ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
КУРС ДОЛАРА ПАДАЄ, ЯК КАМІНЬ

Падіння курсу американського долара фахівці з валютних ринків у багатьох державах, у тому числі у Росії, Україні та Сполучених Штатах, передбачали кілька років тому. Деякі навіть стверджували, що створено умови для того, аби долар почав падати. Тримався він, зокрема, за рахунок того, що була висока турбулентність на фондових і фінансових ринках країн, які розвиваються. Тож доларові активи слугували засобом для виведення інвесторських накопичень з таких країн, ці накопичення були своєрідним альтернативним фінансовим резервом.

Так був підтриманий курс американського долара і під час фінансових криз 1997–1999 років. Не варто забувати про те, що перехід до ринкової економіки колишніх соціалістичних держав і конвертованості національних валют (це було болючим процесом) призвів до зростання попиту населення на готівкові долари й гіперінфляції (це також активізувало попит на долари). Ці процеси відіграли суттєву роль у зміцненні американської валюти.
Проте нині ці структурні чинники підтримки курсу долара вичерпано, зауважують експерти, тривала експансіоністська політика США завершилась. Кількість доларів, що «обертаються» у всьому світі, перевищує попит на них. Запровадження у 1999 році єдиної європейської валюти — євро і успішний вихід країн, що розвиваються, з валютно-фінансових криз кінця 1990-х також призвели до зниження попиту на долари США.
До того ж, Центробанки і фонди благополуччя, які нині акумулюють половину валютних резервів усіх держав світу, вдаються до спроб диверсифікації своїх валютних «кошиків». Це свідчить про те, зазначають фахівці, що найближчим часом попит на американську валюту буде невеликим. Варто очікувати того, що курс долара, у кращому випадку, збережеться на нинішньому рівні.
Гірка правда і у тому, на думку експертів, що ні Федеральна резервна система (ФРС) США, ні Європейський Центробанк не коригуватимуть курс долара і не вдаватимуться до фінансових інтервенцій на його підтримку. Вони цього не робитимуть через небезпеку стимулювання інфляції. У ФРС для інтервенцій немає фінансових можливостей — її резерви поскромнішали і становлять нині трохи більше 100 млрд. дол. Аби підтримати курс долара, ФРС мала б скуповувати свою національну валюту. А вона цього не робитиме, переконані фахівці.
Упродовж останніх років Народний банк Китаю та Банк Японії вдавались до валютних інтервенцій на фінансових ринках задля підтримки долара. Адже вони накопичили сотні мільярдів цих грошових знаків, до того ж, зберігають величезні обсяги низьковідсоткових позик США. «Підставляв плече» американському доларові й російський Центробанк, що також накопичив величезні валютні резерви. Не відставала й Україна. В результаті ці держави опинилися у зоні ризику.
Особливо ризикують Росія та Україна, адже 10-відсоткове знецінення долара означає, що 10% резервів, накопичених Центробанками, як і 10% коштів, що знаходяться у населення «під подушкою», будуть втрачені. За цим стоїть реальна праця людей. У Росії, приміром, відзначається різке погіршення ситуації у компаніях, діяльність яких пов’язана з експортом сировини і товарів, які на зовнішніх ринках продають винятково за долари. Зокрема, потерпають виробники круглого лісу, адже примусити своїх партнерів, скажімо, з Азії чи Північної Африки купувати ліс за євро вони не можуть. Ринок цих товарів стагнує. Оскільки доходи таких компаній конвертуються з доларів, що дешевшають, у рублі, котрі дорожчають, то чимало з них опинились на межі банкрутства.
На жаль, у Росії та Україні не практикується страхування від валютних ризиків, що особливо важливо для середніх і малих підприємств. Практично ніхто не використовує у своїй діяльності ф’ючерси, тобто довготермінові строкові біржові угоди, пов’язані з купівлею та продажем валюти, цінних паперів. Опціони, тобто зафіксоване біржовою угодою право (але не зобов’язання) купувати або продавати цінні папери, товари чи валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення угоди або на час придбання цінних паперів, товарів чи валюти лишаються екзотикою. Тому валютні ризики цілковито «лежать» на компаніях.
Найсуттєвіша проблема, вважають експерти,— нестача ліквідності. Адже особливість перехідної економіки у тому, що в неї погано працює інструмент рефінансування. Не лише Федеральна резервна система США вдалась до підтримки банківської системи, додаткових «ін’єкцій» ліквідності, а й Європейський Центробанк, починаючи з осені 2007 року, регулярно проводив додаткові чи екстраординарні операції тривалого рефінансування. Кошти надавались на три місяці за ставкою, яка трохи вища від ставки рефінансування.
У Росії та Україні рефінансування ще не стало дієвим інструментом фінансової системи. Центробанки не є кредиторами в останній інстанції. Тому у разі фінансової кризи вони не зможуть «впорскнути» ліквідність у банківську систему.
Частка США у торгівлі з Росією та Україною незначна (5–8%), але біда в тому, що майже вся зовнішня торгівля, зовнішні торговельні контракти факторуються у доларах США. Така сама ситуація і з імпортом, причому імпорт з країн ЄС переважно йде за євро. Це означає, що українська та російська економіка опиняються у «ножицях» цін. При цьому українські та російські експортери не можуть скористатись механізмом страхування валютних ризиків.
також у паперовій версії читайте:

• «ХІМІЧНИЙ» ЗАХИСТ

назад »»»