ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ОСІНЬ ЖИТТЯ: ДОДАТКОВА ФАЗА І СОЦІАЛЬНА БУХГАЛТЕРІЯ
Управління статистики ФРН перестало вести поіменний облік громадян, старших від 95 років. Нині кожен з 1650 німців досягає віку 100 років, демографи повідомляють, що протягом найближчого десятиліття їхня кількість може подвоїтись.

Збільшується середня тривалість життя, яка у 2050-му має досягнути 87 років для жінок і 81 року серед чоловіків. Німецькі геронтологи переконують, що вперше в історії людства з'являються можливості для додаткової фази життя — пізньої старості. Вона може тривати не тільки довше, ніж молодість і професійне становлення, а й бути набагато змістовнішою за них.
Більшість українських пенсіонерів згодні з ситуацією самообмеження і, напевно, стають від цього щасливими. Їхні німецькі ровесники й думати про це не хочуть. Їм притаманне впорядковане і прагматичне ставлення до життя, вони вірять у необхідність планувати його окремі фази. Можуть здивувати висловлювання німецьких 20-тирічних громадян: «У найближчі десять років матиму родину і, можливо, дітей, до сорокаріччя хочу здобути професійне визнання і зробити кар'єру, а якщо доведеться жити до вісімдесяти, то залишиться кільканадцять років для того, щоб стригти купони». Старість не лякає, бо до неї ставляться як до періоду нових перспектив і втілення планів, які здавалися неможливими замолоду. Але добре самопочуття на останньому етапі життя потребує значних зусиль — про власне здоров'я належить дбати впродовж усього життя.
«У вас можуть бути гени такої високої якості, яким є «Мерседес», але якщо ви не мінятимете оливи, то, напевно, не витримаєте конкуренції з добре утримуваним «Фордом ескортом». Німецькі пенсіонери люблять цитувати це образне порівняння геронтолога з Гонолулу Бредлі Вілкокса. Численні дослідження підтвердили, що тривалість життя залежить від спадкового генетичного матеріалу, але у 1998 році двоє шведських учених опублікували результати досліджень однояйцевих близнюків, які не підтвердили однозначно цієї думки. Виявилось, що ідентичні гени близнюків, яких виховували від народження в різних родинах, мали лише 30-відсотковий вплив на тривалість життя.
«Решта залежить від нас самих» — у цьому переконана більшість німецьких пенсіонерів. У їхньому календарі — дати зустрічей з друзями і візитів до лікарів. Вони, навіть якщо не хворіють, намагаються скористатися всіма можливостями профілактичних оглядів, передбачені гарантованим медичним страхуванням. Це дає їм відчуття, що нічого не занедбано, й одночасно спонукає до раціонального способу життя, тобто здорового харчування, фізичної і психічної активності. Як і перед пенсією, німець живе з годинником і календарем в руці.
Рік розподілено на час для численних подорожей з чоловіком або подругою, культурну і доброчинну діяльність у релігійній громаді, спілкування з родиною. Регулярні тренування в спортивному клубі також дають потужний заряд оптимізму. Німці розуміють, що належать до найпривілейованіших націй, особливо це стосується середнього класу. Але вони також дедалі частіше відчувають загрозу для свого високого статусу і, можливо, є останнім поколінням пенсіонерів, задоволених життям.
Німецьких пенсіонерів можна зустріти по всьому світу. Вони невтомно мандрують по згаслих вулканах островів Тихого океану, заповнюють вишукані круїзні кораблі в Карибському морі, стали найбільш очікуваними клієнтами дорогих магазинів й охоче ведуть бесіди в улюблених ресторанах і кафе. Німецькі пенсіонери не соромляться ненаситної жаги та інтересу до життя. Навпаки, своєю активністю вони підкреслюють, що його принадами можна скористатись, черпаючи повними пригорщами і так довго, скільки стане здоров'я.
Тим часом демографи прогнозують проблеми, з якими суспільство зіткнеться в недалекому майбутньому. Німці, щоправда, живуть все довше, але, починаючи з 1970-х років, у країні народжується щоразу менше дітей. Нащадки повоєнного демографічного буму у 2050 році поповнять лави пенсіонерів. Зменшення кількості новонароджених змінює структуру населення: осіб, старших від шістдесяти років, незабаром буде вдвічі більше, ніж новонароджених.
