ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ'Я
РЯТІВНЕ РОДИННЕ КОЛО
Заступник голови обласної ради Всеукраїнського комітету захисту дітей Надія Антипенко з’ясувала: в Клишках, що в Шосткінському районі, налічується 111 сімей, котрі виховали чи виховують троє та більше дітей. Клишки — найбагатолюдніше село на півночі Сумщини. Це спостереження спонукало її разом з головою обласної організації Ніною Чернявською до відвідин населеного пункту. Аби читач мав уявлення про зайнятість цих людей, скажемо, що Ніна Чернявська виховує 25 дітей, четверо з яких — власні, решта — прийомні.

Активістки поспілкувалися з селянами, дали їм немало порад, посприяли у вирішенні деяких питань. Вони ж висловили ідею влаштувати збори представників таких сімей, їх охоче підтримали. На зборах пролунали слова заслуженої похвали родинам, котрі виховують дітей працелюбними, розумними, у пошані до норм поведінки та моралі. Селяни поприходили у власноруч пошитих і вишитих сорочках, багато сімейних дуетів, тріо та квартетів порадували односельців веселими піснями.
Зазначимо, що по п’ять і більше дітей виховують у Клишках 14 сімей. Тобто клишківські родини можна вважати оптимальними за чисельністю, саме такими, котрі були б обнадійливими для подальшого існування села, його розвитку. Адже не секрет, що є в Україні села, де вже не почуєш ні сміху, ні плачу дитини, а жителі перейшли межу репродуктивного віку.
На згаданому зібранні батьки радилися, як їм краще виховати та вивчити дітей, як влаштувати їхнє самостійне життя. А тут проблем та проблем...Важко знайти хоч би якусь роботу, не кажучи про справу до душі. Ціни на будівельні матеріали та пов’язані зі спорудженням житла послуги вийшли за контрольовані показники. Тож від того, чи матимуть молоді клишківці прийнятні умови для життя, залежить відповідь на запитання про можливість виживання самих Клишок. Для України в цілому його можна і навіть треба ставити гостріше, позаяк уже очевидно, що невдовзі поступово зникатимуть населені пункти навколо Клишок і подібних до них сіл.
Отже, проаналізуємо, яким чином Клишки зберегли достатню чисельність населення. По-перше, за пам’ятних ще часів у селі був досить широкий вибір професій. Тут працювало підприємство, в інших районах такі трапляються хіба що в райцентрі. Конкуренція змушувала створювати належні умови й для колгоспників. Окрім того, відчутну роль зіграла наявність робочих місць в інфраструктурі села.
У колгоспах, що згодом стали сільгосппідприємствами, вирощували культури, які гарантували сезонну зайнятість, однак заробітки були непогані. Скажімо, льон, коноплі, овочі. Автор цих рядків був свідком, коли для того, щоб люди вийшли на вибирання льону, керівникові достатньо повідомити про день виходу на поле одному-двом працівникам контори. Селяни відкладали сплановану перед тим роботу, бо знали, що це заняття для них вигідне.
І нині в таких селах, де ще лишаються люди, якщо є бажання, можна знайти роботу, допомогти комусь започаткувати власний малий бізнес, до речі, навдивовижу звичний для сімейної форми організації праці. Не вповні використовуються й можливості лісового господарства та організації переробки сільгосппродукції.
Нині молоді селяни чи не найбільше налаштовані на те, щоб жити на своїй малій батьківщині.
Такі села, як Клишки, й далі повноцінно існуватимуть навіть за умови, коли хтось один з дітей лишатиметься поруч з батьками, треба лише дещо цілеспрямованіше попрацювати з випускниками школи, зацікавити, переконати, допомогти обрати справу, котра давала би моральне і матеріальне задоволення...
До речі, Ніна Чернявська і Надія Антипенко показали приклад, як правильно зорієнтувати молодь на цікаві заняття. Вони запросили на вже згадувану зустріч Світлану і Володимира Галичів, подружжя продемонструвало клишківцям виставку сувенірних виробів у національному стилі. До їхнього виготовлення можна взятися спершу одночасно з іншою справою, а потім, якщо добре виходитиме, зробити основною. Для цього не знадобляться великі площі, мінімальними будуть і затрати на закупівлю обладнання та матеріалів.
Свого часу у селах Миколаївщини з ініціативи обласного керівництва були відкриті цехи промислових підприємств, розраховані на 20-40 робочих місць, завдяки котрим досить швидко вирішили питання закріплення молоді, відчутного зниження середнього віку жителів, достатнього наповнення класів тамтешніх загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості. Потрібно докласти розуму задля віднайдення шляхів та способів їхнього застосування.
Це твердження цілком підходить і до сьогочасної ситуації в українському селі, зі збереженням якого на карті ще не спізнилися. Зуміють селяни використати бодай частину наявних для того можливостей — село виживе, а коли ні...
І, як, мабуть, помітив читач, сім’я може стати достатнім важелем у вирішенні цього питання.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ЧИ СХОДЯТЬСЯ ПРОТИЛЕЖНОСТІ?
• МАЙ, ДІДУГАНЕ, СОВІСТЬ!..
• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО

назад »»»