ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
ЩО ТАМ, У ЗОНІ?
Поля, зарослі чортополохом, безлюдні села. Життя в них завмерло 22 роки тому після вибуху на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. І нині там, де до квітня 1986-го вирувало життя, зона відчуження — 30-кілометрова територія, огороджена колючим дротом.

На станції, що зупинена, тривають роботи зі спорудження нового укриття над зруйнованим реактором: нещодавно укладено контракт, яким передбачено зведення для нього фундаментів. Будівельні роботи, які мають завершитися до кінця наступного року, виконуватиме українська компанія «Ютем».
— Зона відчуження, площа якої становить майже 260 тисяч гектарів, не просто закритий об’єкт, а територія з певними особливостями,— розповідає начальник державного департаменту — адміністрації зони відчуження і зони безумовного відселення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Андрій Сельський.— Головна особливість — наявність на її території великої кількості радіоактивних матеріалів.
Найбільше їх, звичайно, під четвертим реактором: близько двох тисяч тонн радіоактивного мотлоху, зокрема, графіту, пластикату, різних конструкцій та кабелів, що є легкозаймистими.
Фахівці, з якими я спілкувався, кажуть, що процеси, які відбуваються у законсервованому реакторі, збільшують його небезпеку. Адже ці матеріали все більше руйнуються, а радіонукліди, що містяться в них, перетворюючись на пил, здатні вирватись із залізобетонного «чохла, в який 4-й енергоблок «одягнули». За словами експертів, донедавна існувала ймовірність обвалу конструкцій, що утримують весь цей «панцир». Наслідки, зважаючи на кількість насичених радіацією матеріалів, які ним прикриті, були б жахливими, бо в такому разі стався б викид у атмосферу величезної кількості радіоактивного пилу.
Небезпечною для об’єкта «Укриття» є і вода, що проникає всередину нього, бо, взаємодіючи з матеріалами, які там зберігаються, збільшується ризик потрапляння в навколишнє середовище радіонуклідів. Зважаючи на всі ці та інші чинники, було ухвалено рішення про спорудження над об’єктом «Укриття» ще одного об’єкта — «Укриття-2». Побудоване за найсучаснішими технологіями, воно має призупинити всі негативні процеси, що відбуваються в реакторі й, таким чином, убезпечити від повторення трагедії. Завершити його планується у 2012 році. Останнім часом тут виконано чималий обсяг робіт щодо поліпшення стабільності. За словами міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимира Шандри, ситуація на 4-му енергоблоці цілковито контролюється.
У зоні є ще чимало так званих могильників — пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів, що утворилися після катастрофи. Проте з тимчасових вони перетворилися на постійні, бо за всі ці роки так і не дійшли руки, щоб складувати їх у спеціальному сховищі. Зробити це вкрай потрібно, бо всі ці пункти, де зберігають радіоактивні відходи, споруджувалися оперативно з недотриманням усіх відповідних вимог. Тож вони становлять неабияку загрозу для екології і людини.
Побувавши недавно в зоні, я переконався, що плани МНС стосовно перетворення її на екологічно безпечну територію все ж реалізуються. Наприклад, продовжуються роботи зі спорудження і введення в експлуатацію комплексу «Вектор». Введення деяких його об’єктів заплановано на другий квартал поточного року. Щоправда, для того, аби їх укомплектувати необхідним обладнанням і вони запрацювали, потрібно майже 50 мільйонів гривень. А вони державним бюджетом не передбачені...
Проблемою з проблем, пов’язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, є спорудження сховища для відпрацьованого ядерного палива, а також заводу із переробки рідких радіоактивних відходів і промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами. Будівництво сховища, зокрема, дасть змогу зберігати в ньому (протягом 100 років) відпрацьоване ядерне паливо ЧАЕС. Зважаючи на гостроту проблеми, уряд уклав угоду з американською компанією, яка спеціалізується на зведенні подібних об’єктів, про його будівництво. Його вестимуть у два етапи і воно обійдеться для державної скарбниці майже в 200 мільйонів євро. В МНС кажуть, що у 2013 році сховище має бути введено в експлуатацію. Щодо заводу, на якому перероблятимуть рідкі радіоактивні відходи, то минулого року країни-донори ухвалили рішення про завершення будівництва, виділивши для цього майже 7 мільйонів євро.
Крім самої станції, в зоні відчуження вистачає й інших об’єктів, підтримання яких у належному стані вимагає десятків мільйонів гривень. В Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи сподіваються на відповідне фінансування урядом.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
• ТАКІ ВОНИ ЛЮДИ...

назад »»»