ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ДИТЯЧА ПРАЦЯ

Про дитячу працю говорять і пишуть багато. Вона прямо пропорційно пов’язана з економічним розвитком держави, з рівнем бідності в ній, а, отже, з рівнем освіти і багатьма іншими чинниками суспільного розвитку. Причому проблема ця стосується багатьох країн світу. За оцінками міжнародної організації праці (МОП), у світі налічується 165 млн дітей віком від 5 до 14 років, які працюють, причому тривалість робочого дня є занадто великою. Статистика свідчить, що найбільшої експлуатації зазнають діти в слаборозвинених країнах і там, де ведуться військові дії.

Які ж справи з дитячою працею в Україні? На жаль, проблем тут у нас вистачає. Перше дослідження МОП щодо використання дитячої праці в нашій країні було проведене 1999 р. Державний комітет статистики України виявив 350 тисяч дітей, які працюють у різних галузях (сільське господарство — 46 відсотків, торгівля — 26, сфера послуг — 19 відсотків). Середній вік, в якому діти починають працювати,— 12 років. Шість відсотків дітей віком 13–14 років мали робочий тиждень — 41 годину, а два відсотки 15–17 річних — 56 годин.
За висновками МОП — ІПЕК (Міжнародна програма з ліквідації дитячої праці), найгірші форми дитячої праці в Україні поширені в сільському господарстві, вуличній торгівлі, на неофіційних копальнях, в індустрії розваг, сексіндустрії тощо. Головні причини, які змушують батьків і дітей шукати заробітку,— це безробіття, низький рівень оплати праці та бідність.
На жаль, час спливає, а проблеми залишаються. Державний інститут розвитку сім’ї та молоді останнє дослідження з цього питання провів у 2000 році. Тоді було відзначено, що 40 відсотків дітей працює в сільському господарстві, 19 — у сфері послуг, 15 відсотків — у торгівлі (цифри, як бачимо, дещо зменшилися), що основними критеріями експлуатації дитячої праці є наявність чи можливість заподіяти дитині шкоду, обмеження її прав і свобод, неадекватна оплати праці.
Відповідно до результатів дослідження МОП — ІПЕК 2006 року, найгірші форми дитячої праці в Україні трапляються в сільському господарстві, вуличній торгівлі, на неофіційних вугільних копальнях, у сфері розваг, секс-індустрії.
Нині наша держава визнала наявність дитячої праці на офіційному рівні, а також те, що діти часто стають жертвами фізичного, психологічного насилля, потерпають від важких умов праці. У зв’язку з цим здійснено кроки до виправлення становища. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, а також інші конвенції МОП, зокрема № 138 «Про мінімальний вік для наймання на роботу» та № 182 «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці». Остання конвенція є особливо важливою, бо в ній ідеться про три форми найгіршої дитячої праці — рабство, примусову працю, торгівлю дітьми і використання їх у військових конфліктах, а також залучення до проституції та порнографії.
В Україні впроваджено програму МОП-ІПЕК, спрямовану на розв’язання цих проблем.
Директор Держнаглядпраці Володимир Лось зауважує, що в нашому законодавстві є жорсткі норми, що регулюють трудові відносини. Наприклад, у ст. 188 Кодексу законів про працю зазначено, що прийняття на роботу осіб, молодших від 16 років, не допускається. Законом України «Про охорону праці» також заборонено залучати неповнолітніх до важких та шкідливих робіт — у небезпечних умовах, під землею, на роботах, пов’язаних з переміщенням важких речей тощо.
Працю підлітків 14–18 років дуже чітко регламентовано, а праця дітей віком до 14 років без офіційного оформлення трудових відносин не допускається. Установа, яка бере на роботу неповнолітніх, повинна вести спеціальний облік неповнолітніх, виявляти турботу про них.
Окрема проблема — праця тих, хто жебрає, бродяжить, тобто дітей вулиці. Крім усього іншого, ці діти опиняються у кримінальному середовищі. Роботу для виявлення таких випадків Держнагляд праці проводить разом з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту і Міністерством внутрішніх справ.
Дитяча праця небезпечна ще й тим, що діти, які працюють зазвичай не вчаться. Батьки про них не піклуються і взагалі кажуть, мовляв, навіщо їм вчитися, коли вони й так можуть легко заробити собі на життя.
Отже, правове поле в нас урегульоване. Суспільство прагне допомогти, як може дітям, які працюють. Скажімо, з ініціативи МОП, починаючи з 2002 р., у червні відзначається Всесвітній день боротьби за ліквідацію дитячої праці. Цей день позначено тематичними заходами. Торік його гаслом було «Сільське господарство без дитячої праці». Провідна тема нинішнього року: «Освіта — ефективний засіб протидії дитячій праці». У цьому заході за підтримки МОП та Міжнародної програми з викорінення найгірших форм дитячої праці (МОП — ІПЕК) узяли участь Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство освіти та науки. Була проведена широка дискусія.
І на останок. Так, у нас є непогані закони. Тож суспільство прагне допомагати дітям. Але і закони, і допомога будуть дієвими лише тоді, коли буде жорсткий контроль за їхнім виконанням, за розробкою нових нормативів, які б враховували вимоги сучасного ринку в недержавному, сімейному секторах, на підприємствах. Але досвід і соціологічні опитування свідчать: гарна законодавча база працює слабко, а дітей і далі залучають до важкої праці.
З огляду на реалії, ООН, інші міжнародні організації цього року визначили: залучити до 2015 року всіх дітей до шкільної освіти відповідно до принципу гендерної рівності, однієї з цілей розвитку тисячоліття. Але, як на мене, перед цим слід зламати психологію батьків, особливо в бідних сім’ях, яка зводиться до такого: дитина має допомагати дорослим долати злидні, працювати, як свого часу працювали вони самі; що можна й не вчитися, якщо й так заробляєш копійку, а якщо вже віддавати до школи, то сина. А донька... (Мій дід на початку ХІХ ст., коли старша донька просилася до школи, схопив її за волосся й посадив прясти вовну зі словами: «Оце для тебе і вся школа»). А це справа дуже й дуже складна, бо, як сказав класик, традиції мертвих, як кошмар, тяжіють над розумом живих. Тим часом її треба робити. І чим швидше, тим краще.
також у паперовій версії читайте:

• ПІЛЬГИ ВЕТЕРАНАМ АФГАНІСТАНУ
• СПОЖИВЧИЙ КОШИК І ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ

назад »»»