ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
КОАЛІЦІЯ — «В КЮВЕТІ»?
Ігри в «коаліціаду по-українському» знову не вдаються. Що ти зробиш, не виходить у нашій державі сформувати парламентську більшість на партійній основі! Політиків так і тягне до «мажоритарщини», хоча, на словах, вони нібито ознайомилися з партійними підходами до керівництва.

Минулої п’ятниці у Верховній Раді сталася подія, котра поставила під сумнів подальше існування парламентської коаліції в її нинішньому вигляді. Щоправда, українське законодавство настільки недосконале, що остаточно розібратися в тому, чи живий наш пацієнт (більшість), чи ні не так просто.
Згадаймо українську народну казку «Мудра дівчина». Ту саму, де головній героїні пропонували прийти у гості до мудреця «не вдягнутою, і не голою, пішки, й на возі, з подарунком і без подарунка». Схоже завдання найближчим часом належить вирішувати вітчизняним правникам. Тому що тлумачення стосовно подальшої життєдіяльності коаліції нині, після виходу з неї народних депутатів Юрія Бута («НУ—НС») та Ігоря Рибакова (БЮТ), діаметрально протилежні.
Почнемо з того, що «регіонал» Олександр Єфремов, голова парламентського комітету з питань регламенту, поспішив послатися на одну зі статей тимчасового регламенту Верховної Ради і повідомити, мовляв, наявність у коаліції лише 225 голосів депутатів означає: більшості вже немає не лише де-факто, а й де-юре.
До цього припущення ми повернемось, а поки зауважимо, що за тиждень, який минув від часу виходу з коаліції двох «штрейкбрехерів», поповзли чутки про те, що чимало депутатів не сьогодні, так завтра писатимуть масові заяви про вихід із більшості. Спершу у такому кроці звинуватили трьох членів фракції «Наша Україна — Народна самооборона»: Олександра Слободяна, Володимира Марущенка та Ігоря Палицю. А наступного дня під підозри підпали троє бютівців: Євген Суслов, Олександр Кеменяш і Валерій Шаманов. Щоправда, поки усі шестеро такі припущення спростували — хто гучніше, хто толерантніше.
Не намагається рятувати ситуацію й Іван Плющ, котрий, власне, створив перший прецедент невходження до коаліції у чинному парламенті. Він, нагадаймо, пройшов до Верховної Ради за списками «Нашої України — Народної самооборони», але не став 228 членом більшості. Позавчора Плющ заявив, що його позиція не змінилася і він від самого початку знав, які «досягнення» демонструватиме коаліція (чи екс-коаліція — потрібне підкреслити).
Отже, у тимчасовому регламенті є норма про те, що коаліція вважається легітимною за наявності не менш як 226 депутатів. Однак у Конституції (документі — важливішому за регламент, тим паче тимчасовий) сказано, що коаліція формується винятково на фракційній основі. Тому для того, аби більшість перестала остаточно існувати, необхідне відповідне рішення бодай одного з її суб’єктів. Зусиль панів Бута і Рибакова (чи кого там ще) для цього недостатньо.
Міністерство юстиції дотримується такої самої позиції. Звичайно, це відомство авторитетне, але не воно відповідає за конституційність певних нюансів законодавства. Це — прерогатива тільки Конституційного Суду, котрий, нагадаймо, нещодавно поповнився трьома новими незаангажованими (?) суддями.
Власне, чом би не припустити, що між останніми подіями в КС і довкола нього та демаршем двох депутатів є певний зв’язок? По-перше, до своєї повної кадрової комплектації Конституційний Суд ухвалив рішення про те, що закон про імперативний мандат для місцевих депутатів не в усьому відповідає Основному закону. Суть рішення — позбавити обранця мандата можна лише тоді, коли він добровільно вийшов зі своєї фракції. Це дало привід для роздумів, і немалий.
Не минуло десяти днів, як депутати Бут і Рибаков визначились: не виходячи зі своїх фракцій, їм цілком до снаги послати коаліцію куди подалі. Жодні партійні «головомийки» не позбавлять їх дорогоцінних «корочок».
Далі більше. Рішення про імперативний мандат було ухвалене ще тоді, коли в КС працювало 15 суддів. Тепер же вплив Президента суттєво збільшився. Тож цілком можна очікувати нових клопотань до Конституційного Суду. Наприклад, заступник глави президентського Секретаріату Марина Ставнійчук одразу після подій у ВР тижневої давнини висловила припущення: ситуацію з виходом депутатів варто розглядати в контексті імперативного мандата. Чимало політологів запевняють, що рішення про дієздатність коаліції після виходу Бута й Рибакова має розглядати КС.
Тому можливо, що найближчим часом з’явиться подання до Конституційного Суду, де, скажімо, група народних депутатів попросить суддів розтлумачити, як правильно формувати коаліцію. І знову ж таки, хто сказав, що суд ніколи не дозволить формувати її саме на індивідуальній основі?
Нині керівникам президентського Секретаріату, котрі виношують ідею утворення так званої «широкої коаліції», вигідно формувати більшість не на фракційній основі. Однак робити цього поки ніхто не береться, бо у якому світлі тоді виглядатиме Президент Віктор Ющенко, який торік розпустив минулий парламент за «індивідуальні» входження Анатолія Кінаха з його ПППУ, бютівців Олександра Ковтуненка, Олександра Борзих, Інги Вершиніної та інших багатьох дещо призабутих «ексів»?
За час роботи Конституційного Суду був випадок, коли він на «чорне» говорив «біле». Було це наприкінці 2003 року, коли розглядалося питання: скільки разів Леонід Кучма перебував при владі на посаді Президента? Так от, у разі справдження нинішніх прогнозів на КС можна буде остаточно поставити великий хрест, а разом із ним й на надії щодо розбудови правової держави.

Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:

• КОРЕКЦІЯ БЮДЖЕТУ

назад »»»