ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПЕТРО КОЛЯДА: «НЕ ТРЕБА БЕЗДУМНО ЛАМАТИ»
Ім'я генерал-полковника міліції Петра Коляди не пов'язане з жодною політичною силою. Він — професіонал, який не терпить найменшого втручання у його сферу сторонніх людей і має власну думку про процеси, що відбуваються у правоохоронних органах.

Про роботу слідчих, убивства на замовлення, створення Національного бюро розслідувань, резонансні кримінальні справи кореспондент Укрінформу розмовляє із заступником міністра внутрішніх справ, начальником Головного слідчого управління МВС України Петром Колядою:
— Петре Васильовичу, минуло десять місяців, як, згідно зі змінами у законодавстві, прокуратура передала у підслідність міліції умисні вбивства та інші тяжкі злочини проти особи. Як працюють у нових умовах слідчі органи?
— На слідчих органах традиційно лежить основний тягар щоденної копіткої роботи. Тепер, коли прокуратура передала нам ще одну, колосальну за масштабами ділянку роботи, навантаження зросло. Скажу лишень, що віднині слідчі апарати МВС розслідують 92 відсотки кримінальних справ про злочини, які реєструються на території України, і лише вісім відсотків — прокуратура, СБУ та податкова міліція.
Відразу після набрання чинності Закону «Про внесення змін до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України» нам було передано понад 8,5 тисячі справ, у яких не встановлено осіб, що скоїли злочини. З них 82,8 відсотка — про умисні вбивства, 12,2 — про зґвалтування. Ці справи прийнято до провадження, більш ніж 200 злочинів минулих років уже розкрито.
Звісно, ми вжили низку підготовчих заходів до роботи в нових умовах, зокрема, було створено відділи з розслідування тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками. Злочини цієї категорії та вбивства, які нам передають, розслідуються за однією методикою. Таким чином, до моменту передачі у нас уже була база. Крім того, ми ввели посади слідчих-криміналістів. Тепер згадані відділи реорганізовано на відділи розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров'я особи.
Інша справа, що дату набрання чинності відповідних змін до КПК (1 липня 2007 року) було обрано невдало. Наче на зло системі! За розрахунками, нам додатково потрібно 1350 посад слідчих. А хто серед року надасть ці посади? От і не дали — ні штатів, ні фінансування, і це питання не вирішено досі.
Навантаження на слідчих надзвичайно велике. Крім того, за підписаною попереднім керівництвом МВС вказівкою, слідчий тепер змушений виїжджати ще на огляд трупів некримінального характеру. Що це означає? Померла одинока бабуся, її знаходять через два-три дні. Раніше роботу, пов'язану з такими випадками, виконував опер, а зараз лише слідчий. Він збирає цілий том матеріалів про те, що бабуся жила самотньо, страждала від хвороб, доводить факт природної смерті й... відмовляє у порушенні кримінальної справи. Це ж абсурд! Додайте до цього те, що зняли надбавки до ставки слідчого. Скажімо, у районній ланці зарплата становить лише 1,5 тисячі гривень, при тому, що у слідчих органах працюють фахівці високої кваліфікації.
— Водночас із прокуратури нерідко лунає критика з приводу недостатньо високої якості міліцейського слідства...
— На ці закиди мені хочеться відповісти, що у 1937 році якість слідства була стовідсотковою. Жодну кримінальну справу не повертали на дослідування, усіх визнавали винними.
Що означає якість слідства? Професіонали сперечаються: слідчий каже, що достатньо повно зібрані докази, прокурор не погоджується... Та якщо справу після дослідування спрямували до суду і там розглянули, то мета досягнута. Зрештою, прокурорський нагляд для того існує, аби бачити недоліки. Якщо я стовідсотково якісно все робитиму, то для чого він потрібний? Ми маємо співпрацювати з прокуратурою, адже робимо одну справу. Нагляд має бути безперервним, а не лише тоді, коли я приходжу зі справою, в якій є обвинувальний висновок. Якщо прокурор щоденно цікавитиметься справою, тоді буде якість і законність.
У багатьох країнах немає такої процедури як повернення справ на дослідування. У Болгарії законом передбачено, що за 15 днів до завершення справи прокурор зобов'язаний її вивчити і написати вказівки. Коли слідчий виконав ці вказівки, прокурор не має ні процесуального, ні морального права повернути справу на дослідування.
Водночас зазначу, що у нас на дослідування відправляють близько 1% кримінальних справ про вбивства, і це визнає Генпрокуратура. Десь не прийшли свідки, хтось поміняв свідчення... Треба нарешті усвідомити, що це — нормальний процес. Значно важливіше, щоб у цей процес не втручались нефахівці.
— Що Ви маєте на увазі?
