ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
СТАЛИ «НА КРИЛО»

Головне завдання Повітряних сил у мирний час — охорона повітряного простору держави, площа якого становить понад 600 тисяч квадратних кілометрів. А ще — запобігання спробам порушення її повітряних кордонів, загальна протяжність яких — майже 7 тисяч кілометрів.

НЕЗВАЖАЮЧИ НА СВОЮ МОЛОДІСТЬ, ПОВІТРЯНІ СИЛИ УКРАЇНИ ГІДНО ВИКОНУЮТЬ ПОКЛАДЕНІ НА НИХ ЗАВДАННЯ

Ці цифри наводимо для того, щоб читач краще зрозумів, який обсяг завдань покладено на ПС. Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатися і про те, що до несення бойового чергування залучаються понад дві тисячі військовиків і 400–450 одиниць бойової техніки щодоби. А радіотехнічні війська, що є складовою частиною Повітряних сил, виявляють і супроводжують понад тисячу різних цілей. Теж щодоби. Зважаючи на оприлюднені цифри й факти, можна уявити які навантаження (моральні й фізичні) випадають на людей, в руках яких, образно кажучи, ключі від українського неба...
Утім, вони пов'язані не лише з несенням бойових чергувань: в українському війську, як відомо, який рік поспіль тривають процеси, пов'язані з його реформуванням. А вони, відверто кажучи, є болісними, бо так чи інакше торкаються тисяч офіцерів, прапорщиків, інколи змінюючи їхні життя далеко не на краще. Наприклад, протягом 2006 року 30 військових частин і підрозділів припинили своє існування, внаслідок чого чисельність Повітряних сил зменшилась майже на вісім тисяч осіб. Загалом, за словами командувача Повітряними силами генерал-полковника Івана Руснака, нині завершується структурна перебудова всіх ПС, спрямована на зменшення кількості управлінських ланок. Кажучи іншими словами, вони позбавляються від зайвих підрозділів і штабів, які суттєво не впливають на бойову готовність частин і підрозділів. Слід зазначити, що завдяки проведеним реформам, іншим організаційно-штатним змінам, що відбулися впродовж останнього часу, Повітряні сили є, за висновками незалежних експертів, найбільш боєздатним видом Збройних сил.
Значною мірою цьому сприяло те, що минулий рік був оголошений роком Повітряних сил і їм, як мовиться, приділялася підвищена увага. Зокрема, значно поліпшилось фінансування: із загального обсягу витрат, пов'язаних з бойовою підготовкою Об'єднаних сил швидкого реагування, до складу яких вони входять, ПС отримали 80 відсотків коштів. Це дало змогу суттєво збільшити наліт льотчиків, які роками нудьгували за небом.
Якщо говорити конкретніше, то авіаційні частини виконали понад шість тисяч завдань із бойового застосування: 1500 повітряних боїв і перехоплень, 630 стрільб по наземних цілях, 530 бомбометань, майже 500 десантувань повітряних десантів. Особливо запам'ятаються льотчикам, котрим пощастило стати їхніми учасниками, навчання «Чисте небо»: за роки незалежності вони були наймасштабнішими за кількістю залучених людей, літаків та інших зразків військової техніки. Ці навчання проходили на шістьох полігонах і охоплювали практично всю територію України, а також певну частину Росії. До речі, на території РФ були виконані бойові стрільби із зенітних ракетних комплексів великої й середньої дальності.
Зважаючи на завдання, що покладаються на Повітряні сили і їхню важливість у забезпеченні обороноздатності країни, вони, за словами генерал-полковника Івана Руснака, постійно перебувають в центрі уваги керівників держави, Міністерства оборони. Зараз, як відомо, на їхньому озброєнні знаходяться літаки третього і четвертого поколінь — бомбардувальники СУ-24, винищувачі СУ-27, МІГ-29, штурмовики СУ-25. Вони мають високі льотно-технічні характеристики, але все відстають від своїх крилатих «побратимів», якими озброєні армії інших держав.
Оскільки коштів на придбання нової техніки з року в рік хронічно не вистачає, то завдяки підтримці Президента України, міністра оборони, начальника Генерального штабу ЗС вони поступово модернізуються, завдяки чому їхня бойова спроможність зростає. Проте водночас парк військової техніки, незважаючи на існуючі проблеми й труднощі, оновлюється. Наприклад, останнім часом технічний парк Повітряних сил поповнився трикоординатною радіолокаційною станцією вітчизняного виробництва «Пелікан», іншими подібними за призначенням станціями. Триває розробка різних авіаційних засобів ураження, створюється нова автоматизована система управління Повітряними силами. Варто зазначити, що при цьому акцент робиться на власні сили, оскільки Україна свого часу успадкувала величезний оборонно-промисловий комплекс і було б гріх не намагатися сповна використовувати його можливості. На наших заводах планується наступного року розпочати модернізацію кількох зразків авіаційної техніки
