ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
АНГЛІЙСЬКИЙ СУПЕРФІНАЛ
От і все: фінальний свисток словацького рефері Любоша Міхела, який пролунав на московському стадіоні «Лужники» в четвер незадовго до другої години ночі за місцевим часом, офіційно завершив довгий клубний сезон у Європі.

Цей сезон можна назвати тріумфальним для команд з туманного Альбіону: останній небританський представник завершив виступи в найпрестижнішому турнірі Старого світу ще на стадії півфіналу, а у вирішальному матчі зустрілися англійські «Манчестер Юнайтед» і «Челсі».
Ці колективи до останнього змагалися за першість і на внутрішній арені, де «червоні дияволи» сера Алекса Фергюсона спромоглися на два очки випередити лондонців. У московському фіналі, крім майстерності, на боці манкуніанців була примхлива фортуна.
Команди, які зустрілися на стадіоні «Лужники», навряд чи могли здивувати одна одну якимись кадровими рішеннями: сер Алекс Фергюсон і Авраам Грант надто добре знають можливості суперника. Порівняно з матчем-відповіддю проти «Барселони», склад команди в червоно-білій формі зазнав двох змін: одужали Неманья Відич і Вейн Руні, які замінили Пак Чжи Суна і Нані. Тож у цілому склад «Манчестер Юнайтед» набув такого вигляду: голландський ветеран, переможець Ліги чемпіонів 1995 року в складі «Аякса» Едвін ван дер Сар у воротах, у захисті — Вес Браун, Ріо Фердинанд, Неманья Відич і Патрич Евра, у півзахисті — Оуен Харгрівз, Пол Скоулз, Майкл Каррік і Криштіану Роналду, на вістрі атаки — Вейн Руні і Карлос Тевес.
«Челсі» розпочав поєдинок у такому складі: Петр Чех у воротах, в обороні — Мікаель Есьєн, Рікарду Карвалью, Джон Террі, Ешлі Коул; хавбеки — Міхаель Баллак, Клод Макелеле, Френк Лемпард, на флангах — Джо Коул і Флоран Малуда, центрфорвард — Дідьє Дрогба. Андрієві Шевченку місця на полі не знайшлося; як показали наступні події, в нинішньому складі лондонського клубу він навіть не другий, а третій форвард — в першому овертаймі замість Джо Коула вийшов не наш співвітчизник, а француз Ніколя Анелька, якому судилося стати головним невдахою фінального протистояння.
Старт матчу краще провели гравці в червоно-білій формі. Манчестерці постійно тиснули на оборону лондонців, та до певного часу підопічні Авраама Гранта організовано відбивалися. На певному етапі здалося, що столичні футболісти вирівняли гру, тому гол Криштіану Роналду на 26-й хвилині став певним шоком. На правому фланзі миттєво зіграли в стінку Вес Браун і Пол Скоулз, що дало Брауну можливість на якусь секунду отримати оперативний простір на куті штрафного майданчика. Очікуваний навіс став чомусь несподіваним для Мікаеля Есьєна, який помилився з вибором позиції і на лінії воротарського майданчика залишив напризволяще найнебезпечнішого гравця манкуніанців Криштіану Роналду. Португалець головою без проблем переграв Петра Чеха — 1:0.
Після голу небезпечних моментів побільшало. Обопільного пресингу теж стало ще більше, але гравці лінії атаки таки звільнялися від нього, і наслідки не забарилися: спочатку півзахисник «синіх» Міхаель Баллак після флангового навісу «протиснув» Ріо Фердинанда і з близької відстані пробив — врятував Едвін ван дер Сар; в атаці у відповідь Вейн Руні зі своєї половини поля відправив у перспективний забіг за м’ячем Криштіану Роналду, а португалець з флангу навісив на Карлоса Тевеса. Удар аргентинця парирував Петр Чех, та м’яч відскочив до Майкла Карріка, який на лінії штрафного майданчика просто по центру воріт не мав опонентів: удар — і знову рятує свою команду чеський голкіпер. Минає ще кілька хвилин, і все той самий невгамовний Вейн Руні в динамічній атаці з правого флангу прострілює, та Карлос Тевес хибить зі зручної позиції.
Гол «Челсі» у відповідь вийшов дещо нелогічним. Френк Лемпард отримав м’яча у штрафному майданчику манкуніанців після двох несподіваних рикошетів, до яких призвів удар Мікаеля Есьєна. Допомогло Лемпарду й те, що на вогкому газоні «Лужників» під час вимушеної зміни курсу послизнувся Едвін ван дер Сар, тож на 45-й хвилині рахунок знову став нічийним — 1:1.
По перерві лондонці ніби прагнули довести, що можуть переважати суперника і без такого нестабільного помічника, яким є футбольне щастя. «Сині» закрили опонентів на їхній половині поля не гірше, ніж це вдалося «Манчестер Юнайтед» у першій половині поєдинку. Утім, як і в час тотальної переваги «червоних дияволів», голу не сталося. Найближчим до взяття воріт на 73-й хвилині був Дідьє Дрогба: він пробивав з-за меж штрафного майданчика, і траєкторія була такою, що навіть фантастична стрибучість Едвіна ван дер Сара вже не могла зарадити взяттю воріт. Манчестерським футболістам допомогла штанга.
