ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ДОПРИВАТИЗУЄМО?

Нещодавно Верховна Рада схвалила у першому читанні подану урядом Програму приватизації на 2008–2012 роки. Серед пріоритетів на найближчі п’ять років вона визначає продаж високоліквідних об’єктів для забезпечення надходжень до бюджету, модернізацію виробництва та поліпшення фінансового стану підприємств, що перебувають у державній власності і готуються до продажу.

Як відомо, приватизаційний процес у ваучерній формі стартував на початку 1990-х, а у 2000 р. перейшли до грошової, кошти від якої надходили до держбюджету. Цього року до нього мало надійти 9 млрд грн., поки маємо лише 200 млн, бо жодний великий приватизаційний конкурс не оголошений.
Нинішньому уряду неодноразово нагадували, що чинна програма приватизації була ухвалена у 2000-му і втратила свою актуальність. Тож виникла нагальна потреба у коригуванні принципів і підходів до приватизації, у розробці нової програми та внесенні змін до законодавства. Адже діюче не забезпечує реалізації сучасних вимог до продажу державного майна, не враховує проблемних питань приватизації стратегічних підприємств, не передбачає механізмів продажу непривабливих об’єктів, дрібних пакетів акцій, що не забезпечують ефективного державного управління.
Президент України видав указ, яким зобов’язував уряд розробити нову програму приватизації. Фонд держмайна та Кабмін підготували проект цього документа, який цілковито узгоджується з указом глави держави. Головна мета Програми, наголошують урядовці,— підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, узгодження процесів приватизації зі стратегією розвитку економіки країни. Крім того, Програмою пропонується визначити нові стратегії й пріоритети, цілі та умови продажу державного майна у 2008-2012 роках. Зокрема, загалом завершити приватизацію як соціально-економічний проект широкомасштабного реформування власності.
Пріоритетами приватизації пропонується визнати оптимізацію структури державної власності у виробничій сфері; залучення до приватизації покупців, які мають довгострокові інтереси у розвитку підприємств; продаж дрібних і малоліквідних пакетів акцій окремо визначених об’єктів нерухомого майна, незавершеного будівництва; продаж збиткових і малоприбуткових підприємств під зобов’язання покупця провести їхнє фінансове оздоровлення; продаж високоліквідних об’єктів для забезпечення виконання бюджетних завдань.
Тож, за словами урядовців, Програмою вирішуються такі важливі завдання, як модернізація виробництва, поліпшення фінансового стану підприємств, що перебувають у державній власності, через процедуру приватизації і наповнення держбюджету. Концептуально важливо, що до приватизації залучатимуть передовсім ті об’єкти, подальше перебування яких у державній власності неефективне і потребує значних додаткових витрат на їхнє утримання і розвиток: а саме збиткові підприємства, задля проведення їхнього оздоровлення, дрібні пакети акцій, які не забезпечують здійснення державою вирішального впливу на акціонерні товариства, об’єкти незавершеного будівництва.
Об’єкти стратегічних галузей приватизуватимуть з урахуванням затверджених Кабміном програм розвитку галузей, складовою частиною яких мають бути визначені галузеві особливості приватизації. Запроваджується планування процесів приватизації, впорядковуються процеси формування прогнозованих завдань і визначення об’єктів, приватизацію яких планується розпочати. Так, переліки об’єктів приватизації державної власності формуватимуть на підставі висновків і пропозицій міністерств та інших органів виконавчої влади, уповноважених органів управління. Уповноважені органи управління, реалізуючи державну політику у відповідних сферах, стратегічні цілі й завдання програми розвитку у відповідних галузях і секторах економіки, визначатимуть об’єкти, котрі доцільно вивести на приватизацію, складатимуть їхні переліки за результатами аналізу фінансового, виробничо-технічного стану, ефективності використання державного майна, соціально-економічних наслідків приватизації об’єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Програмою визначається порядок застосування способів приватизації, вдосконалюється механізм продажу для забезпечення максимальної прозорості цього процесу через широке застосування конкурентних способів приватизації. Зокрема таких, як аукціони, конкурси з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону для привабливих об’єктів; аукціонів зі зниженням ціни лоту та аукціонів без оголошення ціни продажу об’єктів, на які відсутній попит.
Для забезпечення відкритості й прозорості приватизаційних процесів, досягнення завдяки цьому максимального залучення до процесу приватизації ефективних власників Програмою передбачається розміщення повної й достовірної інформації про всі етапи продажу об’єктів, уникнення зміни умов проведення конкурсів, аукціонів, відкритих торгів.
Основним способом продажу стратегічних об’єктів визначено відкритий конкурс із ознаками аукціону. Тому закидати, що Програма забезпечує уряду «дерибан» державного майна під конкретного покупця, зазначає народний депутат, колишній керівник Фонду держмайна Олександр Бондар, некоректно. Через аукціон «дерибанити» майно не можна, на ньому перемагає той, хто більше заплатив. Крім того, у Програмі скасовано норми, що дозволяли завчасно визначати переможця, як це торік робив ФДМУ під час продажу Луганського тепловозобудівного заводу та Комсомольського рудоуправління. Такі поняття, як промисловий інвестор та кваліфікаційні умови для покупців при розробці проекту Програми були вилучені. Проте за наполяганням Секретаріату Президента кваліфікаційні умови залишились у галузевих програмах. О. Бондар наполягатиме на їхньому вилученні.
