ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЄВРОПА ШУКАЄ ГАЗ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ АЗІЇ

В Ашгабаті відбулось чергове засідання «Трійка ЄС — Центральна Азія». Під час зустрічі комісар Єврокомісії із зовнішніх зв’язків і політики добросусідства Беніта Ферреро-Вальднер, міністри закордонних справ Словенії і Франції, які головують у 2008 році в ЄС — Дмітрій Руппель і Бернар Кушнер, а також спеціальний представник організації в Центральній Азії французький дипломат П’єр Морель разом з керівниками МЗС п’ятьох країн регіону обговорили схвалену рік тому стратегію Євросоюзу щодо країн Центральної Азії.

Якщо відкинути певну умовність, яка характеризує діалог ЄС з країнами центрально-азійського регіону практично з усіх питань, то можна сміливо стверджувати: європейських високих посадовців до Ашгабата привели турботи, пов’язані з гарантуванням енергетичної безпеки Старого світу.
Зусилля Євросоюзу і США, спрямовані на лобіювання проекту транскаспійського газопроводу в обхід російської території, добре відомі. «Волл-стріт джорнел» у статті з нагоди ашгабатської зустрічі «євротрійки» і центральноазійської «п’ятірки» зазначила: «Європі потрібно нарешті мобілізувати політичну волю і фінансові ресурси, щоб звернутися до Туркменістану з вигідною пропозицією про побудову такого газопроводу». Автори статті вважають, що «це послабить надмірну владу Москви над джерелами енергоносіїв для континенту і маршрутами імпорту природного газу».
Беніта Ферреро-Вальднер в інтерв’ю австрійським ЗМІ оголосила, що Ашгабат ладен постачати природний газ до Європи магістральним трубопроводом «Набукко». Його намагаються прокласти з прикаспійського регіону і газоносних районів Центральної Азії в обхід Росії. За словами єврокомісара, про це їй сказав президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов.
Однак у туркменській столиці цієї заяви не підтвердили. Там пояснили, що туркменський лідер не відмовив європейцям у поставках газу, але до участі в «Набукко» не зголошувався. Туркменське урядове інформаційне агентство оприлюднило позицію президента: «Туркменія готова до щонайширшого і найтіснішого діалогу з ЄС на рівноправній і взаємовигідній основі». Президент Бердимухамедов запевнив у готовності його країни до «розширення експортних маршрутів виведення туркменських енергоносіїв на міжнародний ринок», а також «до співпраці в сфері вдосконалення демократичних інститутів».
Російські ЗМІ вже повідомили, що Ашгабат вибирає місце і час для офіційного підтвердження намірів приєднатись до транскаспійського газопроводу або повідомити про початок переговорів щодо умов такого приєднання. Тому інформація з уст Беніти Ферреро-Вальднер хоча й здалася цілком правдивою, була спростована офіційним Ашгабатом.
Можна припустити, що таким чином туркменське керівництво намагається дізнатися, якою буде реакція інших учасників газового ринку регіону, насамперед Росії, на приєднання Ашгабату до «Транскаспію» і «Набукко». Росіяни досить індиферентно ставляться до зусиль Євросоюзу залучити Туркменістан до участі у своїх проектах. Вони вважають свою позицію міцною, особливо після пропозиції «Газпрому» купувати середньоазійський газ за середньоєвропейськими цінами.
Зустріч в Ашгабаті у форматі «№ 3+5» була другою. Перша відбулась торік в Астані, столиці Казахстану. Очевидно, інші столиці регіону в недалекому майбутньому також прийматимуть поважних представників об’єднаної Європи. Інтерес Євросоюзу до Центральної Азії має характер стратегії, офіційно запропонованої у 2007-му міністром закордонних справ Німеччини Франком Вальтером Штайнмайєром. Він пояснив цей інтерес двома факторами: Центральна Азія з її майже 50-мільйонним населенням є великим ринком і багатим джерелом енергоресурсів. Не дивно, що увага до ашгабатських переговорів зумовлена, головним чином, інтригою навколо «Транскаспію» і прагненням вивести транзит енергоносіїв з Центральної Азії за межі російської території.
Європа активно налагоджує контакти з іншими центральноазійськими країнами, які володіють енергоресурсами. Після завершення зустрічі в Ашгабаті Ферреро-Вальднер найближчим часом відвідає Ташкент. Там буде відкрито представництво Євросоюзу. За словами представника ЄС, це стало можливим після того, як європейці переконалися в успішних реформах, здійснюваних узбецькою владою. «Ми готові сприяти Узбекистану в подоланні ізоляції»,— запевнила Ферреро-Вальднер. Ташкент прагне розширювати співпрацю з ЄС, але узбецькі керівники розуміють, що це викличе негативну реакцію Москви, яка ревниво ставиться до будь-яких контактів центральноазійських держав з Європою, тому відклали в шухляду проект газопроводу з Узбекистану до Каспію через Туркменію.
Представник ще однієї країни Центральної Азії, багатої на енергоносії, міністр закордонних справ Казахстану Марат Тажин на зустрічі в Ашгабаті розповів про причини, які не дали Астані змоги виконати взяті на себе зобов’язання з демократизації політичної системи країни. Однак це не завадить Казахстану головувати в ОБСЄ у 2010 році. Можливо, буде дещо зіпсований імідж країни, але поки Астана виявлятиме лояльність у питаннях постачання енергоносіїв альтернативними маршрутами (а вона вже оголосила про приєднання до нафтопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан і чекає на інші пропозиції), її відносинам з ЄС ніщо не загрожує.
Таджикистан і Киргизія отримають свою частку допомоги від Євросоюзу: 66 мільйонів євро на боротьбу з контрабандою наркотиків і на утилізацію закинутих уранових шахт в Киргизії. А головною проблемою у відносинах країн Центральної Азії з ЄС залишається боротьба за зміну шляхів поставок енергоносіїв до Європи.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КОРУПЦІЯ НЕПЕРЕБОРНА?

назад »»»