ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА: ПЕРЕНАСЕЛЕННЯ ЧИ ПЕРЕРОЗПОДІЛ?
У нинішньому травні, за інформацією Бюро перепису населення США, кількість жителів Землі становила 6 666 666 666 — «число звіра» тричі. І, нічого, як бачите, пронесло. Тим більше, що вже першого червня нас стало 6 671 275 141. Тепер п’ята частина світового населення чекає на восьме серпня 2008 року (у китайській міфології цифра «8» вважається щасливою).

За останніми відомостями, нині в Китаї живе 1289 млн осіб, тобто 21% світового населення; в Індії — 1069 млн, або 17% світового населення; у США — 293 млн, або 5% світового населення; в Індонезії — 220 млн; у Росії — 146 млн осіб; у Японії — 128 млн.
Упродовж кількох років учені, і не тільки вони, обговорюють небезпеку необмеженого зростання населення планети з усіма негативними наслідками, що з цього випливають. За прогнозом американських демографів, до 2050 року на Землі буде 9,2 млрд людей, причому третина землян — старші за 65 років, а 400 млн чоловік досягнуть 80-річного віку — це більше, ніж населення Сполучених Штатів. Чи витримає Земля таке навантаження?
Саме цій проблемі присвячена книжка німецького історика і політолога Сюзанни Хайм «Розрахунок і змова. Перенаселення — критика однієї дискусії», в якій порушуються питання, що хвилюють усіх. І найголовніше — яким глобальним катаклізмом загрожує перенаселення.
Так от, автор вважає, що ніякого перенаселення немає. І, взагалі, у цього поняття навіть немає якогось виразного змісту. Воно характеризує лише страхи, які легко можуть перерости в ненависть до інших народів. Щоб зрозуміти суть проблеми, треба дослідити конкретний стан справ у різних регіонах. «Щоразу, з’ясовуючи ситуацію, ми переконуватимемося в тому,— пише вона,— що справа не в кількості населення в будь-якій країні, а в тому, як тут ставляться до наявних ресурсів».
Якщо на Заході люди живуть у достатку, то в інших регіонах планети голодують. Проблема саме в цьому: десь дуже багато їжі, а десь її катастрофічно бракує.
Якщо всі люди на Землі споживатимуть стільки енергії, скільки жителі розвинених країн, то нафти напевно на всіх не вистачить. До речі, нині дитина в західній країні споживає в 20 разів більше енергії, ніж її однолітки в Азії чи Африці. То до чого тут демографія, якщо це питання насамперед енергетичної політики? Усім без винятку країнам слід навчитися заощаджувати енергоресурси — і справедливо їх розподіляти. Тоді вистачить на всіх.
За оцінкою ООН, чисельність населення земної кулі більш-менш стабілізується до 2200 року — приблизно на рівні 10 мільярдів. Однак з’явилося нове твердження — багато демографів «з ймовірністю 88%» стверджують, що зростання населення у світі припиниться вже в цьому столітті. Іншими словами, якщо ми візьмемо за основу прогноз ООН, населення світу збільшиться приблизно на 50%, після чого цей процес припиниться. З цього випливає, що буде в півтора рази важче призупинити процес зміни клімату, отже, й прогодувати всіх жителів планети і не допустити надзвичайно інтенсивної експлуатації природних ресурсів.
Але спробуймо зіставити прогнозоване збільшення кількості населення з темпами розвитку світової економіки. За оцінкою багатьох фахівців, незважаючи на періодичні спади, у ХХІ ст. темпи розвитку становлять у середньому 3% на рік. А стабільний щорічний приріст на три відсотки означає, що обсяг загальносвітового ВВП збільшуватиметься вдвічі що 23 роки. Отже, в нинішньому столітті ми витрачаємо в 16 разів більше ресурсів, ніж спожила людина відтоді, як злізла з дерева. Таким чином, економічний розвиток у поточному столітті являє собою екологічну проблему, у 32 рази важливішу, ніж збільшення чисельності населення.
Уже тепер засіки багатьох країн почали порожніти, а ціни на зерно нестримно підвищуватися. Уперше за багато років у різних країнах світу населення опинилося на межі голоду. За впливом на повсякденне життя людей нинішня продовольча криза значно перевершила американську фінансову. Глава Світового банку Роберт Зеллік попереджає: якщо не вжити заходів, сто мільйонів людей у країнах Азії й Африки, опинившись за межею бідності, голодуватимуть. Усвідомивши свою цілковиту незахищеність перед лицем голоду, що насувається (у країнах третього світу великий відсоток населення втрачає більш ніж половину сімейного бюджету на харчування, тож зростання цін на продукти суттєво вплине на рівень життя), уряди починають переглядати державну політику. Розширюють площі зернових, намагаються збільшити зернові запаси і починають надавати дотації фермерам.
Зростання цін на нафту вдруге за останні десятиріччя призводить до збільшення вартості продовольства. Нинішня криза розвіяла міф про нібито вільний ринок, за наявності якого виробництво продовольства може бути зосереджено в кількох найбільш сприятливих регіонах і забезпечувати харчами решту світу. Національні уряди переконалися в тому, що країна мусить мати власне розвинене сільське господарство, навіть коли воно цілком дотаційне.
Очевидно: світова сільськогосподарська галузь у найближчі роки зазнає ґрунтовної структурної перебудови — в неї будуть інвестовані величезні кошти, на ринку з’являться нові великі гравці, впроваджуватимуться передові сільгосптехнології. Ця тенденція дає українським аграріям чудовий шанс посісти належне місце в новій системі координат.
З іншого боку, криза ще раз продемонструвала й те, що сільське господарство — не справа відсталих країн з малоосвіченим населенням, а навпаки — прибутковий високотехнологічний бізнес. Приклад — Голландія. У цій промислово високорозвиненій країні сільське господарство є однією з основних галузей. Невелика Голландія — третій у світі експортер сільгосппродукції...
Яке в людства майбутнє: катаклізми чи спокійний поступальний розвиток? Це залежить від усіх, хто живе на землі.

Тетяна НОВІКОВА
також у паперовій версії читайте:

• ПРО «ЧОРНИХ» СОЦІОЛОГІВ, ЧУДЕРНАЦЬКІ РЕЙТИНГИ ТА МОТИВАЦІЮ ВИБОРЦЯ
• ПОКИ МОРАЛЬ СПИТЬ...

назад »»»