ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ДО СУДУ ВИКЛИКАЮТЬ...
На прохання адвокатів останнього лідера Польської Народної Республіки і фактичного першого президента ІІІ Республіки Войцєха Ярузельського та інших обвинувачених у незаконному проголошенні військового стану в грудні 1981-го, варшавський суд постановив викликати нових свідків. Серед них — екс-президент СРСР Михайло Горбачов, колишній британський прем’єр Маргарет Тетчер, радник президента США Збігнев Бжезінський, екс-канцлер Німеччини Гельмут Шмідт. Суд хоче, щоб Інститут національної пам’яті (ІПН), який спеціалізується на судовому переслідуванні осіб, причетних до злочинів проти польського народу, дослідив архіви ЦРУ, НАТО, Росії, призначив істориків-експертів та наново оцінив причини запровадження військового стану в 1981 році.

Після падіння комуністичного режиму противники Ярузельського вперто намагались притягти його до суду. Понад рік тому вони нарешті домоглись свого: проти генерала на підставі матеріалів, підготовлених ІПН, були висунуті звинувачення у створенні «злочинної військової організації». Разом з Ярузельським у справі фігурують ще вісім осіб: перший секретар ЦК ПОРП Станіслав Каня, генерали Чеслав Кіщак, Флоріан Сівицкій, Тадеуш Тучапський та інші.
Під створенням злочинної військової організації мається на увазі рішення про запровадження військового стану й наступні репресії проти політичної опозиції, яка була зосереджена в профспілці «Солідарність». Військовий стан був оголошений одразу після того, як генерал став першою людиною в комуністичному керівництві. У лютому 1981-го міністр оборони ПНР Войцех Ярузельський обійняв посаду прем’єр-міністра, у жовтні очолив ЦК ПОРП, а 13 грудня запровадив військовий стан.
Рішення було зумовлене активізацією «Солідарності» — опозиційного профспілкового руху на чолі з майбутнім президентом Лєхом Валенсою. На шахті «Вуєк» загинуло кілька шахтарів, які вступили у боротьбу з військами і поліцією, багатьох активістів «Солідарності» інтернували. Сама профспілка була оголошена нелегітимною і залишалась у такому становищі навіть після офіційного скасування військового стану у 1983 році. У 1985-му Ярузельський став головою Державної ради, а у 1989-му, після «круглого столу» з опозицією,— президентом нової демократичної Польщі, яку ще називають ІІІ Республікою.
Багато поляків, навіть ті, яких не можна назвати прихильниками Войцеха Ярузельського, вважали його рішення меншим злом з усіх можливих на той час. Справа в тому, що за активізацією дисидентської «Солідарності», яка формально об’єднувала 10 мільйонів громадян, спостерігала не тільки польська влада, а й в сусідньому СРСР, який про всяк випадок зосередив на польському кордоні значне військове угруповання. Чим це могло завершитись, генерал добре усвідомлював. У 1968 році він уже був міністром оборони, коли війська Варшавського договору придушили проєвропейські пошуки чехословацьких комуністів.
Тепер Ярузельський і його товариші сподіваються, що викликані в суд учасники і дійові особи «холодної війни» підтвердять обґрунтованість ухваленого тоді рішення. Після розпаду «соціалістичного табору» генерал небезпідставно називає себе прагматичним політиком-патріотом, який фактично врятував країну від окупації радянськими військами.
Очевидно, така лінія захисту є правильною і досі була успішною. Однак згідно з альтернативною версією нинішніх опонентів старого політика, Радянський Союз у 1981 році не планував інтервенції проти Польщі. Навпаки, сам Ярузельський нібито попросив у 1981 році військової допомоги для придушення опозиції, але дістав відмову. Власне, такого бачення минулого дотримуються в ІПН, але суд не повірив тамтешнім дослідникам. Звинувачення, яке інститут подав до суду, визнано неповним, застарілим і суперечливим. Отже, шансів на успіх в екс-президента буде більше, якщо на його користь свідчитимуть його відомі сучасники.
Але це не може змінити нинішнього складного становища останнього комуністичного лідера Польщі. Йому 84 роки, він хворіє і перебуває під слідством. Зрештою, життєвий шлях Ярузельського був непростим з юних років. Після окупації частини Польщі Радянським Союзом у 1939 році, батьки Войцєха були депортовані до Сибіру, там вони і померли. Сам юнак опинився на примусових роботах на вугільних шахтах у Караганді, де на все життя підірвав здоров’я, пошкодивши спину і зір — всьому світу відомі його окуляри із затемненими лінзами. У 1943 році молодий Ярузельський потрапив у створену більшовиками Польську народну армію, у її складі воював проти німців, потім проти антикомуністичного підпілля. Відтак зробив стрімку кар’єру в армії і партії.
У 2006-му Лєх Качинський нагородив Ярузельського і ще понад тисячу поляків Хрестом сибірських засланців. Коли про це стало відомо громадськості, президент послався на бюрократичну помилку, ніби його не попередили про наявність прізвища генерала в списку на нагородження. Після цього генерал свій Хрест повернув, а в польському міністерстві оборони тим часом думали, як позбавити Ярузельського державної пенсії генерала.
Спостерігаючи за тим, що відбувається, можна декому з поляків закинути злопам’ятність. Адже була, напевно, історична доцільність у його діях, якої не можна ігнорувати. Поляки, які належали до опозиції комуністичному режиму, здебільшого стверджують, що це вже справа істориків — визначати провину. У цьому непереборному прагненні засудити літнього генерала вони вбачають прагнення помсти, а не справедливості.
Перебуваючи в Єрусалимі на святкуванні 60-річчя Ізраїлю, екс-президент СРСР Михайло Горбачов зустрівся з президентом Польщі Лєхом Качинським і звернув його увагу на проблеми немолодої, хворої людини — Войцєха Ярузельського. Він попросив оточити генерала належною увагою і надавати потрібну допомогу. Горбачов також оприлюднив свою розмову про Ярузельського з колишнім папою Іваном-Павлом ІІ. «Він сказав мені, що генерал дуже поважна і серйозна людина, котра на крутому історичному повороті, у який потрапила Польща, дуже багато зробив для країни»,— розповів колишній радянський лідер.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВИБОРИ В ГРУЗІЇ
• ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ «АЛЬ-КАЇДОЮ» ТА ІРАНОМ

назад »»»