ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УВАГА: ДІТИ!
ТУТ ПЛЕКАЮТЬ ТАЛАНТИ
Посеред маршруту Київ — Канів, у гавані Дніпра розташувався Ржищів. Тут споруджено перший у світі пам'ятник до 110-ї річниці відкриття Трипільської культури, автор якого — Анатолій Гайдамака, лауреат Шевченківської премії.

Привітна «Калинка»
Дорогою до Ржищева мені пощастило познайомитися з Іриною Квасницею, президентом асоціації «Спадщина України». Вона поспішала до дошкільного навчального закладу «Калинка» на свято «Великодній передзвін». Це Ірина Юліянівна розробила програму курсу «Народи великої України» — для дитячих садочків і підготовчої школи. Автор і розробник програми їхала на свято, яке підготувала середня група вихованців «Вишенька».
— Україна починається з кожного із нас,— вела розмову пані Ірина.— Все починається з малого. Дитина насамперед має знати, хто її мама, татусь, братик, сестричка. Діткам це добре вдається передавати у розповідях, малюнках, піснях. Трохи згодом вони пізнають іншу тему: «Україна — це моя родина». Ось тут малеча розповідає про своїх дідусів, бабусь, тіток і дядьків. Аби розкрити тему, діти створюють малюнки — «Хто в родині старший», влаштовують виставки робіт «Дарунок дідусеві та бабусі».
Формується світогляд дитини і вона вже розуміє «Святе слово благословенної землі». До цієї теми Ірина Юліянівна написала сценарій.
...Переступаємо поріг «Калинки». Затишні, естетично й неповторно оформлені групи: «Віночок», «Соняшник», «Ангелятко», «Дзвіночок». Тут усе продумано й вишукано. На першому поверсі фітобар. Діти мають можливість випити смачний чай із запашних квітів та ягід. Обличчя гостей стають світлішими й добрішими, коли споглядають вироби маленьких умільців. Подумалось: аби вдалося ось так, упродовж усього життя, крок за кроком, прищеплюючи любов до прекрасного у малечі, не лише передати накопичений багаж народних традицій, звичаїв, а й зберегти це прекрасне на все життя...

Їхніми вустами — істина
...Святкова ошатна зала. Вишивані рушники, вербові гілочки, писанки-витинанки. У кошику — розмальовані дітками писанки, які вони після свята роздають батькам і гостям. У залі панує атмосфера свята і гармонії.
Діти — не просто дійові особи, вони представники народів України. Вихователі навчають толерантно й делікатно ставитись до представників інших релігій та віросповідань. Дівчинка-україночка розповідає, як разом малювали «дерево-родину», неньку-Україну. Хлопчик, котрий представляє білоруса, запевняє: один у нас Бог, одна у нас доля, одна на всіх земля. Варто дорослим прислухатися, як упевнено промовляють дитячі вуста:

Ми хліб святий їмо у спільній хаті,
Що зветься Україна й є нам мати,
Шануймось і любімося усі,
Бо ми — брати
на вкраїнській землі!

Світлана Бойко, завідуюча дошкільного навчального закладу «Калинка» не приховує, що свого часу дуже любила дитячий садок. Саме цього й прагне досягти, аби кожна дитина із задоволенням йшла сюди. Батьки переважно працюють у столиці й цілковито покладаються на вихователів. Вони навіть просять створити групу-п'ятиденку.

Педагог від народження
Світлана Григорівна народилася у Ржищеві. У неї дід — Петро Гордієнко (на жаль, покійний) — педагог. Працював директором місцевої школи. Потім професію продовжила мама — Лідія Петрівна, яка нині на заслуженому відпочинку. Мабуть, не дивно, що Світлана Григорівна обрала професію вихователя. Із 1996-го — завідуюча у «Калинці».
— Іншої професії не уявляю,— зізнається Світлана Григорівна.— У нас 16 педагогічних працівників: вихователі, художній керівник, музкерівник. У садочку сім груп і кожна має своє індивідуальне обличчя. Творчість вихователів не має кордонів. Із методистом Наталією Синявською ми спрямовуємо, даємо ідеї. Вихователі підтримують нас. Досвід переймаємо з семінарів.
...Милують око кумедні іграшки з глини, які вправно створили діти разом із вихователями. Господь обдарував їх чудовим краєм. На Іван-горі беруть білу глину, а майстерності не позичати. Віра Борисполець — вихователь з образотворчого мистецтва. Вона навчає дорослих і дітей. А ще працює творча група вихователів. Коли починається «тиха» година, вихователі творять — ліплять з глини, розмальовують вироби. До кожної пори року вироби виставляють на огляд.
Експеримент має стати реальністю в Україні,— вважають вихователі, підсумовуючи апробацію програми. Тоді буде результат.
Побільше б нам таких завзятих, натхненних синів і дочок, які крок за кроком повертають Україні українське.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
також у паперовій версії читайте:

• МИ ЇХ НАРОДЖУЄМО, АЛЕ ВОНИ НАМ НЕ НАЛЕЖАТЬ

назад »»»