ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
АБСУРД І РЕАЛЬНІСТЬ — ПОРУЧ...
Здається, недавно була нагода написати про появу в нашій столиці Муніципального театру «Київ», який заявив про себе сатиричною комедією «Фракція» на сцені Будинку культури СБУ. Грав він і на інших сценах.

Днями цей колектив закінчив свій четвертий сезон у приміщенні, котре, як сподіваються, стане для трупи постійним. Це — Мала сцена на Андріївському узвозі, 21. За рік роботи тут театр зіграв такі вистави, як «Антігона», «Вечір з гарненькою і самотньою», «Ілюзія обману». Головний режисер, заслужений артист України Анатолій Тихомиров повідомив, що театр бере курс на серйозну драматургію — у п'ятому сезоні митці мають намір дати сценічне життя таким творам, як «Ідіот» Ф. Достоєвського, «Пігмаліон» Б. Шоу, «Житейське море» І. Карпенка-Карого. А на великій сцені (можливо, у Театрі оперети або імені І. Франка) і надалі йтимуть «Фракція» й мюзикл «Тарас Бульба».
В останні дні четвертого сезону на Малій сцені Муніципального театру «Київ» зіграли прем'єру — комедію Едуардо де Філіппо «Циліндр» (режисер-постановник Костянтин Лінартович). Ця вистава, що йде без антракту й не дає нікому засумувати, вкотре нагадує, що бажання обдурювати довірливих людей є вічним, як світ. З цією метою й об'єдналися дві пари шахраїв. Кожен із них шукає виправдання своїй діяльності й, звісно ж, знаходить. Наприклад, Родо фатально не щастить — він приїхав до Неаполя, закінчив курси офіціантів, але на роботу чомусь весь час приймають інших. Його старшому «компаньйонові» Августіно теж уперто не посміхається доля. Багато років пропрацював охоронцем у театрі, який потім знесли, а натомість побудували готель. До того ж, він не може розібратися ні з дружиною, ані з коханкою... Жіночі «половинки» цих пар також не надто щасливі — Ретіна мусить постійно готувати їжу для всіх чотирьох і з'ясовувати стосунки з ревнивим коханцем. А Риті й зовсім не позаздриш: до її обов'язків входить щодня... зваблювати чоловіків. Як? Дуже просто. Стояти у дворі й митися водою з тальком, а якщо перехожий зацікавиться гарненькою синьйорою, призначати йому побачення у власному помешканні. Далі все продумано — гроші у «закоханого» вимагати наперед, а потім відкривати завісу, за якою на ліжку лежить... її «мертвий» чоловік. Потім щосили оплакувати його. Гроші, певна річ, залишаться, а ошелешений «коханець» п'ятами накиває. Хіба не талановита вигадка? Вона з будь-якою фінансовою пірамідою позмагається.
Все це вправно спрацьовувало, поки одного чудового дня до квартири, що винаймали четверо шахраїв, не завітав незнайомець, котрий, не злякавшись «покійника», розпочав власну гру. І вона виявилася складнішою й далекогляднішою.
Спочатку здивування, а потім роздратування й жах викликає у Родо поведінка Аттіліо Самюелі, готового віддати за кохання його дружини не усталених десять тисяч лір, а півмільйона. Врешті дивак досягає мети. Та не лише за допомогою грошей...
На перший погляд, гротескова й ексцентрична комедія набуває дедалі більшого психологізму, ставить перед героями й глядачами складні питання. Що означає бути по-справжньому люблячим чоловіком — давати дружині багато любовних пестощів і щоденний ризик та невпевненість чи зробити життя жінки насамперед спокійним? Чи не повернеться обдурювання, що стало професією, бумерангом? Та ще яким... Ох і варто замислитись над цим аферистам усіх часів і народів!
Італійського драматурга, режисера, актора й художника-оформлювача Едуардо де Філіппо називали людиною-театром. Чи не найвідомішою в нашій країні його п'єсою є «Філумена Мартурано», яку чимало ставили в різних українських театрах. За цим твором знято популярний фільм «Шлюб по-італійському». Проте й «Циліндр» неодноразово втілювали на сценах колишнього Союзу і України. У п'єсах письменника виписані напрочуд колоритні характери, для цих творів характерні динамічний розвиток сюжету, поєднання реальності й абсурду, несподівані переходи від сумного до веселого й навпаки.
Комедію «Циліндр» глибоко й по-італійському темпераментно зіграли актори Муніципального театру «Київ», у головних ролях — Анастасія Середа (Рита), Дмитро Лінартович (Родо), Оксана Коляда (Ретіна), Сергій Солопай (Августіно), Петро Сова (Аттіліо Самуелі).
Та хотілося б порадити постановчій групі вистави вдосконалити її мовний аспект. Переклад Василя Довжика (гадаю, з російського варіанта п'єси) містить чимало русизмів на кшталт «трусонути стариною», «прикинутись мертвим», «щасливо залишатись». Герої мають говорити літературною українською мовою, а не суржиком. Навіть якщо вони італійці.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• ПРО ВИБІР МОРАЛЬНИЙ І МАТЕРІАЛЬНИЙ
• ЗАЛИШИЛАСЬ У ЗВУКАХ...

назад »»»