ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН СКАСОВАНО. ЩО ДАЛІ?
Вибори в Монголії завершились безладом. П’ять чоловік вбито, понад 300 поранено, кілька тисяч арештовано; спалено будинки, на вулицях — військові патрулі.

За попередніми підсумками, вибори до Великого Хуралу перемогла посткомуністична Монгольська народно-революційна партія (МНРП), яка була при владі з 1921 до 1996 року. У 2000-му вона повернулась до владного керма. Її лідери стверджують, що вибори були чесними. Такої самої думки дотримуються й на Заході, зокрема в корпорації Бі-Бі-Сі.
Натомість демократи, не бажаючи змиритися з поразкою, вивели людей на вулиці. Під час заворушень серед інших будівель, згорів офіс посткомуністів і палац культури, подарований Радянським Союзом.
У Монголії живе приблизно три мільйони громадян, а перші демократичні вибори відбулися там лише у 1992 році. Вона належить до найменш заселених і найбідніших країн Азії, але завдяки сировині нині опинилась у центрі уваги. Традиційна її економіка ґрунтується на сільському господарстві і тваринництві, але поклади вугілля, золота й урану стали в наш час її найбільшим багатством. Жадібним оком на ці багатства дивляться насамперед Китай і Росія. Японія, Республіка Корея, США та інші економічно потужні держави також не відмовляються від участі в розвідці та експлуатації зазначених родовищ.
Завдяки добрій кон’юнктурі і високим цінам на сировину монгольська економіка за останні чотири роки розвивалась дуже швидко. З’явилася верства заможних людей, які розбагатіли на сировині. І суперечка щодо того, як черпати прибутки з гірництва і ділитись ними з закордонними фірмами, стали основною причиною жорстоких сутичок.
До «революції юрт» (так називала ці події монгольська опозиція) справа не дійшла. Через чотири дні після запровадження надзвичайного стану влада скасувала його. Але проблему протистояння в країні не розв’язано.
Починаючи з 1990 року, у Монголії відбувались інтенсивні політичні зміни. У країні склалась двопартійна політична система і влада кілька разів переходила з рук у руки. У цьому сенсі розвиток Монголії різко відрізнявся від політичного розвитку її головного патрона Росії, та інших сусідів — Казахстану, Киргизії чи Узбекистану.
Незважаючи на дуже несприятливі умови, у країні утвердилась багатопартійна демократія. Медіа рецензуються дуже помірно, а зародки громадянського суспільства є очевидними.
Вождем монгольських демократів став журналіст Цахіагійн Елбегдорж. У двадцятишестирічному віці він очолив антикомуністичні заворушення в Улан-Баторі. У тридцять п’ять — став прем’єр-міністром країни, а до цього був лідером парламентської більшості. Він здійснив приватизацію і багато структурних реформ. Програвши незабаром на виборах, Елбегдорж знову переміг у 2004 році. Тоді ж він сформував свій кабінет за допомогою противників з МНРП, але у січні 2006-го ця партія відмовила йому в довірі, виникла урядова криза, яка завершилась відставкою Елбегдоржа. Відтоді він перебуває в непримиренній опозиції до посткомуністів.
Загальновизнано на міжнародному рівні, що нинішній уряд Монголії дуже корумпований. А це давало демократам неабиякі шанси відігратись на виборах у червні нинішнього року. За всіма соціологічними опитуваннями, вони мали значну перевагу. Але перші повідомлення з дільниць принесли несподіванку — партія різко відставала від МНРП і набрала вдвічі менше голосів, ніж можна було сподіватись. Пікантності ситуації додає інформація, що технологічну підтримку виборів на боці посткомуністів забезпечували російські політологи і політтехнологи.
Москва вважає МНРП (як і вона сама себе) «проросійською» партією. Таким чином події в Улан-Баторі росіяни почали трактувати як чергову «кольорову» революцію проти російського впливу. Про це голова комітету з міжнародних питань Ради федерації Михайло Маргелов сказав однозначно: «Монгольська Демократична партія діяла згідно з давно підготованим сценарієм «кольорових революцій».
Росія виявила величезну зацікавленість подіями в Монголії. У тамтешніх медіа — безліч повідомлень про події в Улан-Баторі. Росіяни полегшено зітхнули: «революція юрт» завершилась, так і не почавшись. Московська «Правда» прямо стверджує, що антиурядові демонстрації в столиці степової країни — це чергова «помаранчева» революція, яка, само собою, спонсорується Вашингтоном. А портал «Regnum», керований наближеними до Кремля політтехнологами, підігріває атмосферу: «Захід розпочав новий переворот біля кордонів Росії».
Але це — офіційна Росія. Громадянське суспільство оцінює події в Монголії зовсім інакше. Відомий політолог Олексій Малашенко зазначає, що бунт в Улан-Баторі нагадував події в Киргизії. Монголія досі вважалась «периферійною» країною, глибокою провінцією. І раптом виявилось, що там є люди, які не згодні з тим, щоб порушувались їхні політичні права.
«У Монголії є нормальні політичні партії і свобода самовираження — в цьому сенсі країна є досить прогресивною, особливо порівняно з її найближчими сусідами в регіоні», — переконаний Малашенко.
Влада і опозиція в Улан-Баторі розпочали переговори, проте поки що безрезультатно. Але хто сказав, що за демократії — не буває конфліктів?
Головне — вміння цивілізовано вирішувати конфлікти, хай би якими складними вони були, проте внутрішня політична боротьба не повинна ставати приводом для закордонного втручання.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БЕЛГРАД ПРОТЕСТУЄ
• САРКОЗІ ПЕРЕКОНУЄ ІРЛАНДЦІВ

назад »»»