— Маю на увазі випадки, коли політики починають виявляти інтерес до розслідування певної кримінальної справи. Як гадаєте, чому у справі Александрова слідство пішло хибним шляхом (у вбивстві у 2001 році журналіста Ігоря Александрова було обвинувачено Ю. Вередюка, якого потім виправдали.— Авт.)? Дуже поспішали, тому що Президент поставив вимогу розкрити злочин за півроку. Не треба, щоб керівники держави вирішували питання термінів розслідування, для цього є спеціальні органи.
— Скажіть, чому прокуратура, передаючи у підслідність міліції злочини про вбивства, залишила собі справу Ґонґадзе? Кажуть, що й тут спрацювали політичні мотиви?
— Ні. Це рішення правильне і відповідає вимогам закону. Нам передали нерозкриті злочини. А розкриті має розслідувати орган, який порушував справу. Кримінальну справу про вбивство Георгія Ґонґадзе розкрито. Відбувся суд, вирок винесено (вбивцям журналіста. Справа щодо організаторів виділена в окреме провадження.— Авт.), відомо особу генерала, котрий перебуває у розшуку. (Це колишній начальник служби зовнішнього спостереження МВС Олексій Пукач.— Авт.). Не виключаю, що цю справу колись передадуть нам, адже зараз стоїть питання, чи бути слідству в прокуратурі. Передадуть — будемо розслідувати.
— Як гадаєте, чи Пукач живий?
— Не хочу гадати. Я 35 років у слідстві й звик мати справу з фактами. Пукач у розшуку, а раз так, то ми вважаємо, що він живий. Інакше закрили б розшукову справу. Результатів пошуку поки немає, але деяка інформація надходить і ретельно перевіряється. Тобто розшукова справа не мертва, вона постійно накопичується.
— Стосовно іншого генерала, якого підозрюють у причетності до цієї справи — Едуарда Фере, деякі політики заявляють, що він нібито не перебуває у комі.
— Це — нісенітниця. Я періодично заходжу до палати, де він лежить, хоча мені важко бачити його в такому стані. Я давно знаю Едуарда Фере і не вірю, що він може бути причетним до справи про вбивство Ґонґадзе.
— Відомо, що на своєму досвіді Ви навчили багатьох відомих нині слідчих. Як починалася Ваша міліцейська біографія?
— Прийшов у міліцію 1973 року, коли вчився на юридичному факультеті Київського держуніверситету. Я мріяв про погони майора — на той час це було престижно, з цим званням ставили на відомчий медичний облік. І ось «випадково» вийшло, що дослужився до генерал-полковника.
У перші дні роботи здавалося, що тут складного, сидиш у теплі, при краватці. А коли з часом усвідомив, наскільки це складна, відповідальна і водночас захоплива професія, зрозумів: слідство — це назавжди. Моя перша справа була про розкрадання грошей на комбінаті пам'ятників, що був на Гостомельському шосе. Мені треба було допитати 600 осіб, і я це зробив за два місяці, настільки все було цікаво. Ревізія потім підтвердила факти розкрадань на 11,5 тисячі рублів. На той час це були величезні гроші, дві машини «Побєди» можна було купити.
П'ятнадцять років розслідував справи у будівництві, потім зловживання у проектних інститутах. Це був новий напрям роботи, тому вчили мене профільні фахівці, навіть такий предмет як «сопромат» довелося освоїти. До речі, будівельну справу я також досконало вивчив.
— У пострадянський час з'явилося чимало нових злочинів — рейдерство, трастові афери, злочини у сфері високих технологій тощо. Як змінилася робота слідчого з огляду на це, і чи напрацьовано методики розкриття таких злочинів?
— Останнім часом відбулось чимало змін, найперше у нормативній базі. Причому не завжди виправданих. Запроваджено новації, які обмежують самостійність слідчого. Багато питань вимагають звернення до суду, прокурора. За рахунок цих обмежень обсяг роботи зріс у 1,5–2 рази. Законодавець, напевно, боїться самостійності слідчого. А чого боятися, я не розумію. Відповідальність дисциплінує. Пам'ятаю, як перш ніж когось затримати, думаєш кілька ночей, щоб не помилитися. Бо я, як слідчий, відповідаю за це, а не суд чи прокурор, як тепер.
Кримінальний кодекс став товстішим десь на 80 відсотків. Ми раніше не думали, що будуть такі злочини, які ви перерахували. Лише з наркоманії зараз два десятки статей, а була одна. Щодо напрацювання методик... Я обережно ставлюсь до цього терміну. Кожна справа індивідуальна і розробити одну методику для всіх неможливо.
— Продовжуючи тему «нових злочинів», скажіть, як просувається розслідування фінансової афери керівництва інвестиційно-будівельної групи «Еліта-Центр»?
— Міліція завершила розслідування двох кримінальних справ. Одна з них у Подільському райсуді, друга — у Шевченківському. Фактично завершена третя справа, але ми чекаємо, коли привезуть в Україну її основного фігуранта — Шахова (він же Волконський), якого підозрюють в організації цієї фінансової афери. Як ви знаєте, його затримали у Швейцарії, де він перебуває під вартою, поки триває процедура екстрадиції.
