ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ: «МІСТО КИЯ» ЧИ «МІСТО КИЯН»?
Як відомо, Київ іноземці називали неоднаково. Колись давньогерманські племена готів, а пізніше скандинави образно іменували його Данпарстадом — «містом на Дніпрі». У Візантії київську фортецю, а іноді й узагалі Київ, називали Самватасом (щодо значення і походження цієї назви досі тривають дискусії, однак найпоширенішою є думка про те, що це — форма слов’янського слова «Суводь», яке означає місце впадання у Дніпро одного з його притоків).

У Скандинавії Київ був відомий під назвами «Кенугард», «Кіенугард» або «Кьонугард». Особливо цінні відомості про зв’язки Київської Русі й Скандинавії, зокрема й інформація про сприйняття на півночі Європи давньоруських міст й їхніх мешканців, містяться у працях таких відомих істориків та мовознавців, як Ф. Браун, В. Брім, Є. Мельникова, Т. Джаксон.

1.
Дослідники у минулому (передовсім у ХІХ ст.) не раз висловлювали думку про те, що скандинавська назва Києва походить від книжного середньовічного латинського позначення міста — «Хунгард» або «Хунігард», тобто «місто гунів». Однак пізніше цю версію аргументовано заперечили. По-перше, для такого тлумачення існують певні мовознавчі труднощі, по-друге, історики вважають невірогідним, щоб скандинави, які мали тривалі й безпосередні контакти з Київською Руссю, запозичили назву Києва не прямо, а з третього джерела — латинських текстів.
Від початку ХХ ст. авторитетні дослідники вважають, що в основу скандинавської назви Києва покладено давньоруське іменування «Киянгород», яке іноді зустрічається в билинах. Ця назва дещо відрізняється від звичної, бо означає не «місто Кия», а «місто киян». Припускають, що така назва (наскільки можна судити за збереженими донині текстами, не засвідчена літописами) побутувала насамперед в усному народному мовленні й була запозичена до Скандинавії не книжним, а усним шляхом.
Однак слово «кияни» часто зустрічається в літописних документах Київської Русі. Увійшло воно і до всесвітньо відомої поеми «Слово о полку Ігоревім», де говориться: «Кидає Всеслав жереб щодо дівиці йому любої (дівицею образно названий Київ) і, спершись на киян (які підтримали князя), скочив до Києва і досяг золотого столу київського (великокнязівського престолу)». А скандинавські тексти називають мешканців Києва словом «кенір» — «кияни». Назва Києва і киян нагадувала їм власне слово «кьона» — човен. Під впливом цього слова, як вважають, давні скандинави почали називати Київ не Кенугард чи Кіенугард, як на початку, а Кьонугард. За однією з версій, зближення назви Києва з назвою човна відбулося з огляду на роль Києва як місця збирання човнів, побудованих у різних пунктах Дніпровського басейну (про таку роль Києва згадує у середині Х ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний у відомому трактаті «Про управління імперією»). За іншою версією, на таке сприйняття образу Києва могла вплинути давньоруська легенда про Кия як перевізника через Дніпро (як вважають фахівці, ця легенда вказує на священну роль князя як будівника мостів — подібно до того давні римляни називали жерця «понтіфекс», тобто будівельник мостів, звідки й сучасна назва папи римського — понтифік).