Повітряні сили — це не лише літаки. До їхнього складу входить чимало частин і підрозділів, особовий склад яких не підкорює на надзвукових винищувачах і штурмовиках п'ятий океан. Але від людей, котрі служать у цих підрозділах, великою мірою залежить бойова готовність льотчиків, їхня спроможність виконати у час «Х» завдання із захисту Вітчизни.
Маю на увазі передовсім солдатів і офіцерів, які обслуговують авіаційну техніку, готуючи її до польотів. Ці частини активно переходять на контрактний принцип комплектування. Це відбувається дещо повільно. Проте здебільшого не з вини командування: є проблеми, вирішення яких — поза їхньою компетенцією. Наприклад, збільшення розміру грошового забезпечення, розв'язання житлової проблеми тощо. І все ж воно робить все можливе для пришвидшення цього процесу.
Зокрема, в Повітряних силах налагоджено контакти командирів частин і гарнізонів з місцевими органами влади, громадськими організаціями та військовими комісаріатами, які безпосередньо займаються роботою щодо переходу загалом усіх Збройних сил України на контрактну основу. Попри всі проблеми й труднощі на цьому шляху, це дає певні результати. Свідченням цього може слугувати хоча б те, що вже цього року кількість контрактників у Повітряних силах зросла на два відсотки і становить майже 50 відсотків загальної кількості від штатного числа посад рядового та сержантського складу. А п'ять військових частин укомплектовані професіоналами: таких показників не має жоден інший вид ЗС України.
Командування ПС приділяє багато уваги вирішенню проблем, що мають соціальне забарвлення. Проте воно не в змозі самостійно визначити рівень грошового забезпечення для військовослужбовців, але у частинах і гарнізонах існує безліч інших проблем, вирішити які йому під силу. Скажімо, забезпечення службовим житлом. І робота в цьому напрямі ведеться активно, бо, як свідчать соціологічні опитування, житлова проблема людей хвилює більше, ніж грошова. 200–300 гривень сьогодні — за великим рахунком — нічого не вирішують. А ось коли немає хоч якогось даху над головою... Тому в авіаційних гарнізонах переобладнують під гуртожитки колишні солдатські казарми: у Старокостянтинові, Озерному, Миколаєві подібним чином домоглися понад 300 ліжко-місць.
— Умови проживання тут зручні,— розповідав мені знайомий сержант-контрактник, що проходить службу в Старокостянтинові.— Кожна кімната розрахована на дві-три особи, на кожному поверсі є кухні, душова, інші зручності. Словом, жити можна. До того ж плата за проживання цілком прийнятна.
Розповідаючи про наймолодший вид Збройних сил України, ми б погрішили проти істини, оминувши у своїй розповіді труднощі, з якими стикаються люди, що в ньому служать. Головна проблема — відсутність у переважної більшості офіцерів і прапорщиків власного даху над головою: я знаю багатьох сивочолих полковників, які вже й онуків дочекалися, але досі поневіряються по чужих кутках. Так, за офіційною інформацією командування Повітряних сил, у чергах на отримання квартир перебуває майже 16 тисяч чоловік, з яких понад 5 тисяч очікують омріяного житла більш ніж десять років. На жаль, ці черги рухаються черепашачими темпами. Щоправда, людям додає оптимізму те, що міністр оборони України Юрій Єхануров енергійно взявся за вирішення цієї нагальної проблеми. І його обіцянки не розходяться з конкретними справами. Цьогоріч військовослужбовці Повітряних сил отримали 400 помешкань. Мало? Звичайно. Але в минулі роки за аналогічні періоди і цього не було. До того ж є сподівання, що до кінця поточного року вони отримають ще 600 квартир.
Як й інші види Збройних сил, Повітряні сили теж реформуються: відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2011 року у їхньому складі передбачається мати 16 бригад. При цьому їхня чисельність становитиме близько 35 тисяч осіб, у тому числі 32 тис. військовослужбовців.
Серед льотчиків поширений такий вислів: «стати на крило». Він означає, що пілот, стосовно якого так кажуть, дедалі впевненіше почувається в небі, добре опановує науку воювати і перемагати. Не помилюсь, коли скажу, що всі Повітряні сили Збройних сил України все надійніше стають на крило. Незважаючи на проблеми і труднощі, які так їм дошкуляють.

також у паперовій версії читайте:

• НАС ПЕРЕВІРЯЮТЬ — І МИ ПЕРЕВІРЯЄМО

назад »»»