ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
НАСУВАЄТЬСЯ ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ?

Нині весь світ напружено чекає на всеохопну фінансово-економічну кризу, що, як вважає чимало експертів, буде масштабнішою, ніж кризи у 2000 та 1999 роках, та найгіршою від часів Великої депресії. Експерти Міжнародного валютного фонду вже скоригували прогноз темпів розвитку світової економіки в нинішньому році до 3,7%. Це стане найгіршим показником після 2002 року (торік у липні МВФ прогнозував, що темпи розвитку глобальної економіки цьогоріч становитимуть 5,2%). Фахівці також передбачають в найближчому майбутньому значне уповільнення економічного зростання в країнах «великої сімки» через світову фінансову кризу. Темпи росту ВВП у Сполучених Штатах уповільняться на 1,7% — до 0,5% (у 2009-му — до 0,6%), а в ЄС — на 1,4% (до 1,3%). На економічний спад експерти МВФ очікують і в Азії: темпи росту ВВП у Китаї знизяться до 9,3%, у Японії — до 1,4%. До того ж вони попереджають про можливість світової рецесії у випадку зменшення темпів зростання глобального ВВП до рівня, нижчого, ніж три відсотки.

Погоджується з тим, що американська економіка в нинішньому році піде на спад, і глава Федеральної резервної системи США Бен Бернанке. Про це він заявив, виступаючи перед членами американського конгресу. Однак він сподівається, що спад буде нетривалим і не надто різким. Відчутне зменшення облікової банківської ставки та запровадження інших механізмів стимулювання економіки найближчим часом дадуть позитивні результати.
У МВФ стверджують, що в найближчому майбутньому гальмування світової економіки погіршить економічні показники України. Прогноз інфляції на нинішній рік такий: замість 10,8% — 22% (торік — 16,6%). Натомість показники ВВП поліпшаться на 0,2% — до 5,6% завдяки тому, що на ринках металургії та продуктів харчування (ключові складові українського експорту) зниження поки що не спостерігається. Наслідки світової фінансової кризи можуть виявитися відчутними для України у середньостроковій перспективі, оскільки країна мало залежить від експорту до США, а частка ЄС у його структурі знижується. Оскільки Україна експортує до Євросоюзу продукцію з низькою доданою вартістю, очікувати зменшення поставок не варто. Сприятливим для нашої країни стало і недавнє зміцнення євро, що знизило конкурентоздатність експортованих з ЄС товарів. Але тривала рецесія економіки в провідних країнах може й негативно позначитися на нашій країні: вітчизняна промисловість не матиме змоги модернізуватися і виходити на зовнішні ринки з продукцією з високою часткою доданої вартості.
Провідний європейський експерт у сфері економіки ринків, що розвиваються, професор паризької вищої школи економіки Жак Сапір вважає, що країни Східної Європи, особливо Росія та Україна, за умов масштабної фінансової кризи, спровокованої проблемами на ринку іпотечного кредитування у США, а також кризи ліквідності і падіння індексу на світових фінансових біржах стануть новим полюсом стабільності. Про це він сказав на засіданні міжнародного круглого столу «Інвестування в умовах кризи на фінансових ринках», яке нещодавно відбулося в Києві. Але це не означає, що світові фінансові проблеми не зачеплять східноєвропейські країни. Нині українські компанії мають чітко визначити пріоритети розвитку і намагатися не допустити, аби проблеми західноєвропейських держав проявились в Україні, наголосив Жак Сапір. Особливо варто пам’ятати про ризик іпотечного кредитування, яке нині активно розвивається в Україні. У Сполучених Штатах до ринків іпотечного кредитування було залучено 35 трлн дол. Активно використовувались деривативи (документи, що засвідчують право продати чи купити цінні папери на певних погоджених умовах у майбутньому). Вони розподілялись між банками й фондами і виносились в офшорні зони. Велика кількість деривативів була пов’язана з ризиковими операціями, і чимало банків приховували інформацію про них.
