ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ХУСТИНА З УКРАЇНСЬКОЮ ДУШЕЮ
Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса,— незмінна супутниця у житті кращої половини людства. Оспівана в піснях, вона завжди була важливим елементом буковинського жіночого народного одягу.

Споконвіку виготовляються хустки вправними жіночими руками з домотканого конопляного або лляного полотна розміром від 40x40 см до 60x60 см. Краї хустинки дбайливо обшиваються вовняною (волічковою) ниткою, у чотирьох кутах розміщується вишивка, кути іноді прикрашені одним, трьома або п’ятьма кутасиками.
Орнаменти вишивок з давніх-давен поділяються на рослинні, геометричні, рідше — орнітоморфні. Рослинний орнамент представлений зображенням розгалуженої гілки, на якій розміщені різної форми і кольору квіти з листочками. Іноді квіти і листочки передаються кількома кольорами, а самі листочки, у деяких випадках, вишивали непритаманними їм кольорами (оранжевим, рожевим, червоним, морської хвилі). Кожний колір має свою символіку: рожевий — від Бога, синій — від води, коричневий — від пекла, фіолетовий — від зірок, зелений — від землі.
У геометричному орнаменті зібрані в одному узорі і розміщені в різних ракурсах трикутники, прямокутники, квадрати, ромби. Основна роль тут належить кольору і техніці вишивки. Викладається він кольоровими вовняними нитками (коцик), іноді — сріблястою або золотистою метаниттю, лелітками. Важливим елементом є використання техніки штапівки. Ця техніка дає можливість викладати стібки у формі гачка, загнутих «ріжок», спіралей, «підківок», що додає декоративності суворим геометричним формам. Трапляються на вишитих хустинах зображення лісових птахів, качок, півників у поєднанні з гілками, листям, квітами, плодами.
Основним функціональним призначенням вишитих хустин є використання їх у весільному обряді. За давнім звичаєм, кожна дівчина має вишити в дарунок своєму молодому таку хустину. В обміні дарунками при заводинах молода завжди дарувала молодому взуття, вишиту сорочку та хустинку. З кольоровими хустинами ходили запрошувати на весілля. Нею батько й мати нареченої брали з весільних калачів барвінковий віночок і клали дівчині на чоло. На самому весіллі наречений затикав її за пояс або прикріплював до вказівного пальця правої руки.
Ще донедавна кожна сільська буковинська дівчина вишивала 30-40 однакових хустин і дарувала їх на весіллі гостям. Уже вдома хустину складали так, щоб із зворотної сторони полотна викладався хрест, який би благословляв бажання та сподівання молодої все її життя. З лицьового боку місця з’єднання скріплювались ниткою і прикрашались кольоровими кутасиками.
У такому вигляді хустинку вішали на стіну у великій хаті під святими образами як своєрідну прикрасу. Кількість вишитих хустин свідчила про те, скільки разів господар хати був запрошений на весілля (це вважалось великою честю, бо «непевного», навіть якщо це був і родич, на весілля не запрошували).
Прикро, що для теперішньої молоді вишита хустинка все дедалі частіше стає лише шматочком полотна в музейній експозиції. Скільки спогадів вона навіває стареньким бабусям і срібно-косим матусям сучасних дівчат! Через завісу років до них повертається їхня молодість, незрівнянне, часом, не згасле почуття до статного красеня — парубка, бажання подарувати йому весь навколишній світ — свої потаємні почуття, передані голкою на невеличкій хустині, яку вони й донині дбайливо зберігають у старій, різьбленій або сучасній платяній шафі.

К. ПОГОРІЛА, завідувачка відділу фондів Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту, Г. ЗАСЛАВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• ГРАН-ПРІ — ЗА МИСТЕЦТВО КНИГИ
• ОДЕСИТИ ПОДАРУВАЛИ КИЯНАМ «МОРЕ»
• ЛІРИКА ПОСУНУЛА ФІЗИКУ
• ЯК СЛУХАЧІ РАЗОМ З ПЕРІ ПОПАЛИ В РАЙ

назад »»»