ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
УЗЯВ БИ Я ПУТІВКУ...
Україна успадкувала від колишнього Союзу потужну санаторно-курортну базу, здатну приймати водночас сотні тисяч відпускників. Звісно, що за час, який минув відтоді, вона зазнала значних змін. Якщо бути відвертим, то далеко не всі вони були їй на користь... Зважаючи на актуальність проблеми, я звернувся до Володимира Бондаренка — начальника управління курортів МОЗ України з проханням розповісти про те, як функціонує галузь, з якими проблемами стикається.

— Мабуть, нікого не треба переконувати у тому, що санаторно-курортна система неабияк сприяє зміцненню здоров’я нації,— говорить Володимир Васильович.— Останнім часом, як відомо, її здоров’я значно погіршилося. Причин багато. Але, як на мене, не останню роль відіграло те, що різко скоротилася кількість тих, хто міг побувати в оздоровницях. Хоч Україна має розвинуту мережу санаторних закладів, яка налічує понад три тисячі суб’єктів, посідаючи за рівнем забезпеченості курортними лікувальними ресурсами одне з провідних місць у Європі. Нагадаю, що після того, як парламент ухвалив Закон України «Про курорти», почала створюватися система державного регулювання в цій сфері. Щоправда, вона поки перебуває на стадії становлення. Але тривожить те, що, незважаючи на перехідність, окреслилась тенденція до комерціалізації курортів, що, звичайно, не може не позначатись на вирішенні соціальних проблем, пов’язаних із лікуванням та оздоровленням найбільш незаможних верств населення. Тому, вважаю, вкрай важливо виявляти допустимі межі дії ринкового механізму у санаторно-курортній сфері.
— Скільки ж санаторно-курортних закладів знаходиться під юрисдикцією МОЗ України?
— У нашому підпорядкуванні перебувають 37 спеціалізованих санаторіїв, загальна планова потужність яких становить 9346 ліжок. Усі вони утримуються за рахунок бюджетних коштів і, функціонуючи цілорічно, працюють на виконання державних програм, зокрема, «Санаторне лікування хворих на туберкульоз» і «Санаторне лікування дітей і підлітків із соматичними захворюваннями (крім туберкульозу)».
— Не обходиться, мабуть, без проблем, Володимире Васильовичу?
— Торік на фінансово-господарську діяльність санаторіїв було асигновано 16742 грн. Іншими словами, всі вони були профінансовані на 100 відсотків від плану. Але біда у тім, що план цей становив лише 70 відсотків мінімальних потреб. Видатки, передбачені на розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази всіх оздоровчо-лікувальних закладів, були 20–30 відсотків. Зважаючи на цифри, які я назвав, можна говорити про підтримання у більш-менш належному стані їхньої інфраструктури.
В Україні спостерігається пандемія туберкульозу: згідно з офіційною статистикою цією недугою уражено понад 500 тисяч людей, хоча незалежні експерти кажуть, що їх значно більше. Одним із дієвих заходів є санаторно-курортне лікування уражених паличкою Коха. Воно здійснюється в 26 санаторіях, які розраховані на 4690 ліжок. Загалом у них проліковано майже 40 тисяч хворих, найбільшу частку з яких становлять представники найменш соціально захищених верств населення: інваліди, діти-сироти, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи. Головною проблемою, що негативно позначається на лікувальному процесі, є забезпечення повноцінного харчування хворих. Минулого року санаторіям протитуберкульозного профілю були виділені додаткові кошти на продукти харчування, що дало змогу привести вартість одного ліжко-дня по продуктах харчування у відповідність до натуральних норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів. Конкретно кажучи, торік хворий отримував харчування вартістю понад 22 гривні на день.
Серед недоліків, характерних для санаторіїв туберкульозного профілю, основним є невиконання ними планових показників. Це пов’язано насамперед з їхньою вкрай незадовільною матеріально-технічною базою. Більшість будівель, у яких розміщено санаторії, зведено ще на початку минулого століття, вони потребують капітального ремонту. Особливо це стосується санаторіїв Південного берега Криму та Одеського регіону.
— У підпорядкуванні МОЗ знаходяться і дитячі санаторії...
— Маємо 13 санаторіїв для лікування дітей із соматичною патологією майже на чотири тисячі ліжок. Лише минулоріч у них проліковано майже 40 тисяч хлопчиків і дівчаток. Із них понад 15 тисяч інвалідів, дітей, які живуть в районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із загальної кількості дітей, котрі отримали санаторно-курортне лікування торік у санаторіях для хворих із соматичною патологією, понад 16 тисяч проліковано в санаторіях пульмонологічного і кардіоревматологічного профілю, а в закладах гастроентерологічного та психоневрологічного профілю — більш ніж 12 тисяч.