Важливим є й те, що в американському іпотечному кредитуванні використовувались схеми, за яких клієнт міг не надавати відомостей про своє фінансове становище. Середній клас у США збіднів, тож гравці на іпотечному ринку, змушені вести жорстку боротьбу за клієнтів, на правила фінансової безпеки не звертали уваги. П’ять років тому сподівались, що ринок відрегулює все сам. Однак цього не сталося, й іпотечна заборгованість сягнула 74% ВВП. До того ж на американському фондовому ринку виникли проблеми з муніципальними облігаціями. Ними торгують лише раз на тиждень і не завжди успішно.
Американський центробанк намагається врятувати банківську систему завдяки спеціальному механізму кредитування (лише за перші три дні банки отримали більш як 50 млрд доларів позики). Подібний механізм був використований президентом Рузвельтом під час Великої депресії, але ще до краху банків. На жаль, європейський центробанк не зреагував так само швидко, і суттєві фінансові проблеми вже виникли в Британії, Німеччині, Франції. А в США, припускає Жак Сапір, очевидно, створять спеціальний фонд, який скуповуватиме безнадійні активи банків і страхових компаній. Це дорого обійдеться американській економіці, адже «безнадійність» сягає 600 млрд дол.— 15-20% держбюджету, і бюджетний дефіцит зростатиме швидкими темпами. До речі, в Європі постраждали від фінансових негараздів і страхові компанії.
Деякі європейські країни вже наблизились до фінансової кризи. Найслабкіша ланка — Іспанія, там практикують іпотечне кредитування з нестійкою відсотковою ставкою. Обсяг іпотечної заборгованості в цій країні сягнув 125% ВВП, у Великій Британії — 130%, але тамтешні фінансові установи є більш потужнішими. Крім того, через міцні зв’язки між іспанськими та німецькими банками фінансові негаразди виникнуть й у ФРН. Криза в Іспанії може негативно позначитися на країнах єврозони.
Економіка азійських країн відокремлена від американської та європейської. Там накопичено величезні валютні резерви (2/3 світових запасів), щоправда, тепер масштаби торгівлі із Заходом скорочуються. Китай швидко розвиває внутрішній ринок, тож економічний спад у США суттєво не вплине на нього, та все ж економічне сповільнення є цілком імовірним. Великий потенціал для економічного розвитку має Індія.
Лідером регіонального економічного зростання може стати Росія, вважають експерти Світового банку та МВФ. Там створена потужна банківська система, спостерігається бум споживчого кредитування, але суми на банківських депозитах не зменшились, як у CША. Досягнуто достатнього рівня і прямих іноземних інвестицій, бо великий потенціал економічного росту та підвищення продуктивності праці забезпечено державною підтримкою. Проте інвесторів непокоїть швидке зміцнення російського рубля та незадовільний стан інфраструктури. Слід було поліпшити й показники енергоспоживання на одиницю ВВП. До того ж ефективність інвестування в технології енергозберігання є вдвічі вищою, ніж в інші сфери.
У Росії, зазначає Жак Сапір, можуть зрости обсяги автомобілебудування завдяки іноземним інвестиціям, і до 2016 року країна випускатиме стільки ж авто, скільки Німеччина (тепер ці обсяги менші, ніж у Чехії та Словаччині). Це сприятиме розвитку секторів субпідрядників і може охопити Україну, де вартість виробництва нижча, ніж у Росії. Водночас українська промисловість надто залежить від імпорту енергоносіїв та сировини, тож варто знизити цю залежність, наголошує Жак Сапір. Незадовільною в Україні є й інфраструктура, а торговий баланс недостатньо сприятливий.