Професор Ервін Бірг з Білефельдського університету в книзі «Демографічна зміна часу» наголошує, що процес старіння німецького населення відбувається, так само як у Японії й Італії, найінтенсивніше, ніж будь-де у світі: «Нині відчутно бракує ненароджених тридцять років тому, потенційних батьків наступного покоління. Зміни у віковій структурі суспільства зруйнують соціальну систему. Вони вплинуть на формування ринку праці, розвиток економіки і житлового будівництва та просторове планування міст. Їхні наслідки відчує ринок. Зміниться спосіб проведення вільного часу і стиль життя». Демограф не приховує песимізму: навіть якщо припустити, що внаслідок ефективної родинної політики німкені народжуватимуть щонайменше двох дітей, процес старіння суспільства може зупинитись лише приблизно у 2080 році.
Якою буде Німеччина в майбутньому, невідомо. Публічні дебати точаться навколо двох протилежних сценаріїв. Згідно з першим, ненаситні пенсіонери, переконані у своїй чисельній перевазі, намагатимуться здійснювати вплив на політиків, вимагатимуть збільшення видатків з державного бюджету на пенсії й охорону здоров'я. Але про це поки ніщо не свідчить. Соціологічні опитування серед пенсіонерів переконують, що вони не налаштовані на конфронтацію і прагнуть до гармонійного співіснування в суспільстві. За другим сценарієм, молоді люди, залишаючись у меншості і фінансуючи своєю працею пенсії батьків і дідів, у певний момент не захочуть виконувати цю своєрідну соціальну угоду. Через демографічні причини вони визнають ідею солідаризму для себе неприйнятною, оскільки бракує достатньої кількості спадкоємців, чия праця в майбутньому гарантуватиме їм виплату пенсій. Лідер молодих вільних демократів (ФДП) Ян Дитрих заявив: «Ми не в змозі одночасно заробляти на власне утримання, оплачувати пенсії старшого покоління і додатково забезпечувати власну пенсію. Настав час, коли старші за нас мають віддати нам щось зі своєї срібної застави, може, одну ложечку, а краще — відразу кілька». Його висловлювання викликало загальне обурення навіть серед партійних товаришів. Коментатори нагадали, що Франк Ширрмахер, журналіст і есеїст, прогнозує війну поколінь за розподіл доходів у Німеччині. У своєму бестселері «Змова Матузалема», виданому у 2004 році, він закликає покоління сорокарічних утворити спільний фронт проти позбавлених емоцій і співчуття внуків, щоб в майбутньому не стати жертвами дискримінації з боку старших людей.
«Таке похмуре пророцтво — вплив німецької специфічності, яка полягає в провіщенні власної смерті»,— відповідають опоненти Ширрмахера і пояснюють, що збільшення пенсійного віку до 67 років змінить на краще пропорцію між кількістю працівників, що сплачують внески до пенсійних фондів, і кількістю пенсіонерів, які користуються коштами цих фондів. Проте реалісти нагадують: за статистикою, більш ніж половина 58-річних німців припиняє професійну активність.
Найгірше, що фахівці стурбовано сигналізують про збільшення в Німеччині кількості людей старшого віку, які через економічну ситуацію останніх десятиліть і пов'язане з нею безробіття не можуть отримувати пенсії, вищі за соціальний мінімум. Отже, молодь не матиме приводу для заздрощів, зате перебере на себе моральний обов'язок підтримати старше покоління. Та якщо здійсняться прогнози і в майбутньому країна потребуватиме робочих рук, міцні ветерани зможуть виявляти професійну активність доти, доки їм вистачить сили. Німецькі геронтологи визначили: біологічна межа працездатності припадає на 85-й рік життя.
Дехто з німців воліє брати приклад зі справжніх ветеранів у Японії, особливо жителів Окінави, які частіше, ніж будь-хто на земній кулі, живуть до старечого віку (часом понад сто років), добре почуваються, і не тільки фізично. Значно рідше вони зазнають депресії і розчарування. Їхнє довгожительство зацікавило науковців. Виявилося, що низькокалорійне меню японських ветеранів складається з фруктів, овочів і риби, окрім того, вони дотримуються старої японської традиції: краще вставати з-за столу з відчуттям легкого голоду, аніж переїдати. Ця традиція припала до вподоби німецьким ветеранам. Геронтологи переконані: німці неодмінно наздоженуть японців за середньою тривалістю життя.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ, ВИЙШЛО ЯК ЗАВЖДИ
• ВВІЧЛИВО, АЛЕ БЕЗ КОМПРОМІСІВ

назад »»»