ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
ПАРТІЙНІ «ПОРАДИ»
УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИКУМ ЗАСТИГ, ОЧІКУЮЧИ СТАРТУ НОВОЇ ПЕРЕДВИБОРНОЇ КАМПАНІЇ
Пригадуєте класичну фразу Жені Лукашина з кінофільму «З легким паром»? «Каждый год 31 декабря мы с друзьями ходим в баню!»... Вітчизняний політикум майже «дозрів» до того, що кожен громадянин України може повторювати цю сакраментальну фразу. От тільки словосполучення «в баню» можна змінювати «на вибори».

Очікуваного деякими політиками перемир'я між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, а відповідно підконтрольними їм політичними силами цього тижня так і не сталося. Більше того, тривала прес-конференція Прем'єр-міністра 8 вересня ще більше наблизила остаточний розрив стосунків між БЮТ і «НУ— НС».
За словами Юлії Тимошенко, із нинішньої ситуації є лише три варіанти виходу. Перший (за словами прем'єра, найкращий) — це відновлення демократичної коаліції. Юлія Володимирівна повторила це кілька разів, наголосивши, що відродити цю саму «коаліцію» мусить не хто інший, як Президент Віктор Ющенко. Зрозуміло, як акт такого собі каяття за зруйнування більшості.
Однак подібні слова навіть сказані були таким тоном, що ні в кого з присутніх на прес-конференції та біля телеекранів не залишилося сумнівів: Тимошенко ні на йоту не вірить у подібне розгортання подій. Та й заклики до повернення саме такого коаліційного формату більше скидалися на наказ, що його віддає мисливець власному чотириногому другові. І аж ніяк не пропонує партнер партнерові.
При цьому два інших варіанти розвитку подій Тимошенко називає поганим і дуже поганим. Поганий сценарій — це, за її словами, коаліція між її політичною силою та Партією регіонів. Юлія Володимирівна навіть з притаманним їй натхненням пообіцяла: коли спливуть десять днів, відведені «Нашій Україні — Народній самообороні» на роздуми і буде оголошено про розпад коаліції, вона знову збере пресу і радитиметься, що робити далі.
Та, враховуючи, що найгіршим варіантом розгортання подій вона тепер називає вибори, неважко здогадатися, чим закінчаться такі «консультації з пресою». Уже тепер Юлія Володимирівна говорить про те, що ще одні позачергові вибори, у разі їхнього проведення, не дозволять сформувати коаліцію демократичних сил. Тож з її слів випливає, що БЮТ може погодитися саме на таку собі тактичну коаліцію з Партією регіонів, аби не дати їй зосередити усю повноту влади у своїх руках.
За такими хитромудрими поясненнями політичних комбінацій насправді криється, вочевидь, елементарне розуміння: «фінт» зі спільним голосуванням з ПР і КПУ від минулого вівторка не пройшов непоміченим для виборців. Навряд чи їм припала до душі така різка зміна орієнтації БЮТ.
Аргументація Юлії Тимошенко проти проведення ще одних дострокових виборів нині нічим не відрізняється від пояснень, що півтора року тому звучали з вуст Віктора Януковича та інших чільників Партії регіонів. Мовляв, це зашкодить стабільності й тому подібне. На запитання, коли Тимошенко була щирою — торік, коли усіляко закликала до проведення волевиявлення, чи тепер, коли його не підтримує — вона відповіла, що вибори є очищенням, але лише доти, доки вони не проводяться щороку (до слова, перед 2007 р., ми ходили на дільниці у 2006-му!) і на них перестає з'являтися половина громадян.
Як приклад, Юлія Володимирівна навела вибори у столиці від 25 травня нинішнього року. При цьому, скромно промовчавши, що саме вона була їх найбільшим ініціатором. Та й поразка на них передовсім стала можливою завдяки висуванню на посаду мера столиці Олександра Турчинова і небажання БЮТ домовитися про єдиного кандидата із блоком Віталія Кличка.
Тимошенко не забула ще раз нагадати, що вона, власне, не перша ініціює поглиблення стосунків із «регіоналами». Мовляв, Президент Віктор Ющенко свого часу підписував із ними спершу Меморандум про співпрацю, потім Універсал національної єдності. А далі — у ніч на торішню Трійцю — вів переговори з Віктором Януковичем і Олександром Морозом з приводу проведення дострокових виборів. І знову ж таки Юлія Тимошенко не видала ні пари з вуст про те, що якби не ті переговори, ніяких виборів у 2007 році могло й не бути. А наразі вона сама могла й не сидіти у прем'єрському кріслі.