У швейцарській в'язниці цей чоловік раптом заявив, що він і не Шахов, і не Волконський і назвав інше прізвище. Більше того, почав стверджувати, що є громадянином Росії й просить у цієї країни захисту.
— Чи Росія відреагувала на це прохання?
— Ні, Росія не втручається, оскільки Шахов, а це — його справжнє прізвище, скоював шахрайські дії й на території РФ. Тому російські колеги виконують наші міжнародні доручення і надають потрібні матеріали. Крім того, у РФ розуміють, що Шахова було затримано в іншій державі, й ця держава виконує наші запити. Щоправда, у Швейцарії надто складні й тривалі судові процедури, особливо стосовно видачі злочинців. Із урахуванням цього ми очікуємо на екстрадицію не раніше від осені.
— Тепер, коли втихомирилися пристрасті після гучного засідання РНБО, що завершилося бійкою Луценка та Черновецького, можете дещо прояснити сутність того конфлікту?
— Абсурдність звинувачень Леоніда Черновецького у нібито вимаганні міністром для себе земель — очевидна. МВС підготувало безліч листів про плачевну ситуацію з будівництвом житла для працівників органів внутрішніх справ — у нас у чергах перебувають десятки тисяч осіб. Ми просили близько десяти ділянок не лише для міліції, а, як було погоджено з Кабміном і Верховною Радою, для всіх силових відомств разом. Де ви тут бачите вимагання особисто для Луценка? Так от, жодної ділянки, жодної квартири Черновецьким не було виділено. Зате під церкву Посольства Божого — 4 га у центрі Києва. Виходить, що ця церква для столичної влади важливіша, ніж державний орган, який працює для киян?
— На нещодавній нараді Президент України розкритикував правоохоронні органи за неузгодженість дій у протидії корупції й запропонував активізувати роботу над підготовкою проекту про Національне бюро розслідувань. Як позначиться на слідстві створення НБР?
— Не можу погодитися з твердженнями про відсутність взаємодії силових відомств. Наша співпраця визначена чинним законодавством — Процесуальним кодексом, Конституцією. То як ми, наприклад, із заступником Генерального прокурора Віктором Пшонкою можемо обходити закон? Ми цього не зробимо, а взаємодіятимемо, навіть якщо б між нами були неприязні стосунки. Хоча насправді ми поважаємо один одного.
Стосовно НБР і реформи правоохоронних органів загалом. «Гарячі голови» пропонують створити щось на зразок Федерального бюро розслідувань США, забуваючи, що цьому відомству сотні років, упродовж яких воно постійно вдосконалювалося. Наша правоохоронна система також формувалася роками і нині її структура відповідає вимогам суспільства.
Я зустрічався з людьми, котрі ініціюють створення НБР, і говорив їм: хлопці, не треба робити дурниць! Такий організм як правоохоронна система і, зокрема, слідчий апарат, не потребує втручання ззовні. Він сам диктує, чого краще позбутись, а що привнести. Хочу сказати, що система має реформуватися залежно від структури злочинності, а не силоміць. Скажімо, не було раніше наркоманії — не було потреби створювати спеціальні підрозділи (оперативні й слідчі). Тепер у кожному райуправлінні є відділи чи групи боротьби з наркоманією. Життя примусило. Або, скажімо, організована злочинність. Фахівці знають, що вона починалася із наперсточників. Зараз це видається дрібницею, але раніше суспільство було налякане новою формою злочинності й вимагало захисту від неї, тому створили відповідні підрозділи. Зрештою, коли я прийшов у міліцію, було тільки дві оперативні служби — карний розшук і ВБРСВ. А зараз їх дев'ять. Тобто система сама визначиться, що їй треба, не нав'язуйте їй нічого!
У питанні створення НБР дивує ще й те, як легко підходять до фінансового аспекту цього проекту. Ось я управління організації дізнання перейменовую на управління дізнання. Так мені уряд ставить умову: не збільшувати фінансові витрати і не змінювати штатну чисельність. Копійку рахують. А тут — одним ударом змінюємо кілька систем, напрями їхньої діяльності, й ніхто не рахує, у що це обійдеться. Ще один нюанс. Життя довело: чим більше оперативних служб, тим більше можливостей фальсифікацій, від чого насамперед потерпають громадяни. Немає секрету в тому, що кожне відомство хоче мати кращі показники і за це точиться боротьба. НБР не буде винятком. Президент скаже: я вас створив, а де показники вашої роботи? Гонитва за «цифрою» буде ще та!
На мій погляд, нічого не треба вигадувати. Є традиційна національна правоохоронна система, перевірена часом. Її потрібно зберегти, а не бездумно ламати.

Людмила ВЛАСЮК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

назад »»»