ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БЕЗПЕКА
НА РОБОТУ... ПІД ВОДУ
Сергій Власенко має не дуже поширений у Полтаві фах: він — водолаз. Таких на всю область — одиниці. Спеціальність потрібна, але не дуже поширена. Та й охочих спускатися під воду не на екскурсійну прогулянку, а з обов’язку, дедалі меншає. На те є причини. Приміром, обстежити греблю чи шлюз — одна річ, а підняти з дна утопленика — інша. Щодо останніх, то на рахунку 35-річного Сергія їх, на жаль, чимало.

Водолазів у штаті комунального підприємства «Рятувально-водолазна служба» Полтавської облради усього троє. Опановували свою спеціальність ці люди в різний спосіб. Сергій підводній справі навчався, коли служив на Ленінградській базі ВМФ. Він заздрить своїм колегам, які працюють на морі — навіть на великій глибині там чиста й прозора вода, тож можна підсвітити собі спеціальним ліхтарем. На водоймах і річках області, у воду яких доводиться занурюватися, суцільна темрява: від найменшого руху з дна здіймається мул. Ліхтар не допоможе, доводиться все робити навпомацьки. Працюють водолази в спеціальних гідрокостюмах. Узимку, коли температура води у водоймі не перевищує чотирьох градусів тепла, Сергій занурюється в костюмі «сухого типу», схожому на скафандр. Він не пропускає всередину воду. Аби не змерзнути, надягає на себе якомога більше теплих речей.
Якщо вдягтися тепло, то не змерзнеш,— розповідає Сергій.— Але вбиратися потрібно за правилами: найсильніше у водолаза мерзнуть ноги, бо на глибині приплив крові до них зменшується. Щоб водолаз дочасно не сплив на поверхню, до нього чіпляють спеціальні грузила — чавунні плити вагою до 25 кг. Разом з балонами для кисню вага спорядження сягає 80 кг. Обов’язково беремо спеціальний ніж. На дні багато всілякого непотребу, тож можна заплутатися, наприклад, у старій рибальській сітці...
Підніматися на поверхню водолаз теж має за інструкцією, щоб уникнути кесоної хвороби. Сергій з власного досвіду знає, що водойми на Полтавщині досить глибокі. Приміром, місцева річка Псел має глибину до 18 метрів, тому водолази піднімаються на поверхню за спеціальною схемою: що три метри зупиняються на хвилину.
Чому охочих стати водолазом мало? Сергій певен: «Праця водолаза оцінюється не належним чином». Нині він отримує 420 грн зарплати. Це — півставки, бо працює неповний робочий день. Правда, на початку поточного року їм трохи підвищили платню. Відпустка у водолазів — і в тих, хто працює у теплих кабінетах,— 28 днів. Правда, на пенсію вони мають право вийти у 50 років. За умов, що проведуть під водою три тисячі годин за десять років.
Начальник рятувально-водолазної служби Юрій Терентієв переконаний, що очолювану ним службу необхідно розвивати. Водолази потрібні. Дещо вже й зроблено, щоб зміцнити матеріальну базу, але фінансування мусить бути кращим. Шкода, що про рятувальників здебільшого тільки згадують, коли настає купальний сезон.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ЯК ПРИБОРКАТИ ЛІФТИ-УБИВЦІ
• ФАБРИКА ПРОТИОТРУТ
• ТЕРОРИСТИ ПІД МІКРОСКОПОМ
• РОЗУМУВАННЯ НА СМІТТЄЗВАЛИЩІ
• ЛИСИЦЯ НА ХРЕЩАТИКУ?

назад »»»