Зрозуміло, що певною проблемою для БЮТ, стосовно потенційного створення коаліції з Партією регіонів, можуть стати національно орієнтовані депутати. Насамперед це ті, хто прийшов до парламенту за квотою партії «Реформи і порядок». Нагадаємо, ця партія не одразу влилася у БЮТ. Скажімо, на виборах-2006 вона навіть пробувала сили самотужки, у блоці з партією «ПОРА». Однак тоді зазнала поразки, після чого розпочався процес приєднання до блоку Тимошенко.
Утім, якщо Юлії Тимошенко й Вікторові Януковичу вдасться найближчим часом оминати гострі кути, як-то питання мови чи громадянства, то купку націонал-демократів Юлія Володимирівна, вочевидь, буде здатна утримувати в своєму лоні. Навіть попри те, що із президентського Секретаріату почали лунати заклики до цієї частини фракції БЮТ.
Найдемонічніша нині для БЮТ постать — глава Секретаріату Президента Віктор Балога вважає, що співпраця БЮТ із Партією регіонів та комуністами буде нетривалою. На думку Балоги, спільні голосування у Верховній Раді фракцій БЮТ, Партії регіонів і комуністів, перелік ухвалених законопроектів, які втручаються у сферу конституційних повноважень глави держави, плани зі зміни державного устрою — усе це свідчення діяльності в парламенті новоутвореної «партії влади». Проте він переконаний, що вона припинить існування, як тільки здорові, проукраїнські сили в БЮТ відмовляться від ідеї створення коаліції з Партією регіонів і комуністами й повернуться до формату демократичної більшості.
Власне, національно-демократичних депутатів у БЮТ зараз не так і багато. Коаліцію з Партією регіонів БЮТ може утворити навіть за відмови підписання відповідних заяв, скажімо, з боку Володимира Яворівського чи Володимира Філенка.
Якби їм і подібним до них політикам очі на те, що відбувається, розкривав не Віктор Балога, а хтось інший, шансів на успіх було б значно більше. Бо керівник президентського Секретаріату аж надто одіозна постать.
До речі, те саме можна сказати про план остаточної дискредитації Юлії Тимошенко в очах її електорату. Цілком може вийти так, що частина його, навіть не будучи в захопленні від останніх дій Тимошенко, обираючи між БЮТ і партією Віктора Ющенка (будь-то «Наша Україна» чи «Єдиний центр»), схилятимуться до прем'єрської сили. Забагато і послідовно Віктор Балога «шпигував» керівника Кабміну звинуваченнями, далеко не завжди обґрунтованими.
Тож навіть у разі проведення ще одних позачергових виборів до Верховної Ради важко сказати, на яку кількість голосів може розраховувати «Наша Україна». Чимало політологів передбачають, що Віктор Ющенко, нарешті, зважиться реалізувати давню мрію Романа Безсмертного і сам очолить список.
Про такі наміри явно начувана і Юлія Тимошенко. Адже на згадуваній прес-конференції вона навіть зронила одну непривабливу для Віктора Ющенка фразу. Та, зрештою, й не лише для нього, враховуючи, що Віктор Андрійович, як би хто до нього не ставився, залишається главою держави. «Команда Президента вірить,— каже Тимошенко,— що під сценарій «рука Москви» проти мене вони наберуть 25 відсотків блоком Віктора Ющенка за рахунок західних областей України. Я прошу, не підігрівайте це. Якщо Секретаріат переконає Президента і він попреться на дострокові вибори, то програє Україна на багато років уперед».
Хай там як, але до можливих дострокових виборів політики готуються повним ходом, навіть ті, кому вони не зовсім вигідні. Скажімо, Партія регіонів також, швидше, належить, до такого переліку. Її чільники не приховують: вони не в захваті від ідеї ще раз позмагатися на електоральному полі зі своїми опонентами. Хоча аргументують усе традиційно: велика кількість голосувань не сприяє стабільності.
Насправді, у ПР нині непроста ситуація. Віктор Янукович, який пішов на домовленості (нехай навіть тимчасові) з Юлією Тимошенко, фактично проігнорував позицією чи не найвпливовішого «регіонала» Рината Ахметова. Причому це сталося вдруге упродовж останніх тижнів. Уперше екс-прем'єр розлютив президента футбольного клубу «Шахтар» тим, що без його на це згоди домігся виключення з лав Партії регіонів Раїси Богатирьової.