2.
Існує версія, згідно з якою така форма назви Києва, як Кенугард, може співвідноситися ще з давньоіранськими фольклорними джерелами, в яких кілька перших перських царів (шахів) носили ім’я Кей (Кей-Хосров, Кей-кобад, Кей-Кавус), а вся династія називалася Кеяніди. У першій половині ХХ ст. було висловлено думку про те, що легенди про Кия і виникнення Києва могли в давнину взаємодіяти з іранським фольклором. Варто зазначити, що іранські паралелі (зокрема, у всесвітньо відомому поетичному творі Фірдоусі «Шахнаме») має київська легенда про Кирила Кожум’яку (первісно божественного коваля, котрого багато дослідників ототожнюють із Києм) і Змія.
Історики й мовознавці не раз дискутували про те, в якому значенні вживають скандинавські джерела щодо Русі слово «гард» («гардр») — місто в сучасному значенні слова, тільки укріплене місто чи просто укріплення, фортеця, замок? У мові давніх скандинавів це слово мало багато значень: «огорожа, паркан», «укріплення», «огорожений простір», «двір», «володіння — князівський двір», «земельна ділянка, хутір» (в Ісландії), «дім» (у Норвегії). Оскільки слов’янські й германські мови споріднені, то немає нічого дивного в тому, що скандинавське слово «гардр» споріднене зі слов’янським «город», яке, у свою чергу, в часи Київської Русі мало такі значення: «огорожа, паркан», «укріплення, міські стіни», «фортеця», «польова оборонна споруда», «поселення, адміністративний і торговельний центр» (останнє значення цілком слушно вважають найбільш пізнім, оскільки слово «город» походить від слова «огороджувати»). Гадають, що скандинави, говорячи про міста Київської Русі, могли вживати власне слово «гардр» у тому значенні, в якому на Русі вживали слово «город» — передусім замок. На підтвердження такої думки наводять результати зіставлення літописних свідчень і археологічних розкопок: приміром, у Новгородській землі на рубежі Х і ХІ ст. було три міста (Ладога, Новгород і Псков) і понад двадцять давніх укріплених поселень, які називали городами.

3.
На думку частини дослідників, Київ фігурує і під назвою Данпарстад, або Данпарстадір — «місто на Дніпрі» (звернемо увагу, що в цій назві йдеться про неукріплене місто — вживається слово «стад», що відповідає сучасному німецькому Stadt, а не «гард» — «укріплене місто»). Про «місто на Дніпрі» згадується у двох скандинавських піснях («Гренландська пісня про Атлі (Аттілу)» і «Пісня про Хльода» або «Пісня про битву готів із гуннами») зі збірки під назвою «Старша Едда» і у скандинавській сазі (оповіді) про давні часи («Сага про Хервьор і конунга Хейдрека»). Так, у «Пісні про Хльода» згадуються «могили священні та камінь чарівний у звивинах Данпа», тобто Дніпра.
Ототожнення Данпарстада з Києвом уперше запропонував ісландський дослідник Г. Вігфуссон. Цю теорію підтримали такі відомі вчені, як В. Антонович, О. Веселовський, В. Іконников, М. Петров, О. Соболевський, Ф. Браун. Критики ототожнення цього міста з Києвом звертають увагу на те, що Дніпро давні скандинави називають не Данп чи Данпр, а Непр (так само, як і в билинах). Однак дослідники, які все-таки бачать у Данпарстаді саме Київ, указують на те, що назва Дніпра «Данпр» відповідає назві цієї річки Данапер, яку фіксує у VI ст. н. е. готський історик Йордан (Йорнанд) — саме той, що вперше зафіксував легенду про княгиню Либідь та її братів. Отже, скандинавську назву Дніпра — «Данпр» — вважають похідною від східногерманської (готської) назви річки, зафіксованої Йорданом.
Упродовж деякого часу у IV ст. н. е. Данпарстад навіть був столицею імперії готів, однак це не означає, що його заснували саме готи — так само, як підкорення Києва монголо-татарами у ХІІІ ст. аж ніяк не означає, що Київ заснували монголо-татари.
Докладну критику гіпотези, яка передбачає ототожнення Данпарстада з Києвом, виклав М. Дашкевич у праці «Придніпров’я й Київ за деякими пам’ятками давньопівнічної літератури», опублікованій у київському журналі «Университетские известия» в 1886 році. Однак із цією критикою не завжди можна погодитися, бо деякі аргументи дослідника не виглядають переконливо, викликають сумніви. Судячи з усього, проблема виникнення «Данпарстада» й вірогідного ототожнення його з Києвом потребує додаткового дослідження й наукового обговорення.
Таким чином, іноземні джерела, зокрема давньоскандинавські (фольклорні пісні, географічні трактати, описи подорожей, написи на каменях), дають дослідникам можливість значно повніше і детальніше описати давню історію Києва та інших міст Київської Русі, сприйняття образу Києва і киян у Європі.

Юрій МОСЕНКІС
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ТІЛЬКИ ПЕЧАТКА МОНОМАХА...
• ЗНАЙДЕНО БУДИНОК ДЖОРДЖА ВАШИНГТОНА
• КОЗАЦЬКІ КОРАБЛІ У ДНІПРОВСЬКИХ ГЛИБИНАХ

назад »»»