Деякі експерти стверджують, що економіка може бути ефективною, коли в її структурі частка державного сектора сягає 20–21%. В Україні, за словами О. Бондаря, 48% приватизованих підприємств, які дають 85% доходів до держбюджету, 23% перебуває у комунальній власності, решта — у державній. Нардеп вважає, що держава не може бути ефективним власником, за її господарювання процвітає корупція, розкрадається майно, підприємства спеціально доводять до банкрутства. Якщо Одеський припортовий завод і «Укртелеком» найближчим часом не приватизувати, то наступного року їх оголосять банкрутами і продадуть за копійки. Приватний же власник не розкрадатиме свого майна.
Колишній очільник ФДМУ, нинішній народний депутат Михайло Чечетов зауважує, що на початку 1990-х приватизація розглядалась як засіб перетворення командно-адміністративної економіки на ринкову, як локомотив ринкових реформ. Тоді головними були кількісні показники, треба було якнайбільше приватизувати підприємств, аби зробити ринкові реформи незворотними. Нині у приватизації інші цілі — фінансове оздоровлення підприємств, які того потребують, з допомогою інвесторів. Але якщо підприємство працює рентабельно, випускає конкурентоспроможну продукцію, має перспективи розвитку, його не варто приватизувати, аби спалити гроші у бюджетній печі й розкручувати інфляційну спіраль.
Подальшу долю підприємств варто розглядати у контексті розвитку галузевої стратегії з урахуванням тенденцій світових ринків. Розумні країни не віддають кращі стратегічні активи іноземцям. У США, Німеччині, Фінляндії та багатьох інших державах створено державні інституції, котрі опікуються рішеннями про приватизацію стратегічних об’єктів. Щоправда, варто згадати, що саме за часів роботи у ФДМУ пана Чечетова у липні 2000-го найбільший у Європі Лисичанський нафтопереробний завод було продано тюменській нафтовій компанії. За 67,41% його акцій вона заплатила аж... 53 млн 100 тис. грн. Тоді ФДМУ вважав таку оборудку вельми вдалою.
Нардеп Олег Зарубінський переконаний, що хороший господар дбає про курку, яка несе золоті яйця, і все робить для того, аби вона довше жила і несла більше яєць. Якщо таку курку продати, золоті яйця вона нестиме іншим господарям. Варто було б проаналізувати, як працюють підприємства, приватизовані впродовж останніх 15 років. Народний обранець вважає хибною думку про те, що держава є неефективним власником. Менеджмент працюватиме непрофесійно, якщо високопосадовці його призначатимуть на підставі особистої відданості, партійної приналежності, за допомогою «відкатів». Нині чимало стратегічно важливих підприємств очолюють справжні фахівці, патріоти країни, завдяки їхній діяльності підприємства працюють успішно, приносять прибутки до бюджету.
Противники приватизації кажуть, що за всі роки бюджет отримав від продажу державного майна 42 млрд грн, із них 24 млрд — за «Криворіжсталь». Тобто за 5,3 млрд євро продано майже половину державної власності, що оцінюється у 140–150 млрд грн. У результаті Україна перетворилась на сировинний придаток, змін на краще в економіці не відбулось, виробничі фонди зношені на 70–80%. Робітники втратили гідні зарплати, ефективну власність, що приносила доходи до держбюджету, забезпечувала реалізацію соціальних програм (нові власники відмовляються від них). Процвітає «тіньова» економіка, рейдерство, зруйновано науково-виробничі комплекси, що поєднували науку і виробництво, формували державне замовлення, виховували наукові кадри, давали перспективи розвитку. Тож варто спинити приватизацію, визначити інтереси держави і передовсім ті, що дадуть змогу повернути економічний потенціал України. Віддати знову державі вугільну, енергетичну, хімічну, суднобудівну галузі, ВПК.
Урядовці погоджуються з тим, що чимало нових власників не виконують взятих під час приватизації зобов’язань щодо умов і оплати праці, утримання соціальної сфери. У пакеті приватизаційних законів і в Програмі уряд запропонував механізми підвищення їхньої відповідальності. Зокрема, запроваджуються жорсткі санкції за порушення приватизаційних угод, механізми доступу органів приватизації до приватних підприємств задля перевірки виконання зобов’язань.
Передбачається пільговий продаж пакетів акцій для працівників підприємств, що приватизуються (за 50% номінальної вартості). Проте це, кажуть експерти, порушує права конституційної рівності громадян і може призвести до зниження ціни під час продажу. Уряд вважає, що однією з особливостей приватизаційного законодавства має бути не лише вигідний продаж підприємств, а й врахування інтересів тих, хто на них працює.
У ході приватизації, запевняють урядовці, будуть створені спеціальні комісії, котрі детально розглядатимуть конкурсні умови, складатимуть план приватизації й враховуватимуть інтереси працівників, у тому числі й тих, хто живе у гуртожитках.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВІД ЕЙФОРІЇ — ДО НАПОЛЕГЛИВОЇ ПРАЦІ

назад »»»