Якщо до позачергових виборів дійде справа, то конфлікт усередині ПР буде неминучим. Принаймні, з огляду на необхідність формування спільного списку, в якому Ринат Ахметов, як головний партійний спонсор, вочевидь, забажає значно більшої квоти, ніж зараз. А там не варто забувати, що ідея про створення коаліції між «Нашою Україною» та Партією регіонів (точніше тією її частиною, що повністю контролюється Ахметовим) нікуди не зникала. І другий шанс її створити політики тоді вже навряд чи втратять. Усе тоді пояснюватиметься традиційно: необхідністю об'єднання України та врахуванням інтересів усіх виборців.
Ще одна цікава деталь у тому, що той із «уламків» «помаранчевої» команди, хто контактує з «регіоналами», у своїй риториці постійно посилається на виборців. А той, хто в той самий момент із якихось причин на переговори з ПР запізнився, вживає терміни «Партія регіонів», «Віктор Янукович», але про їхніх виборців не згадує. Цей процес ось уже років три нагадує такий собі політичний маятник.
Звичайно, українське суспільство вже не живе в чіткому вододілі на «біло-блакитних» і «помаранчевих», але це не означає, що виборці зовсім забули минуле і готові до відродження авторитарного типу влади, або коли владу розділять між собою дві найсильніші політичні сили без будь-якого реального контролю за ними з боку опозиції.
Незважаючи на те, що в українському суспільстві сформувалося замовлення на стабільність — це зовсім не означає, що виборці готові підтримати сильну владу, що будується на змові еліт (неважливо, буде це змова «Нашої України» із Партією регіонів чи ПР із БЮТ). Адже українці, на відміну, скажімо, від росіян, виявляють набагато більший потяг до свободи як такої. Загроза того, що політики можуть узурпувати владу, домовившись між собою, викликає не лише внутрішній протест, а й реальний опір.
Найяскравіший приклад тому — Майдан-2004, про який сьогодні вже нібито не модно згадувати. Але українське суспільство як тоді, так і тепер, готове боротися за власний політичний вибір і за право формувати владу. Отже, цілком імовірно, що спроби українських політиків остаточно забути історію Помаранчевої революції можуть наразитися на громадський спротив.
Він може виявитися, наприклад, у тому, що у разі проведення виборів до парламенту тепер будуть обрані нові представники. Щось схоже відбулося торік 30 вересня, коли до Верховної Ради пройшов блок Володимира Литвина. Тільки цього разу цей приклад може перетворитися на систему.
Не даремно ж, скажімо, лідер соціалістів Олександр Мороз надзвичайно активно підтримує ідею щодо дострокового припинення повноважень чинної Верховної Ради. Вочевидь, він вірить, що зуміє повторити «подвиг» Володимира Литвина із поверненням до законодавчих стін. Причому, що показово: лідер СПУ причиною можливого розпуску парламенту вказує не потенційне несформування нової коаліції. Ні, зі слів Мороза випливає, що розпуск має відбутися за будь-яких розкладів, оскільки «передумов для стабільності у цьому парламенті немає». Усе ж таки як по-різному споглядає на процеси одна й та сама людина, залежно від місця її перебування.
Насамкінець варто зауважити, що потенційний тандем БЮТ і Партії регіонів спіткнувся об один нюанс. Ще минулого четверга силами двох новоспечених «напівпартнерів» було проголосовано за те, щоб на пленарному засіданні заслухати міністрів — закордонних справ і оборони з приводу тимчасового перебування американських кораблів на території України. (Нагадаємо, американське судно «Даллас» на початку вересня завітало до Севастополя, повертаючись від грузинських берегів).
Однак уже наступного дня ті самі політичні сили проголосували за скасування власного рішення і передумали викликати «на килим» панів Огризка і Єханурова. Формальним приводом для цього стало те, що обидва нібито мали бути присутніми на заходах, присвячених візиту в Україну віце-президента США Діка Чейні.
Насправді, як доводить, демонструючи відповідні документи, «УП», причиною відмови слухати Огризка і Єханурова стало те, що дозвіл на перебування американського корабля «Даллас» надав перший віце-прем'єр Олександр Турчинов. Отже, якби такий звіт відбувся, вийшло б, що БЮТ усі закиди робив би на адресу правої руки свого лідера. Вочевидь, такий поворот тимчасово не вписувався і в плани «регіоналів».
Утім, головне — не це, а те, що подібних конфузів в українській політиці нового формату, вочевидь, буде чимало. От біда тільки, що на цьому етапі не надто багато спроможних виводити їх на чисту воду.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

назад »»»