ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПАМ’ЯТЬ
ШУКАЙТЕ — ЗНАЙДЕТЕ
...Голодомор 1933-го забрав у Марії та Степана батьків, і вони росли у дитячому будинку. А Друга світова війна закинула брата й сестру до Німеччини — в різні її куточки, куди вони були вивезені на примусові роботи. Сталося так, що по війні Марія зосталася на чужині, де вийшла заміж, народила сина. А Степан повернувся в рідне село на Черкащині, де згодом теж одружився і ростив дітей. Життя склалося вдало, але часто згадував сестричку. Втім, не лише згадував, а й протягом багатьох років намагався її розшукати. До яких лише інстанцій не звертався чоловік, та все марно. «Нічого втішного повідомити вам не можемо» — так або приблизно так закінчувалися листи-відповіді...

...У 1941-му Іринці виповнилося лише п’ять місяців, коли під час спорудження укріплень на підступах до Києва пропала її мати. Дівчинку виховували дідусь з бабусею. Та відсутність матусі вона відчувала завжди, хоча й не була обділена увагою стареньких.
«Моя мама не могла загинути,— часто повторювала вона.— Я обов’язково її знайду...»
Надії Степана справдилося, коли він звернувся до служби розшуку Товариства Червоного Хреста України: восени 2006 року в аеропорту «Бориспіль» брат і сестра зустрілися.
А от Ірині побачитися з матусею не судилося. Бо, як з’ясувалося, після звільнення з примусових робіт в Австрії, куди її теж вивезли фашисти, Людмила, не отримавши від рідних відповіді і вирішивши, що їх немає серед живих, вийшла заміж за американського солдата і переїхала з ним до США. І хоча вона вже померла, саме Червоний Хрест допоміг Ірині розшукати брата і трьох сестер, які жили за океаном.
— Подібних фактів трапляється чимало,— каже керівник служби розшуку ТЧХ України Ірина Царюк.— Щодня ми отримуємо листи з проханнями допомогти в пошуку батьків, братів, сестер, з якими людей розлучила клята війна. Наприклад, за останні 14 років надійшло понад 700 тисяч подібних звернень. У нашому архіві зберігається майже 180 тисяч завершених справ, ми допомогли більш як 83 тисячі громадян.
Зокрема, за сприяння служби пошуку сімом тисячам родин надана допомога у їхньому возз’єднанні, знайдено шість тисяч поховань воїнів часів Великої Вітчизняної війни, що загинули на теренах Західної Європи. Понад 11 тисяч громадян України, інших країн світу отримали звістки від своїх рідних. Служба розшуку Українського Червоного Хреста за підсумками роботи є однією з найкращих у світі. Такої думки дійшли колеги Ірини Юріївни з Росії, Білорусі, США, Австралії, Німеччини та інших країн світу, які часто бувають в Україні.
На жаль, більшість архівних матеріалів на громадян України, які постраждали й під час панування комуністичного режиму, і німецької окупації, не збереглася або потрапила за кордон, тому одним з пріоритетних завдань служби є накопичення інформації і створення власного архіву. Нині в алфавітно-інформаційній картотеці служби налічується понад 250 тисяч матеріалів.
Незабаром мине 20 років, як останній радянський солдат залишив Афганістан, але на чужій землі залишилися десятки вояків, котрі потрапили в полон. Україна з перших днів проголошення незалежності докладає титанічних зусиль для їхнього повернення на Батьківщину.
— Ми зустрічалися і з урядовцями Афганістану, і з лідерами найвпливовіших повстанських угруповань, які на початку 1990-х років прийшли до влади в цій країні,— розповідає радник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини полковник запасу Валерій Аблазов, який тривалий час очолював комісію, що шукала безвісти пропалих співвітчизників і сприяла їхньому поверненню до України.— І щоразу серед членів делегацій був президент нашого Червоного Хреста Іван Усічено. Саме завдяки його особистим зв’язкам з колегами, які представляють національні товариства Червоного Хреста Пакистану, Індії, інших сусідніх з Афганістаном країн, а також, звісно, самого Афганістану, нам вдалося налагодити контакти з багатьма невільниками. І в тому, що деякі з них повернулися на рідну землю, є чимала заслуга Івана Гнатовича.
У світі є чимало «гарячих точок», внаслідок міжетнічних та інших конфліктів, що тліють і на теренах колишнього Союзу, багато людей залишає рідні домівки, часто втрачаючи зв’язок зі своїми родичами. Тому національні товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця багатьох країн Європи почали все частіше отримувати звернення з приводу розшуку людей. Українське товариство — не виняток, адже чимало наших співвітчизників живе в різних куточках світу, зокрема й у тих, де неспокійно. Надходить багато звернень, які стосуються мігрантів. Нагадаю, що за роки незалежності до України повернулися сотні тисяч депортованих кримських татар, вірмен, болгарів, представників інших національностей та народностей. До того ж щороку сотні тисяч українців виїжджають за кордон на заробітки, а наша країна стала транзитним коридором для нелегалів — вихідців з країн Азії, Африки та Сходу, які намагаються потрапити до Західної Європи. Товариство, дотримуючись прав людини і зважаючи на те, що в результаті некерованого процесу мігранти часто опиняються в досить скрутному становищі, вирішило розширити сферу пошукової діяльності.
— Наша робота не була б продуктивною, якби ми не співпрацювали з МВС, МЗС, СБУ, Державною прикордонною службою, Державним комітетом архівів та іншими урядовими установами і громадськими організаціями,— розповідає далі Ірина Царюк.— За сприяння Міжнародного Комітету Червоного Хреста та керівництва Державної прикордонної служби України ми, починаючи з осені 2004 року, реалізуємо програму з відновлення родинних зв’язків для нерегулярних мігрантів, затриманих в Україні, а також тих, хто перебуває у місцях тимчасового тримання. Її мета — допомогти затриманим налагодити зв’язок з посольствами країн, з яких вони прибули до нашої держави, надати їм можливість повідомити своїм рідним про місцезнаходження. Упродовж останніх двох років цією можливістю скористалося 1657 чоловік. Для прискорення ідентифікації особи, використовуючи оплачені Червоним Хрестом телефонні картки, майже п’ять тисяч мігрантів відновили зв’язок зі своїми сім’ями. Торік затриманим була надана гуманітарна допомога на суму більш як 20 тисяч гривень. Нелегальна міграція, торгівля людьми ускладнюють процедуру розшуку, особливо в прикордонних областях. До Червоного Хреста все частіше звертаються мігранти, їхні рідні і близькі, які на власному досвіді переконалися, чого варті обіцяні переваги нелегального життя та роботи за кордоном. Зважаючи на гостроту проблеми, ми за підтримки Датського Червоного Хреста та Міжнародної організації з міграції реалізували превентивну програму, спрямовану проти практики торгівлі людьми. Вона стосувалася дев’яти регіонів України. Відповідно до програми проведено шість семінарів, у яких взяли участь працівники Товариства, представники місцевих органів влади. П’ятсот тренерів, підготовлених з метою імплементації програми, провели понад три тисячі навчальних сесій для цільових груп населення. Загалом програмою були охоплені понад 80 тисяч осіб.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ТАМ ЗГАДКУ ТРИМАЄ ВІЙНА...
• ЖУРНАЛІСТ— СЛІДОПИТ

назад »»»