У нинішній ситуації інвестори можуть обрати Росію та Україну, аби захистити свої активи. Росія, на думку професора Сапіро, здається привабливішою. Прибуток там може бути вищим, ніж у єврозоні та США. Але якщо більшість інвесторів захочуть прийти в обидві ці країни, виявиться, тут сконцентровано надто багато грошей, а це не дуже добре — може розкрутитися інфляція.
Експерт Німецької консультативної групи з питань економічних реформ в Україні Ріккардо Джуччі нагадує, що з торішнього серпня-вересня в нашій крані швидко зростали запозичення банків, обсяги споживчого та іпотечного кредитування, монетарна маса, інфляція. Відчувається перегрів економіки — зростають ціни, заробітна плата, вартість активів. Очікування фінансової кризи призведе до того, що доступ до середньострокових іноземних кредитів скоротиться, відсоткові ставки на кредити збільшаться, і банки звертатимуться по внутрішні запозичення. Цю позицію підтримує МВФ.
Аби мінімізувати кризові явища в Україні, експерт радить зменшити бюджетні витрати, грошову масу в обігу, дефіцит бюджету, а також темпи зростання зарплат, пенсій, соціальних виплат, збільшити обсяги стягнення податків, поліпшити адміністрування ПДВ. А ще — дати можливість Нацбанку діяти незалежно й застосовувати свої важелі для зниження інфляції. Зокрема, НБУ має висунути жорсткіші вимоги, коли йдеться про банківські активи.
Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко вважає, що міжнародна фінансова криза відбувається дуже вчасно для України. Якби її не було, банківська система зростала б надзвичайно швидкими темпами. А вже треба «гальмувати», зокрема й нарощування банківських кредитних портфелів. Адже два роки поспіль майже подвоюються обсяги кредитування населення (в 2006-му — в 1,6 раза, торік — в 1,7 раза). Криза дала зовнішній сигнал про перегрів. На думку Олександра Сугоняко, внутрішніх проблем не розв’язати жорсткою монетарною політикою. Треба дотримуватись міри. Торік ця політика була м’якою, як і в перші цьогорічних два місяці, адже темпи зростання монетарної маси майже такі самі, як у 2007-му, а кредити зростають навіть швидше, і це особливо непокоїть.
Ззовні здається, що в Україні все добре з економікою. Але ж країна три роки живе в борг (держава, підприємства, населення), і за рахунок боргу фінансує «проїдання», причому дедалі вищими темпами. Нині суми кредитування населення майже дорівнюють сумам на його депозитних рахунках. Борг монетизується, кредитується імпорт, розкручується інфляція. Замість модернізації економіки збільшується споживання. І до такої політики вдаються всі уряди.
Погано, якщо в Україну рине великий приток капіталу під час фінансової кризи. Погано, коли капітал тікатиме. Потрібна золота середина. Її мають забезпечити Нацбанк й уряд — бюджетною, курсовою, наглядовою політикою. У Сполучених Штатах недостатнім було державне регулювання певних фінансових секторів. У підсумку фінустанови вдались до ризикованих операцій, за це й поплатились. Те саме може статися й з українськими банками, якщо не дбати про фінансову безпеку, надавати, приміром, споживчі кредити без первинного внеску.
Українським банкам треба йти з ринків, які несуть в собі ризик, учитись на чужих помилках. У них ще є час, адже нині споживчі позики дорівнюють приблизно 30% обсягів кредитування. А банки насамперед мають дбати про свою ліквідність, а вже потім — про прибутковість і розвиток. Не варто жорстко боротись за частку ринку, бо це може сумно закінчитись. Досить згадати, як фінансові інституції змагались за іпотечний ринок у США.
Нині важливе завдання — поліпшити «плавучість» економіки, зменшити борги, а не накопичувати їх. Уряду варто скоротити фінансування соціальних програм, не збільшувати бюджетних витрат, а формувати резерви на випадок кризи.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БУДЕ, ЯК У ЄВРОПІ
• КУПУЙМО УКРАЇНСЬКЕ!

назад »»»