Минали хвилини, і з кожним рухом стрілки все очевиднішим ставав факт, що без додаткового часу не обійтися. Овертайм вийшов таким же бойовим, як і основні дев’яносто хвилин. Влаштувавши «пожежу» в штрафному майданчику «Манчестер Юнайтед», футболісти в синій формі вивели на ударну позицію Міхаеля Баллака. Цього разу ворота Едвіна ван дер Сара врятувала поперечина.
Реакція манкуніанців була не менш гострою: Патріс Евра, розвинувши космічну швидкість у штрафному майданчику, пройшов до лінії воріт, звідки відкотив м’яч на Райана Гіггза (валлійський ветеран наприкінці основного часу замінив Пола Скоулза). Здавалося б, гол неминучий, та на шляху м’яча виріс Джон Террі.
За кілька хвилин до завершення додаткового часу «Челсі» залишився в меншості — не витримали нерви в Дідьє Дрогба, який помахав кулаками перед обличчям Неманьї Відича. Та суттєвих дивідендів з чисельної переваги «червоним дияволам» було ніколи отримувати — серія пенальті стала невідворотною.
Першим невдахою під час ударів з одинадцятиметрової позначки став голеадор манчестерського клубу Криштіану Роналду, удар якого парирував Петр Чех. Та добре сміється той, хто сміється останнім. За рахунку 4:4 долю зустрічі міг вирішити капітан лондонців Джон Террі. Та цієї футбольної ночі сама природа була проти команди в синій формі: наприкінці основного часу розпочався дощ, який в овертаймі перетворився на зливу. Перед самим ударом Террі послизнувся, і хоч ван дер Сар полетів зовсім не в той кут, куди Джон хотів спрямувати м’яч, голу не сталося — повз ворота.
Останній пенальті «Манчестер Юнайтед» забив Райан Гіггз, і рахунок став 6:5 на користь підопічних сера Алекса Фергюсона. Цифри на табло так і не змінилися, бо удар Ніколя Анелька парирував Едвін ван дер Сар. Таким чином, манкуніанці здобули третій у своїй історії Кубок європейських чемпіонів. Шанувальники «Челсі» мають право вважати, що їхній клуб заслуговував на трофей не менше, і стверджувати, що в дотелевізійну еру матч би переграли, бо серія пенальті навряд чи є об’єктивним критерієм.
Післяматчеві коментарі наставників були такими.
Авраам Грант: «Сказав хлопцям, що дуже ними пишаюся. Пишаюся тим, як вони зіграли. Наша команда — найкраща, але ми мусимо й далі працювати.
Хочу привітати Фергюсона, який вдруге виводить свою команду до фіналу і перемагає. Нехай сьогодні «Манчестер Юнайтед» виграв по пенальті, я вітаю його.
Якби на полі був Дрогба, чи пробивав би він замість Террі? На полі його не було то, що ще я можу сказати? Анелька був гарний, виручав нас, коли це було потрібно, а пенальті... Навіть Роналду промахнувся, на жаль, і Ніколя не влучив.
Цей сезон був добрий, ми потрапили до фіналу, і в цілому пишаємося тим, що зробили. Чи залишуся я в клубі? Це останнє, про що я думаю. Принаймні зараз».
Алекс Фергюсон: «Це велике щастя, велика радість. Коли Кріштіану не влучив, я злякався. Але потім нам пощастило, що Террі послизнувся. Ми грали чудово в першому таймі, «Челсі» поталанило, що цей клуб зрівняв рахунок наприкінці першої половини гри. У другому таймі, навпаки, наш суперник діяв краще, і я радий, що був додатковий час, вважаю, що в овертаймі ми повернули собі перевагу. Це дві збалансовані команди, обидві грали гідно.
Чи можна порівняти цей успіх з перемогою в 1999 році? Важко сказати. Там перемога була несподіваною, усе сталося раптово. Сьогодні було зрозуміло: якщо справа дійде до серії пенальті, то кінець може бути непередбачуваним.
Грантові випало важке завдання, та він переборов труднощі. Ви сказали, що Грант з’явився нізвідки, але й Мурінью теж раніше особливо ніхто не знав. Усім доводиться колись починати з нуля, і я так свого часу починав.
Зараз я дуже пишаюся цією перемогою. Іноді доводиться щипати себе за руку, щоб переконатися, що це не сон. Завтра я почну думати про наступний сезон, ейфорія випаровується дуже швидко. Саме той момент, коли ван дер Сар відбив м’яч, і був для мене апогеєм щастя. А далі потрібно працювати»,— резюмував наставник «Манчестер Юнайтед». Сер Алекс Фергюсон став п’ятнадцятим тренером, якому вдалося виграти Кубок європейських чемпіонів двічі.
Що ж, яскравим протистоянням у дощовій Москві клубний євросезон завершено. Та попереду — не менш цікаве протистояння збірних в Австрії і Швейцарії. Прикро от тільки, що української національної команди на чемпіонаті Європи не буде...
також у паперовій версії читайте:

• КАНАДА БЕЗСИЛА ПРОТИ ФАТУМУ
• ПІРРОВА ПЕРЕМОГА «АЗОВМАША»

назад »»»