають завершуватися усі польові роботи.

Виникло свято Покрови у X ст. Саме тоді на Грецію напали араби. Оточивши Константинополь, сарацини, себто араби, намагалися поневолити городян. 1 жовтня, за старим стилем, константинопольці зібралися на всеношну відправу до Влахернської церкви. Під час богослужіння Андрій юродивий, начебто виходець з України, та його учень Епіфаній побачили у горішній частині храму образ Божої Матері, який був осяяний небесним світлом, із сонмом святих. Преклонивши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн — про спасіння їх від лиха та страждань. Закінчивши молитву, вона зняла з голови покрив (друга назва — «омофор») і розпростерла його над тими, хто молився у храмі, захищаючи тим самим їх від ворогів видимих і невидимих. Цей покрив блищав «паче променів сонячних». Богородиця просила Ісуса Христа прийняти молитви всіх людей, які звертаються до її заступництва. Потім вона зникла, невидимим зробилося і покривало, але люди довго відчували благодать, що осіняла храм. Таке видиво надало грекам впевненості у своїх силах, і вони вирушили у бій. Чужинці мусили відступити. Відтоді свято Покрови стало всенародним.
Оскільки Київська Русь прийняла християнство з Константинополя, відповідно було запроваджене і це свято. Щоправда, за цей час воно набуло багатьох національних рис.
Загальновідомим є акафіст, де часто повторюються такі зворушливі слова: «Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором».
Покрова в Україні належала до великих свят. У багатьох селах на її честь будували й освячували храми.
За давньою традицією вважалось, що осінь — найблагодатніша пора для весільних гулянь. Із давнини дійшло переконання, що як Покрова накриває траву листям, землю снігом, а воду льодом, так і дівчат має накрити вона шлюбним вінцем.
У народі існує безліч легенд про те, як ощедрює Покрова дівчат своєю ласкою. Вона милостива до тих, хто слухав й шанував батька-матір, переймав неньчину науку до праці, охайності, підтримував духовну і фізичну чистоту. Однак Покрова є непоступливою, якщо дівчина зневажала моральні звичаї, нехтувала традиційними законами суспільного життя.
Свято Покрови було останнім терміном найманих робітників. Вони мали працювати від весняного Миколи (22.05) і до Покрови. Останній день був початком скріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покрову заробітчани влаштовували пишні колективні учти.
У цей час починались покровські ярмарки. У молоді завершувались хороводи й починався час вечорниць, які були важливою формою дозвілля, бо сприяли знайомству, підготовці до майбутнього подружнього життя.
Господарі стежили за погодою. Якщо на Покрову вітер віяв із півночі — це ознака, що зима буде холодною і з великим снігом, а як з півдня, то теплою; якщо до 14 жовтня опаде листя з вишні, зима буде теплою, коли листя тільки жовкне — лютою і сніжною.
Великої популярності культ Покрови Богородиці набув у XVII— XVIII ст. За гетьманування Івана Мазепи почалось активне будівництво церков і виготовлення ікон. При виготовленні ікон Покрови місцеві маляри широко використовували національних дійових осіб — Мати Божа тримала під своїм покровом Б. Хмельницького, І. Мазепу, багатьох єпископів, а згодом польських королів і російських царів.
На Запорожжі культ Покрови виник значно раніше, ніж у гетьманщині. Запорозькі козаки 1659 року збудували у Чортомлицькій Січі церкву на честь Богородиці, яку було освячено 14 жовтня.
Існує переказ, що після зруйнування Січі за наказом Катерини ІІ у 1775 р. козаки, які пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, узяли із собою образ Пресвятої Покрови.
Пресвята Богородиця стала своєрідним символом і покровителькою не тільки козацтва, а й усієї України.

І. НЕГРЕЙЧУК
також у паперовій версії читайте:

• У ГАРМОНІЇ ІЗ СОБОЮ І ВСЕСВІТОМ
• БАТУРИНСЬКА ПИСАНКА

назад »»»