— Володимире Васильовичу, до яких заходів має вдатись держава, міністерство, щоб показники, за якими оцінюють діяльність санаторіїв, суттєво поліпшувались?
— Нагальною є проблема акредитації санаторно-курортних закладів і туристичних комплексів, що використовують природні лікувальні ресурси для оздоровлення. Переконаний: створення фахової комісії з акредитації закладів галузі дасть змогу визначити відповідність нормативної та лікувально-діагностичної бази, інфраструктури закладу певному рівню акредитації, підвищить рівень допомоги, яку отримують тут люди. Чи не найважливішим питанням є підготовка кадрів для роботи в санаторно-курортній галузі та їхня атестація. Давно назріла необхідність затвердження такої спеціальності, як «Фізіотерапія, медична реабілітація і курортологія». Збереження, раціональне використання та моніторинг природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів є запорукою стабільного розвитку курортно-рекреаційної сфери й сприяння залученню інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази галузі. Існує чимало відділень та центрів ранньої санаторно-курортної реабілітації, які приймають хворих одразу після того, як вони пройдуть відповідний курс лікування в стаціонарах. Усі вони належать різним міністерствам і відомствам, що не кращим чином позначається на якості лікування, оскільки організація санаторно-курортної допомоги практично вилучена з компетенції Міністерства охорони здоров’я. А так не повинно бути: потрібно перепідпорядкувати їх безпосередньо МОЗ. Доцільним є також створення центрів ранньої санаторно-курортної реабілітації на базі санаторіїв, що підпорядковані нашому міністерству.
Україна має унікальні природно-оздоровчі ресурси, але використовуються вони далеко не оптимально. Більше того, спостерігається тенденція до їхнього руйнування, а то й знищення. Отже, ситуація, що склалася, потребує розробки і реалізації комплексної державної політики в санаторно-курортній сфері. Останнім часом мережа санаторно-курортних закладів формувалася без урахування захворюваності й особливостей регіональної патології, потреби в спеціалізованих санаторних ліжках. Це призвело до диспропорції ліжкового фонду щодо показників захворюваності. Тож потрібно внести відповідні корективи.
Як не прикро, але захворюваність серед дітей і підлітків не лише не зменшується, а й зростає. Натомість дитячих оздоровниць меншає, а в тих, що продовжують працювати, інфраструктура морально і фізично застаріла, що, звичайно, не сприяє якісному лікуванню.
Настав час провести інвентаризацію всіх санаторно-курортних закладів незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості. Потрібно також налагодити координацію усіх аспектів їх діяльності шляхом створення чіткої управлінської вертикалі, першочерговими завданнями якої були б, зокрема, визначення оптимальної кількості ліжкового фонду за напрямами роботи, дотримання уніфікованих державних стандартних методик лікування і медичної реабілітації, створення і ведення державного моніторингу природних лікувальних ресурсів територій тощо.
Особливо тривожить, що унікальні природно-оздоровчі ресурси України використовуються неефективно. Більше того, вони починають руйнуватися. Крім того, що ними не можуть сповна скористатися наші громадяни, державний бюджет не отримує від санаторно-курортної галузі очікуваних надходжень. Курортна сфера держави має ґрунтуватись на підвищенні функціональних властивостей організму та профілактиці, що створить умови для ефективного збереження і зміцнення здоров’я населення. Нагальною потребою є розширення сфери санаторно-курортного лікування й оздоровлення з максимальним використанням нових економічних можливостей. На цьому етапі особливо важлива розробка і ухвалення концептуального антикризового документа з питань курортної сфери. Він має визначити основні завдання та напрями державної політики, зокрема, щодо відновлення і розвитку державного регулювання, вдосконалення законодавчої й нормативної бази, міжвідомчої і міжрегіональної координаційної діяльності. При цьому головним мусить бути доступність санаторно-курортної допомоги населенню, особливо найбільш соціально незахищеному.

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• МІЦНИЙ СОН ПОЛІПШУЄ ПАМ’ЯТЬ
• ГРИБ-ТРУТОВИК ПРОТИ РАКУ
• АСПІРИН І БРОНХІАЛЬНА АСТМА

назад »»»