ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ТЕКСТИЛЬНА СКУЛЬПТУРА ОЛЕНИ КАНАРОВСЬКОЇ
Тим, чия відпустка — не в найближчій перспективі, а фізичні й душевні сили вже вичерпуються, щиро раджу відвідати виставку авторської ляльки Олени Канаровської «Солоспів канарки». Її можна оглянути у Музеї Михайла Старицького, що є відділом знаного комплексу — Музею видатних діячів української культури.

Завітавши на зелену й тінисту територію українського Парнасу (так називали це місце, тому що тут у близькому сусідстві жили і полюбляли гостювати одне в одного Леся Українка, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Панас Саксаганський) вас одразу огорне інша, природна аура, що контрастує з гомінкою вулицею. А далі й зовсім поринете в казку. Жанр, у якому виконані 13 унікальних робіт, визначити важко. Фахівці вважають, що авторські ляльки Олени Канаровської перебувають десь на зіткненні жанрів, що умовно можна назвати текстильною скульптурою.
Фантастичні образи, які бачимо в експозиції, втілені за допомогою найрізноманітніших матеріалів: різнотекстурних тканин, кераміки, воску, напівкоштовного каміння, біжутерії, дроту, пап’є-маше, фарфору, скла... Інколи вибір матеріалу театральної художниці буває аж надто несподіваним. Олена збирає річкові мушлі, з яких потім робить обличчя багатьох своїх лялькових героїв. Привезена друзями з Парижа вишукана хустина надихнула на створення роботи «Орхідея». Здається неймовірним, що Олена використовує як матеріал, приміром, ганчірки для миття підлоги, вкраплює туди шматочки парчі, бісер, мереживо й одержує розкішні театральні костюми в стилі бароко. У них виходять на сцену, зокрема, герої вистави «Уявний хворий» за п’єсою Ж. Б. Мольєра в Київському театрі «Колесо». Чимало ляльок з колекції Олени Канаровської постійно зберігаються у Чернігівському молодіжному театрі, з яким художниця також активно співпрацює.
А постійним місцем роботи мисткині є Музей видатних діячів української культури, де вона працює реставратором. У ляльках, представлених на виставці в невеличкій музейній кімнаті з м’якими стільцями, стилізованій під глядачеву залу, ніби втілилися миті, вихоплені з потоку часу. Не полишає думка, що вони з інших епох. Наприклад, мініатюрний симпатичний «Лорд» немовби завітав з комедії дель-арте ХVІІІ ст., «Бабунін ангел» — символ душі, на жаль, покійної бабусі авторки, яка стала ангелом-охоронцем для онуки.
Промовисті й композиції «Пори року» — «Світанок», «Вечір», «Ніч» «Талан» і «Безталання». Вражає оригінальністю «Соняшник» — худющий велетень-красень з гарними бровами й вусами. У музеї розповідають, що в деяких відвідувачів цей образ викликав асоціацію із Сальвадором Далі.
Олена Канаровська дивує всіх, хто її знає, не лише талантом, а й фантастичною працездатністю — тим, що може творити по 12 годин на добу, виношуючи в уяві не один, а кілька задумів одночасно. Вона мріє про виставку, яка нагадувала б театральну виставу із сюжетом і декораціями, взаємодією персонажів у сюжеті. Хай її мрія здійсниться.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• МИКОЛА БУТКОВСЬКИЙ:«ДРАТУЄ БЕЗКОНФЛІКТНЕ МИСТЕЦТВО...»

назад »»»