ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ПОДБАЙТЕ САМІ ПРО ДОДАТКОВУ ПЕНСІЮ

Хоча нинішнього року й підвищили пенсії, але зростання цін, інфляція «з’їли» частину надбавки. Люди, як і раніше, нарікають, що на пенсію не проживеш. Воно й зрозуміло: у держави бракує коштів на соціальні виплати, бо, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, практично один працюючий «годує» одного пенсіонера. А далі ситуація буде ще складнішою.

Одначе проблему вирішувати слід. Як саме? У нас є Закон «Про недержавне пенсійне забезпечення», який підказує шлях розв’язання пенсійної проблеми. Згідно з ним людина сама має подбати про своє пенсійне забезпечення на старість.
Так, до речі, живе увесь цивілізований світ. Скажімо, в тій же Європі, в США державна пенсія становить близько половини всієї пенсії особи. Решта — це «додаткова» недержавна пенсія. До речі, торік середня пенсія американця становила близько шести тисяч доларів. Більше половини її — недержавна частина. При цьому пенсіонери внесли в ці фонди лише половину суми, що накопичилася на їхніх рахунках. Решту суми НПФ заробили самі, інвестуючи кошти вкладників у економіку своєї країни.
Тож недержавну пенсію просто так ніхто не дає. Людина сама мусить її формувати за рахунок своїх внесків. Заробити «додаткову» пенсію важливо для кожного пенсіонера, починаючи від звичайного робітника і закінчуючи приватними підприємцями, особливо тими, хто працює на єдиному податку, бо вони теж не можуть розраховувати на гідну пенсію.
Ви резонно запитаєте:
— Скільки треба платити внесків, аби мати достойну пенсію?
Представники НПФ, спираючись на норми згаданого закону кажуть, що тут кожен сам собі господар і вносить стільки, скільки може і хоче. Мінімальна сума — це 10 відсотків мінімальної зарплати (нині — 52 грн 50 коп.). Хоча зазвичай більш-менш заможні клієнти перераховують від 100 грн до кількох тисяч. Можна вносити кошти щомісяця, можна рідше. Знову-таки, як кому зручно. Відповідно до заяви клієнта цю операцію (перерахунок коштів до НПФ) може виконувати бухгалтерія, до речі, ці кошти не оподатковуються.
Звичайно, у читача виникне запитання, скільки коштів він може накопичити на майбутню пенсію і якою вона буде? Та все залежить від людини. Коли вона дбатиме про майбутню пенсію, скажімо, в 30 років і платитиме за мінімальною ставкою —(52,5 грн на місяць), то за 20 років це дорівнюватиме десь понад 12,5 тис. грн. Проте не забуваймо, що ваші гроші працюватимуть, їх інвестуватимуть в економіку, так що фактично їх буде удвічі більше. Якщо більш грошовита людина вкладатиме суму в розмірі, припустимо, податкової соціальної пільги (890 грн), то за 20 років накопичення становитимуть 1 млн 800 тис. грн (людина при цьому внесе трохи більше 610 тис. грн, а решта — кошти, зароблені інвестуванням грошей в економіку, чим займається НПФ). Як бачимо, все залежить від того, скільки ми вкладатимемо коштів, як мовиться, в свою старість і як управлятиме ними НПФ.
Отже, людині варто підрахувати, скільки вона може класти коштів на свій пенсійний рахунок, які приблизно будуть накопичення, а потім прикинути, скільки щомісяця можна з цієї своєрідної скарбнички брати коштів на додаткову пенсію. А потім йти до відповідного фонду.
Слід також знати, що на випадок непередбаченого лиха людина може забрати всі накопичені кошти (бо вони — її власність). Ці кошти успадкує після її смерті сім’я. Більше того, коли у вас на рахунку достатньо коштів, ви можете піти на пенсію за десять років до настання пенсійного віку (чоловіки — у 50, жінки — у 45 років).
За мінімальної заробітної плати не дуже розженешся вкладати значні суми в НПФ. І все ж навіть мінімальний внесок може забезпечити такий-сякий додаток до трудової пенсії.
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРШЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ
• ЯК ПІДТВЕРДИТИ СТАЖ?
• ДОПОМОГА ПІЛЬГОВИКУ
• ДОПОМОГТИ В САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
• ЗРОСТАЄ МІНІМАЛЬНА ЗАРПЛАТА

назад »»»